У разі тривалого невиконання рішення, боржником за яким є державний орган, вимога про відшкодування шкоди має бути заявлена також до держави Україна. Такий висновок зробив ВС в постанові №489/515/17.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
20 лютого 2019 року м.Київ №489/515/17
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С.,
суддів: ЛЕСЬКО А.О., МАРТЄВА С.Ю. (суддя-доповідач), ПРОРОКА В.В., ШТЕЛИК С.П. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Інгульського об’єднаного управління Пенсійного фонду м.Миколаєва Миколаївської області на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11.05.2017,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року Особа 3 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ в Ленінському районі м.Миколаєва, управління ДВС ГТУЮ в Миколаївській області про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 14.01.2015 ПФУ відмовив йому в перерахунку пенсії та стягнув 2675,41 грн. переплати раніше призначеної пенсії. Постановою Ленінського райсуду м.Миколаєва від 28.05.2015 зазначене рішення ПФУ визнано неправомірним, а 26.11.2015 державним виконавцем управління ДВС ГТУЮ в Миколаївській області відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання цього рішення. 11.12.2015 держвиконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, яка була визнана незаконною постановою Ленінського райсуду від 12.10.2016.
Посилаючись на те, що зазначені судові рішення відповідачами не виконуються, Особа 3 просив стягнути з управління ПФУ в Ленінському районі та управління ДВС ГТУЮ в Миколаївській області по 4000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського райсуду від 13.03.2017 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з управління ПФУ в Ленінському районі м.Миколаєва на користь Особи 3 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог Особі 3 відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок держави.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПФУ тривалий час не виконував рішення від 28.05.2015 (до лютого 2017 року), у зв’язку із цим позивач позбавлявся можливості отримувати в повному обсязі пенсійні виплати та зазнав душевних страждань. У частині заявлених вимог до виконавчої служби суд відмовив, зазначивши, що вина ДВС ГТУЮ в Миколаївській області в заподіянні моральної шкоди є недоведеною.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою АСМО від 20.04.2017 залучено до участі в справі Інгульське ОУ ПФУ м.Миколаєва як правонаступника Управління ПФУ в Ленінському районі.
Ухвалою АСМО від 11.05.2017 рішення Ленінського райсуду від 13.03.2017 залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи ПФУ щодо недоведеності заподіяння позивачу моральної шкоди є безпідтавставними; висновки суду першої інстанції, що неправомірними діями відповідача, пов’язаними з тривалим невиконанням рішення, позивачу заподіяно моральну шкоду, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими, як і розмір стягнутого судом відшкодування, пославшись на практику Європейського суду з прав людини: справи «Hornsby v. Greece» (п.40 рішення від 19.03.97); «Immobiliare Saffi v Italy» (п.66 рішення від 28.07.99); «Войтенко проти України» (рішення від 29.06.2004). Крім того, суд зазначив, що ПФУ є належними відповідачем у цій категорії справі відповідно до ст.56 Конституції, стст.22, 1167, 1173 ЦК та ст.107 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Інгульське ОУ ПФУ м.Миколаєва, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського райсуду від 13.03.2017 та ухвалу АСМО від 11.05.2017, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції <…>.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачає такого виду відповідальності, як відшкодування моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю ПФУ, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позивач не надав суду розрахунку моральної шкоди та доказів заподіяння йому такої шкоди. Крім того, ПФУ діяв у рамках чинного закону, а судове рішення не виконувалось у результаті його оскарження позивачем та тривалості судового процесу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Особа 3 з 18.03.2013 отримує пенсію за віком відповідно до закону «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Постановою Ленінського райсуду від 28.05.2015 у справі №2-а/489/75/15 визнано неправомірним рішення управління ПФУ в Ленінському районі від 14.01.2015 щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії Особі 3 згідно з його заявою від 15.10.2014 та утримання з нього переплати в розмірі 2675,41 грн. з 18.03.2013 до 31.01.2015. Зобов’язано управління ПФУ в Ленінському районі провести Особі 3 перерахунок пенсії згідно з його заявою від 15.10.2014.
17.11.2015 на виконання зазначеної постанови Ленінський райсуд видав виконавчий лист, який переданий до виконання до управління ДВС ГТУЮ в Миколаївській області.
Постановою держвиконавця цього відділу ДВС від 11.12.2015 виконавче провадження закрито на підставі п. 8 ст.49 закону «Про виконавче провадження».
Постановою Ленінського райсуду від 12.10.2016 у справі №2-а/489/61/16 зазначена постанова державного виконавця визнана незаконною.
У лютому 2017 року Управління ПФУ в Ленінському районі виконало постанову Ленінського райсуду від 28.05.2015 щодо перерахування Особі 3 пенсії.
Мотивувальна частина
Позиція ВС
Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить ВС, та застосовані норми права
<…> У ст.23 Цивільного кодексу передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
З огляду на стст.1166, 1167 ЦК шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Шкода, завдана фіз- або юрособі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173 ЦК).
Тобто обов’язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
У ч.1 ст.2 закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного держоргану відповідних призначень — за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 ст.3 закону «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Отже, при виконанні судових рішень про задоволення позовних вимог до державних органів гарантом виступає саме держава Україна.
Представництво інтересів держави в судах України забезпечує Міністерство юстиції (п.3 положення про Мін’юст, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 2.07.2014 №228).
Такого правового висновку щодо застосування норм права дійшла Велика палата ВС у постанові від 14.03.2018 у справі №522/3454/16-ц (провадження №14-6цс18).
Зважаючи на наведене, у разі тривалого невиконання судового рішення про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є держорган, яким у цьому випадку є ПФУ, вимога про відшкодування шкоди має бути заявлена також до держави Україна в особі Мін’юсту.
У справі, яка переглядається, Особа 3 пред’явив вимоги про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з тривалим невиконанням судового рішення до Управління ПФУ в Ленінському районі, яке відповідно до постанови Ленінського райсуду від 28.05.2015 було зобов’язано здійснити перерахунок пенсії, та до управління ДВС ГТУЮ в Миколаївській області, яким примусово виконувалося зазначене рішення.
Відповідно до ч.1 ст.33 ЦПК 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
При цьому з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.16, стст.21, 1173 та 1174 ЦК шкода, завдана з вини ДВС чи (та) особами виконавчої служби відшкодовується державою лише у випадках визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Крім того, пред’явлення вимог лише до органу ДВС та органу ПФУ без залучення до участі у справі Державної казначейської служби у випадку задоволення позову унеможливлює стягнення коштів з держави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосувати норми матеріального права, безпідставно поклали відповідальність щодо відшкодування моральної шкоди на ПФУ.
За змістом ст.412 ЦПК, підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Ленінського райсуду від 13.03.2017 та ухвала АСМО від 11.05.2017 у частині стягнення з ПФУ грошей за моральну шкоду підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
У частини вирішення вимог до ДВС рішення Ленінського райсуду від 13.03.2017 та ухвала АСМО від 11.05.2017 не оскаржуються та не переглядаються судом касаційної інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до пп.«б» та «в» п.4 ч.1 ст.416 ЦПК суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанції, — у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення судових; розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
Оскільки сторони справи відповідно до пп.10 та 18 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент вчинення процесуальних дій, були звільнені від сплати судових витрат при подачі позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, тому витрати у зв’язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій і перегляді в суді касаційної інстанції слід віднести на рахунок держави.
Керуючись стст.402, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Інгульського ОУ ПФУ м.Миколаєва задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 13.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 11.05.2017 у частині стягнення з Пенсійного фонду відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Особи 3 до управління ПФУ в Ленінському районі м.Миколаєва про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
