Узагальнення судової практики розгляду судом справ про спадкування за 2014 рік
Бериславським районним судом Херсонської області проведено узагальнення судової практики розгляду судом справ про спадкування за 2014 рік.
Спадкове право регулюється ЦК Укрїни, ЦК УРСР, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про міжнародне приватне право», постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».
При підготовці узагальнення були використані статистичні дані та цивільні справи розглянуті судом за вказаний період.
За вказаний період до Бериславського районного суду Херсонської області надійшло 81 справ про спадкування.
З проведеного аналізу вбачається, що протягом 2014 року Бериславським районним судом розглянуто 76 цивільних справ про спадкування, з них:
70 справ позов задоволено;
3 справи відмовлено у задоволенні позову, на 2 справи було подано апеляційну скаргу, рішення суду залишено без змін;
2 справи залишені без розгляду за заявою позивача;
1 справа провадженням закрита, у зв’язку з укладенням мирової угоди;
22 справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Бериславський районний суд в основному правильно застосовували норми книги шостої ЦК України «Спадкове право».
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід права та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Для правильного вирішення спору про спадкування суди повинні перевіряти на підставі відповідних документів:
- факт смерті спадкодавця,
- час і місце відкриття спадщини,
- наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які звернулись з позовом в суд (докази родинних та інших відносин),
- наявність заповіту та його чинність (виписка з Спадкового реєстру),
- наявність спадкової справи (виписка із Спадкового реєстру)
- факт прийняття спадщини спадкоємцем при визнанні права власності,
- відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, оскільки за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину у судовому розглядові не підлягають.
Без перевірки, з’ясування та встановлення цих обставин правильне вирішення спадкового спору є просто неможливим та призводить до помилок при вирішенні такого спору.
Для наочності коментування зазначеного, вважаю доцільним проаналізувати законність ситуації, які мали місце у практичній діяльності суддів Бериславського районного суду Херсонської області.
Так, 22 грудня 2014 року суддя Бериславського районного суду Херсонської області розглянувши справу за позовом ОСОБИ до ОСОБИ про визнання права власності на спадщину, встановив, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадщину. В задоволенні позовних вимог було відмовлено за його необґрунтованістю. Позивач подав апеляційну скаргу, в задоволенні якої було відмовлено, а рішення Бериславського районного суду Херсонської області залишено без змін.
Так, 26 грудня 2014 року суддя Бериславського районного суду Херсонської області розглянувши справу за позовом ОСОБИ до ОСОБИ про визнання права власності на спадкове майно, встановив, що позивач звернувся до суду з позовом про про визнання права власності на спадкове майно. В задоволенні позовних вимог було відмовлено за його необґрунтованістю. Позивач подав апеляційну скаргу, яка була відхилена апеляційним судом, а рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 26 грудня 2014 року залишено без змін.
Так, 25 квітня 2014 року суддя Бериславського районного суду Херсонської області розглянувши справу за позовом ОСОБИ до ОСОБИ1, ОСОБИ2, ОСОБИ3; третя особа: ОСОБА про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, встановив, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування. В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, про що надав письмову заяву. Суддею 25 квітня 2014 року позовну заяву за позовом ОСОБИ до ОСОБИ1, ОСОБИ2, ОСОБИ3; третя особа: ОСОБА про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування було залишено без розгляду.
Так 21 травня 2014 року суддя Бериславського районного суду Херсонської області розглянувши справу за позовом ОСОБИ до ОСОБИ; третя особа: ОСОБА про визнання заповіту недійним, встановив, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним. При розгляді справи по суті до суду надійшла заява від позивача про залишення позовної заяви без розгляду. Суддею 21 травня 2014 року позовну заяву за позовом ОСОБИ до ОСОБИ; третя особа: ОСОБА про визнання заповіту надійним було залишено без розгляду.
Так 29 жовтня 2014 року суддя Бериславського районного суду Херсонської області розглянувши справу за позовом ОСОБИ до ОСОБИ про реальний розподіл домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою, встановив, що позивач звернувся до суду з позовом про реальний розподіл домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою. При розгляді справи по суті у судовому засіданні сторони зробили спільну заяву і надали суду укладену та підписану мирову угоду з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. Суддею 29 жовтня 2014 року було визнано мирову угоду укладену між ОСОБОЮ до ОСОБИ. Провадження у справі за позовом ОСОБИ до ОСОБИ про реальний розподіл домоволодіння та визначення порядку користування земельною ділянкою – закрито.
Справи про спадкування розглядаються за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов’язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Так 28 липня 2014 року суддя Бериславського районного суду Херсонської області розглянувши справу за позовом ОСОБИ до ОСОБИ про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, встановив, що позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Позов задоволено, встановлено факт, що померлий, є рідним батьком ОСОБИ; встановлено факт прийняття ОСОБИ спадщини та визнано в порядку спадкування за законом право власності.
