Періодичний спільний відпочинок не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу. Такий висновок зробив ВС в постанові №522/25049/16-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
27 лютого 2019 року м.Київ №522/25049/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С. (суддя-доповідач),
суддів: ЛЕСЬКО А.О., МАРТЄВА С.Ю., СІМОНЕНКО В.М., ФАЛОВСЬКОЇ І.М. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Особи 1 до Особи 4 про визнання факту сумісного проживання, визнання договору частково недійсним та визнання права власності, за касаційною скаргою Особи 4 на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 8.08.2017 та постанову Апеляційного суду Одеської області від 17.01.2018.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2016 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 4, в якому просив: визнати факт спільного проживання Особи 1 з Особою 4 в період з 30.08 до 30.11.2016; визнати договір асоційованого членства в Споживчому товаристві від 3.11.2016, укладений між СТ «Бєлінський» та Особою 4, частково недійсним (у частині пайовика); перевести права й обов’язки пайовика СТ «Бєлінський» за договором асоційованого членства в споживчому товаристві від 3.11.2016 з Особи 4 на Особу 1; визнати за Особою 1 право власності на майнові права на квартиру за Адресою 1 згідно з договором асоційованого членства в споживчому товаристві від 3.11.2016.
2. Позовна заява мотивована тим, що позивач Особа 1 є громадянином Об’єднаних Арабських Еміратів. У липні 2016 року, під час відпочинку в Одесі, познайомився з Особою 4, з якою мешкав разом із серпня до кінця листопада 2016 року. 26.10.2016, з метою придбання квартири за Адресою 1, Особа 1 перевів на рахунок Особи 4 $105000. 3.11.2016 Особа 4 зі СТ «Бєлінській» уклала договір асоційованого членства в СТ та оформила зазначену квартиру на своє ім’я.
3. Посилаючись на те, що договір асоційованого членства оплачений Особою 4 за рахунок особистих коштів Особи 1, останній просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
4. Заочним рішення Приморського райсуду від 8.08.2017, залишеним без змін постановою АСОО від 17.01.2018, позов задоволено.
5. Визнано факт спільного проживання Особи 1 з Особою 4 в період з 30.08 до 30.11.2016. Визнано договір асоційованого членства в СТ від 3.11.2016, укладений між СТ «Бєлінський» та Особою 4, частково недійсним (у частині пайовика). Переведено права й обов’язки пайовика СТ «Бєлінський» за договором асоційованого членства в СТ від 3.11.2016 з Особи 4 на Особу 1. Визнано за Особою 1 право власності на майнові права на квартиру за Адресою 1 згідно з договором асоційованого членства в СТ від 3.11.2016.
6. Рішення мотивовані тим, що позовні вимоги Особи 1 є обґрунтованими, доведеними й підлягають задоволенню в повному обсязі.
7. Суд сказав, що факт сумісного проживання Особи 1 та Особи 4 в період з 30.08 до 30.11.2016 підтверджено належними доказами. А оскільки кошти на придбання квартири за Адресою 1 належали особисто Особі 1, то й майнові права на цю квартиру є особистою власністю саме останнього.
короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року, Особа 4 просить скасувати ухвалені в справі рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що, вирішуючи спір, суд урахував лише доводи позивача. Судом порушено право відповідача бути заслуханою судом, оскільки вона не була належним чином повідомлена місцевим судом про час та місце розгляду справи.
10. Касаційна скарга містить посилання на те, що поза увагою суду залишився той факт, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що в спірний період сторони були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки в розумінні ст.3 СК, тобто існування між ними усталених відносин, що притаманні подружжю.
11. Аргументом касаційної скарги також є те, що, визнаючи договір асоційованого членства в СТ від 3.11.2016, укладений між СТ «Бєлінський» та Особою 4, частково недійсним (в частині пайовика), суд порушив права СТ «Бєлінський», проте останнє до участі в розгляді справи залучено не було.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи інших учасників справи
12. Обґрунтовуючи відзив на касаційну скаргу, Особа 1 указує, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального закону. Доводи касаційної скарги є надуманими та безпідставними.
13. Аргументом відзиву на касаційну скаргу також названо те, що за фактом зловживання довірою та заволодіння Особою 4 коштами Особи 1 порушено кримінальне провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, ВС уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
<…> 18. Суди встановили, що із серпня до кінця листопада 2016 року Особа 1 та Особа 4 мешкали разом у готелях.
