Зупинення продажу арештованого нерухомого майна порушує права стягувача у виконавчому провадженні. Такий висновок зробив ВС в постанові №755/1357/18.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
13 березня 2019 року м.Київ №755/1357/18
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СТРІЛЬЧУКА В.А.,
суддів: ГУЛЬКА Б.І., ОЛІЙНИК А.С., ПОГРІБНОГО С.О., УСИКА Г.І. (суддя-доповідач) —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 25.01.2018 та постанову Апеляційного суду м.Києва від 26.04.2018.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2 про поділ спільного майна подружжя та зняття з нього арешту.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 12.11.83 вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з Особою 2, під час перебування в якому вони набули у власність квартиру та три земельні ділянки. В порядку поділу майна подружжя просила визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна.
З метою забезпечення позову просила зупинити продаж арештованого майна, яке є об’єктом спільної сумісної власності подружжя та предметом поділу, а саме — земельних ділянок, наданих на підставі розпорядження Макарівської районної державної адміністрації від 10.06.2008 №2308: площею 3,0336 га, кадастровий №1; площею 4,1754 га, кадастровий №2; площею 5,2595 га, кадастровий №3, розташованих за адресою: Київська область, Макарівський район, Лишняківська сільська рада.
На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначала, що з повідомлень державного підприємства «Сетам» їй стало відомо, що 25 і 26.01.2018 ДП «Сетам» призначило електронні торги щодо реалізації зазначених земельних ділянок, що зробить неможливим виконання рішення суду в цій справі, а тому існує обґрунтована підстава для вжиття заходів забезпечення позову.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 25.01.2018 заяву Особи 1 про забезпечення позову задоволено.
Зупинено продаж арештованого майна, а саме: земельної ділянки площею 3,0336 га, кадастровий №1; площею 4,1754 га, кадастровий №2; площею 5,2595 га, кадастровий №3 — розташованих за адресою: Київська область, Макарівський район, Лишняківська сільрада, які належать Особі 2 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих на підставі розпорядження Макарівської РДА від 10.06.2008 №2308.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зазначені земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя, Особа 1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину вказаного нерухомого майна, а тому невжиття заходів забезпечення позову в спосіб зупинення продажу земельних ділянок, які перебувають під арештом у зв’язку з примусовим виконанням судового рішення про стягнення боргу з Особи 2, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду про задоволення позову.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду м.Києва від 26.04.2018 апеляційну скаргу ПАТ «АБ «Укргазбанк» залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського райсуду м.Києва від 25.01.2018 — без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є законним та обґрунтованим, застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову повною мірою відповідає характеру спірних правовідносин та нормам процесуального закону. Апеляційний суд відхилив доводи заявника про безпідставність вжиття заходів забезпечення позову з посиланням на те, що Особа 4 надала письмову згоду на передання земельних ділянок в іпотеку, оскільки звернення стягнення на майно, передане в іпотеку та відповідальність іпотекодавця не є предметом спору в зазначеній справі, а тому відповідальність позивача за іпотечним договором не має правового значення при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що вжиті заходи забезпечення позову унеможливлюють виконання рішення суду про стягнення з Особи 2 заборгованості за кредитним договором, є безпідставними, оскільки вжиті судом заходи забезпечення позову є тимчасовими, до ухвалення у справі судового рішення.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2018 року до ВС надійшла касаційна скарга ПАТ «АБ «Укргазбанк», в якій товариство просило скасувати ухвалу Дніпровського райсуду від 25.01.2018 та постанову Апеляційного суду м.Києва від 26.04.2018.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди попередніх інстанцій безпідставно відхилили доводи банку про відсутність підстав для забезпечення позову з огляду на те, що спірні земельні ділянки перебувають в іпотеці банку на забезпечення виконання зобов’язань Особи 2 за кредитним договором, з якого судовим рішенням стягнуто заборгованість і яке перебуває на стадії примусового виконання. Закон «Про виконавче провадження» не містить обмежень чи заборон щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в ході примусового виконання рішення суду, а тому поділ майна подружжя не впливає на дійсність договорів іпотеки і не позбавляє банк права задовольнити забезпечені вимоги за рахунок предмета іпотеки. Крім того, відповідно до ст.23 закону «Про іпотеку» в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача цього нерухомого майна, навіть якщо до його відома не була доведена інформація про обтяження його іпотекою. Позивач дала письмову згоду на передання спірних земельних ділянок в іпотеку, які є спільною сумісною власністю подружжя, а отже, не зможе їх витребувати у набувача цього майна за результатами проведених прилюдних торгів. За таких обставин вжиття судом заходів забезпечення позову є безпідставним.
