Відсутність у стягувача як особи, на користь якої ухвалене судове рішення, фінансової можливості сплатити авансовий внесок не повинно перешкоджати реалізації його права на виконання судового рішення.
Про це йдеться у Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Віри Хліпальської щодо відповідності Конституції України положень частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення).
Цим Рішенням КСУ визнав таким, що не відповідає Конституції України, положення частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 № 1404‒VIII зі змінами.
Конституційний Суд України наголошує, що держава має позитивний обов’язок забезпечувати виконання судового рішення, проте визначеним положеннями частини другої статті 26 Закону правовим регулюванням щодо обов’язкового авансування початку примусового виконання судового рішення особою, на користь якої ухвалене це рішення, такий обов’язок держави перекладено на вказану особу, що нівелює сутність її конституційного права на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 1291 Конституції України.
Таким чином Конституційний Суд скасував стягнення з громадян авансових платежів для початку примусового виконання судових рішень.
_03_03.png)