19. Відповідно до листа директора готелю «Д.» від 3.01.2017 громадянин ОАЕ Особа 1 мешкав у готелі двічі: у період з 30.08 до 9.09.2016 та в період із 30.09 до 4.10.2016 разом з Особою 4, яка особисто бронювала номер для гостя. На підтвердження викладеного надані копії реєстраційних картки Особи 1 та Особи 4 з копіями паспортів.
20. Відповідно до листа від ФОП Особа 9 від 29.05.2017 у період з 19.10 до 24.10.2016 та з 24.11 до 29.11.2016 громадянин ОАЄ Особа 1 винаймав номер у готелі «P.».
21. Допитана в судовому засіданні свідок Особа 10 повідомила суду, що працює в готелі «Д.» прибиральницею та особисто бачила, як улітку та восени 2016 року Особа 1 та Особа 4 займали спільний номер у готелі та з огляду на їх поведінку та взаємовідносини вбачалося, що вказані особи є чоловіком і жінкою.
22. Допитаний в судовому засіданні свідок Особа 5 повідомив суду, що працює перекладачем з арабської мови на російську та у 2016 році працював особистим перекладачем Особи 1 та постійно супроводжував останнього під час його перебування в Україні. Зазначив, що між Особою 1 та Особою 4 було почуття любові, вони спільно мешкали разом у готелях, спільно приймали їжу та спільно витрачали кошти, із чого вбачалося, що вказані особи вели себе як чоловік і жінка.
23. 26.10.2016 з метою придбання квартири за Адресою 1 Особа 1 перевів на рахунок Особи 4 $105000, про що свідчить банківська виписка від 26.10.2016.
24. 3.11.2016 Особа 4 уклала з СТ «Бєлінській» договір асоційованого членства в СТ, відповідно до умов якого зобов’язалася внести у СТ частку в сумі 2834664 грн. для подальшого отримання у власність новозбудованої квартири за Адресою 1.
25. Того ж дня Особою 4 внесена повна сума за договором асоційованого членства в споживчому товаристві, а саме — 2834664 грн., що еквівалентно $105000.
26. У ч.1 ст.15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
27. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК, ч.1 ст.3 ЦПК в редакції, чинній на момент виниклих правовідносин, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
28. За ч.2 ст.3 СК, сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
29. Відповідно до положень ст.74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього кодексу.
30. При застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі й між ними склались усталені відносини, що притаманні подружжю.
31. Отже, проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення в них певних прав та обов’язків.
32. Згідно з положеннями ст.57 ЦПК (у редакції, яка діяла на момент пред’явлення позову) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- й відеозаписів, висновків експертів.
33. Відповідно до ст.60 ЦПК (у редакції, чинній на момент пред’явлення позову) кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення в справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
34. Суд уважав доведеним, що в період з 30.08 до 30.11.2016 сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах. Факт проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу був установлений лише на підставі показань допитаних свідків і довідок з готелів.
35. Разом з тим суд у рішенні не навів, якими доказами підтверджено, що в указаний період Особа 1 мав з Особою 4 спільний бюджет, вони вели спільне господарство, були пов’язані виконанням взаємних прав і обов’язків та спільним побутом, тобто між ними склались усталені відносини, притаманні подружжю.
36. Перебування сторін у будь-якому іншому шлюбі судом також не з’ясовувалося.
37. Посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в розумінні ст.74 СК без наявності інших ознак сім’ї.
38. Захист прав та інтересів особи реалізують за допомогою широких процесуальних гарантій, а незалучення осіб до розгляду справи, інтересів яких стосується цей спір, позбавляє їх можливості скористатися для захисту своїх прав та свобод процесуальними правами й гарантіями.
39. Вирішуючи спір у частині оспорювання договору асоційованого членства в СТ від 3.11.2016, укладеного між СТ «Бєлінський» та Особою 4, суд, на порушення вимог п.2 ч.6 ст.130 ЦПК (у редакції, чинній на момент пред’явлення позову), не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді цієї справі, зокрема, не обговорив питання залучення до участі в розгляді справи СТ «Бєлінський».
40. Установлення таких фактичних обставин справи має важливе значення для правильного її вирішення.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
41. У силу положень ст.400 ЦПК касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а тому не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
42. Згідно з пп.1, 2 ч.3 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
43. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, рішення не можуть уважатись законними й обґрунтованими та в силу ст.411 ЦПК підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись стст.400, 411, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Особи 4 задовольнити частково.
2. Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 8.08.2017 та постанову Апеляційного суду Одеської області від 17.01.2018 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
_03_03.png)
