Платник ЄСВ звільняється від відповідальності за його несвоєчасну сплату за умови перебування на обліку в органі, розташованому на території населеного пункту, де проводилася АТО, незалежно від наявності висновку ТПП України. Такий висновок зробив ВС в постанові №805/4374/15-а.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
26 лютого 2019 року м.Київ №805/4374/15-а
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача — БИВШЕВОЇ Л.І.,
суддів: ШИПУЛІНОЇ Т.М., ХОХУЛЯКА В.В.,
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2015 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у справі за позовом ПАТ «Азовзагальмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та вчинення дій,
УСТАНОВИВ:
ПАТ «Азовзагальмаш» звернулося до суду з адміністративним позовом до СДПІ, у якому просило: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2015 №Ю-53-11 зі сплати єдиного внеску у сумі 34307610,21 грн. та зобов’язати СДПІ здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності у ПАТ «Азовзагальмаш» недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованої за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції.
Суд встановив, що ПАТ «Азовзагальмаш» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 13504334, місцезнаходження: Донецька область, м.Маріуполь, вул. Машинобудівельників, 1, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Товариство перебуває на обліку в СДПІ, яка відповідно до наказу ДФС від 7.11.2014 №256 переміщена з м.Донецька до м.Маріуполя.
20.04.2015 позивач подав до контролюючого органу заяву про звільнення від виконання своїх обов’язків, визначених частиною 2 статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме від нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Суд також встановив, що контролюючий орган прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2015 №Ю-53-11 зі сплати єдиного внеску у сумі 34307610,21 грн. Підставою для стягнення недоїмки стали висновки контролюючого органу про несплату товариством самостійно задекларованих зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у період з серпня 2014 року по липень 2015 року, у зв’язку з чим виник борг (недоїмка). Позивач оскаржив зазначену вимогу в адміністративному порядку 30.07.2015, однак скарга товариства була залишена без задоволення, а вимога — без змін.
Донецький окружний адміністративний суд від 30.11.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2.03.2016, у задоволенні позову відмовив.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані висновком про те, що включення населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не у повному обсязі платником єдиного внеску своїх обов’язків, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а заборгованість з ЄСВ була належним чином підтверджена та її сума позивачем не оспорювалася. Крім того, зазначено, що позивач не надав відповідних сертифікатів Торгово-промислової палати України для засвідчення настання обставин непереборної сили (форс-мажору) та доказів звернення до ТПП України з метою отримання такого сертифікату, що вказує на відсутність правових підстав для списання спірного боргу.
ПАТ «Азовзагальмаш» подала до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зазначає, що він є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», та перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводиться АТО, розпочата відповідно до указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, та вважає, що наявні правові підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску та від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у період з 14.04.2014 до закінчення АТО. Також скаржник зазначає про безумовний характер звільнення його від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов’язань на період часу проведення АТО, що передбачено в силу закону.
ВАС ухвалою від 28.04.2016 №К/800/10912/16 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.
<…> Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно цим законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 цього ж Закону. Абзацом 1 частини восьмої цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Стаття 25 вказаного Закону України регламентує заходи впливу та стягнення, частиною першої якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов’язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини десятої статті 25 названого Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Частиною 11 цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності з 15.10.2014, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 93 такого змісту:
«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента №405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася АТО, розпочата відповідно до указу №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».
На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням КМ від 05.11.2014 №1079-р).
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі, суди керувалися виключно висновком про те, що позивач, звертаючись до контролюючого органу з заявою про звільнення його від виконання обов’язків по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на період з 14.04.2014 до закінчення АТО не надав документ, яким би підтверджувалося настання обставин непереборної сили (форс-мажору), а саме — сертифікат ТПП.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» територія проведення антитерористичної операції — територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу №405/2014.
Розпорядженням КМ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» від 30.10.2014 №1053-р до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція було включено м.Маріуполь.
Дію зазначеного розпорядження було зупинено розпорядженням КМ від 5.11.2014 №1079-р.
Названі розпорядження втратили чинність згідно з розпорядженням КМ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» №1275-р від 2.12.2015.
Відповідно до додатку до розпорядження КМ від 2.12.2015 №1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема належить м. Маріуполь.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, підприємство позивача розташовано у м.Маріуполі та знаходиться на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводиться антитерористична операція.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи судами першої та апеляційної інстанцій, антитерористична операція, розпочата відповідно до указу №405/2014, не закінчилась.
Відповідно до абзацу 3 пункту 93 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сплата єдиного внеску, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Отже, у нормі прямої дії, пункту 93 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону, відсутня така умова, як наявність сертифіката ТПП України про наявність форс-мажорних обставин, для звільнення від відповідальності. Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.
Вирішуючи спір, суди не врахували, що в силу наведених норм, платник єдиного внеску звільняється від відповідальності за його несвоєчасну сплату з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція, незалежно від наявності висновку ТПП та незважаючи на те, що єдиний внесок задекларований платником податку власноручно.
Відтак, зважаючи на встановленні судами першої та апеляційної інстанцій обставини, що вимога, з приводу правомірності якої виник спір, прийнята контролюючим органом у зв’язку з несплатою позивачем єдиного внеску за період з 18.08.2014 до 15.07.2015, тобто за період проведення АТО, перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів в місті проведення цієї операції, помилковими є висновки, що не враховують положень закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 93 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску є протиправною.
З огляду на відсутність у товариства податкового боргу, вимоги про здійснення коригування відомостей в картці особового рахунку є також обґрунтованими.
Механізм ведення обліку сплати податків встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим Наказом №765 від 05.12.13 Міндоходів (втратив чинності 10.06.2016).
Відповідно до положень пункту 1 розділу ІІ Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати — за кожним платником.
Пунктом 13 розділу ІІ Порядку встановлено, що занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, дані про надходження податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску відображаються територіальним органом Міндоходів, на який покладено функції з ведення обліку відповідного платежу, в інтегрованій картці платника і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державної казначейської служби відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.
Аналіз наведених положень порядку свідчить, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов’язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально — правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, відповідно належним способом захисту порушеного права товариства є вимога про зобов’язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці позивача дійсного стану зобов’язань перед бюджетом.
Частиною 2 статті 19 Конституції передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розв’язуючи спір та відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанції не врахували наведені норми.
Відповідно до частин 1, 3 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ «Азовзагальмаш» задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.11.2015 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 2.03.2016 скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ПАТ «Азовзагальмаш» до СДПІ у м.Донецьку МГУ ДФС про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та вчинення дій задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу СДПІ у м.Донецьку МГУ ДФС про сплату боргу (недоїмки) від 17.07.2015 №Ю-53-11 зі сплати єдиного внеску у сумі 34307610,21 грн. та зобов’язати СДПІ у м.Донецьку МГУ ДФС здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