ЦК України передбачає п’ять черг спадкоємців за законом:
1) діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, і батьки;
2) рідні брати і сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
3) рідні дядько і тітка спадкодавця;
4) особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше ніж п’ять років до моменту відкриття спадщини;
5) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, а також утриманці, які не були членами сім’ї спадкодавця.
У разі якщо спадкоємця за законом на момент відкриття спадщини вже не буде в живих, уся спадкова маса (майно), яку він міг би успадкувати, переходить до інших спадкоємців цієї ж черги (або до наступної черги, якщо померлий був останнім у черзі спадкування). Для деяких родичів спадкодавця закон установив винятки з цього правила (спадкування за правом представлення).
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ст. 1277 ЦК України). Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
У випадках, коли спадщина може бути визнана відумерлою, слід вирішити питання щодо притягнення до участі в розгляді справи органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Справ про визнання спадщини відумерлою до Бериславського районного суду Херсонської області за 2014 рік не надходило.
Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.
Повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено.
Відповідно до п. 24
вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Практика вирішення судами питання визначення спадкоємцеві додаткового строку, достатнього для подання ним заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, вказує на те, що судді здебільшого правильно вирішують це питання.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України установлено строк для прийняття спадщини у шість місяців з часу її відкриття. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК у разі визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними, суд може визначити для спадкоємців додатковий строк, який буде достатнім для подачі ними заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. Наприклад, поважними причинами можуть визнаватись: перебування спадкоємця у тривалому відрядженні; тривала хвороба; перебування за кордоном тощо.
У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини.
Так 28 березня 2014 року суддя Бериславського районного суду Херсонської області розглянувши справу за позовом ОСОБИ до ОСОБИ про надання додаткового строку для прийняття спадщини, встановив, що позивач звернувся до суду з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Позов задоволено, визначено позивачу додатковий строк терміном три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.
Так 30 липня 2014 року суддя Бериславського районного суду Херсонської області розглянувши справу за позовом представника ОСОБИ, діючого в інтересах ОСОБИ до ОСОБИ, третя особа: ОСОБА про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, встановив, що позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Позов задоволено, встановлено факт родинних відносин та ОСОБІ продовжено термін для прийняття спадщини – на спадкове майно та спадщину, визначивши йому додатковий термін для подачі заяви про прийняття спадщини – 3 місяці з часу вступу рішення в законну силу.
За наявності умов для звернення із заявою про прийняття спадщини (зокрема, до закінчення встановленого законом строку для її подання) та одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину розгляду в судовому порядку не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. До компетенції суду віднесено тільки вирішення питання щодо поважності пропуску строку для прийняття спадщини та надання спадкоємцеві додаткового строку, достатнього для подання заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини. При цьому вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування, може відбуватися лише після звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою.
З цього приводу в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказується, що визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, звернувшись до нотаріальної контори, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні подібної справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв’язку чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини. Крім цього, підлягає з’ясуванню судом і питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну і фізичну змогу надавати таку допомогу.
За змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.
Згідно з ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Разом з тим, установивши, що спадкодавець був повнолітньою, працездатною особою і не потребував сторонньої допомоги, посилання позивача на матеріальну допомогу ним спадкодавцю не є підставою для зміни черговості спадкування.
При розгляді позовів про визнання недійсними заповітів необхідно враховувати, що спадкування за заповітом регулюється нормами гл. 85 ЦК України та статтями 534, 541, 542–547 ЦК 1963 р. щодо заповітів, складених до набрання чинності ЦК України. За загальними вимогами ЦК України до форми заповіту він складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем, а якщо він не може особисто підписати, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, зазначеними у статтях 1251–1252 ЦК (ст. 1247). Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його нотаріального посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (ч. 1 і ч. 2 ст. 1257 ЦК). Правило абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК про те, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, нікчемних заповітів не стосується, оскільки щодо них такої можливості не передбачено. Так само до заповіту не можуть застосовуватися і загальні правила ст. 219 ЦК, якою передбачається, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочин є нікчемним, але може бути визнаний судом дійсним, якщо він відповідає справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.
Результати проведеного узагальнення свідчать про те, що розгляд справ Бериславським районним судом справи про спадкування здійснюється переважно правильно. Основними недоліками при розгляді судами справ про спадкування можуть бути: неналежна підготовка справи до судового розгляду, неналежне визначення складу осіб, які мають брати участь у справі; порушення норм щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі; визнання права на спадщину без з’ясування причин пропущення строку для подання заяви про прийняття спадщини та надання додаткового строку для її подання, без перевірки наявності чи відсутності спадкової справи стосовно спадкодавця у нотаріальній конторі тощо; одночасне поновлення строку на прийняття спадщини (визначення додаткового строку) з вирішенням питання про визнання за спадкоємцем права на спадщину; неправильне застосування законодавства при розгляді справ за позовами спадкоємців особи, яка здійснила самочинне будівництво; визнання права власності за особами, позбавленими процесуальної правоздатності (померлими на час розгляду справи).
Помічник голови суду Л.М. Файбисович
_03_03.png)
