Орендар, який скористався своїм правом та направив своєчасно листи-повідомлення про поновлення договору на новий строк, на що отримав відмову від орендодавців, уважається таким, що втратив своє переважне право на укладення договорів оренди земельних ділянок. Про це йдеться в постанові Верховного Суду від 18.04.2019.
У 2005—2006 рр. приватне підприємство орендувало понад 20 земельних ділянок для сільськогосподарських потреб строком на 10 років. За умовами договору орендар мав переважне право на його поновлення. У 2017 р. приватне сільське підприємство (ПСП) направило кожному орендодавцю лист-повідомлення про бажання подовжити строк договору. Проте селяни відповіли, що розривають останній, оскільки бажають користуватися землею самостійно. Водночас усі вони уклали договори емфітевзису з іншою юридичною особою.
Уважаючи переважне право на оренду порушеним, суб’єкт господарювання звернувся до суду. Перша інстанція позов задовольнила та поновила договори оренди. Апеляційний суд виніс протилежний вердикт, сказавши: оскільки орендар дістав відмову від орендодавців у подовженні строку, він утратив своє переважне право на укладення договорів оренди ділянок.
Зазначене рішення ПСП оскаржило в касаційному порядку.
Відмовляючи в задоволенні скарги, у постанові №625/166/18 ВС наголосив: наявність заперечень з боку орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дає підстави для висновку, що переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 Цивільного процесуального кодексу, не порушено.
_03_03.png)