Відзиву на касаційну скаргу не подано. <…>
Установлені судами фактичні обставини справи
Суди встановили, що Особа 1 звернулась із позовом про поділ спільного сумісного майна подружжя, яке було набуте за час перебування її у шлюбі з Особою 2, та визнання за нею права власності на 1/2 частку цього майна.
З метою забезпечення позову позивач просила зупинити продаж арештованого майна, що підлягає поділу та є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме — земельних ділянок, наданих Особі 2 на підставі розпорядження Макарівської РДА від 10.06.2008 №2308: площею 3,0336 га, кадастровий №1; площею 4,1754 га, кадастровий №2; площею 5,2595 га, кадастровий №3 —розташованих за адресою: Київська область, Макарівський район, Лишняківська сільрада.
Зазначені земельні ділянки були передані Особі 2 за письмової згодою Особи 1 в іпотеку ПАТ «АБ «Укргазбанк» на забезпечення виконання ним зобов’язань за кредитним договором від 15.07.2011. Згідно з повідомленнями ДП «Сетам» земельні ділянки підлягають реалізації шляхом проведення електронних торгів, призначених на 25.01.2018 та 26.01.2018 (на виконання рішення Дніпровського райсуду від 21.03.2012 у справі №2604/890/2012).
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до чч.1, 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно із п.5 ч.1 та ч.3 ст.150 ЦПК позов може бути забезпечено зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути розмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинне мати очевидний та об’єктивний характер.
Позивач не обґрунтувала, а суди не перевірили, в чому полягають об’єктивні ризики невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду у справі про поділ майна подружжя з огляду на те, що спірні земельні ділянки були передані ПАТ «АБ «Укргазбанк» в іпотеку за згодою позивача на забезпечення виконання Особою 2 зобов’язань за кредитним договором, а отже, позивач усвідомлювала ризики невиконання її чоловіком зобов’язань за кредитним договором, зокрема можливість примусової реалізації спірних земельних ділянок на виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.
За змістом ст.23 закону «Про іпотеку», в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача цього нерухомого майна, навіть якщо до його відома не була доведена інформація про обтяження цього майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у такому обсязі й на таких умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. До того ж, за змістом ч.4 ст.65 СК, договори кредиту та іпотеки, укладені в інтересах сім’ї, створюють обов’язки для обох із подружжя. Позивач не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що договір іпотеки був укладений Особою 2 всупереч інтересам сім’ї, і не ставила питання про визнання його недійсним.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на тривале невиконання боржником рішення Дніпровського райсуду від 21.03.2012 у справі №2604/890/2012 про стягнення з Особи 2 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 4816914,29 грн., що перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м.Києві.
Згідно зі ст.1291 Конституції суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Зупинення продажу арештованого нерухомого майна порушує права ПАТ «АБ «Укргазбанк» як стягувача у виконавчому провадженні, а тому оскаржувані судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з чч.1, 4 ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на викладене, ВС вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення заяви Особи 1 про забезпечення позову, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового — про відмову в задоволенні заяви Особи 1 про забезпечення позову.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК).
Відповідно до пп.«в» п.4 ч.1 ст.416 ЦПК суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на висновок ВС щодо суті вирішення касаційної скарги понесені ПАТ «АБ «Укргазбанк» судові витрати у зв’язку з поданням апеляційної та касаційної скарг у розмірі 3524,00 грн. покладаються на Особу 1.
Керуючись стст.141, 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ «АБ «Укргазбанк» задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 25.01.2018 та постанову Апеляційного суду м.Києва від 26.04.2018 скасувати, ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні заяви Особи 1 про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого нерухомого майна відмовити.
Стягнути з Особи 1 на користь ПАТ «АБ «Укргазбанк» 3524,00 грн. на відшкодування судових витрат.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
