Жоден нормативний акт не ставить у залежність можливість реалізації права громадянина особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла його скаргу, від форми розгляду останньої. Такий висновок зробив ВС в постанові №826/12287/16.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
31 січня 2019 року м.Київ №826/12287/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого — СТРЕЛЕЦЬ Т.Г.,
суддів: БІЛОУСА О.В., ЖЕЛТОБРЮХ І.Л. —
розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Особи 1 до Генеральної прокуратури про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Особи 1 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7.02.2017.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Особа 1 звернувся до суду з позовом до ГПУ, в якому просив.
1.1. Визнати протиправними дії відповідача щодо вирішення вимоги 11-ї заяви Особи 1 від 27.01.2016 щодо його права особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла його заяву.
1.2. Зобов’язати ГПУ повторно розглянути вимогу 11-ої заяви позивача від 27.01.2016.
2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач протиправно позбавив позивача права особисто надати аргументи стосовно його заяви від 27.01.2016 особі, що перевіряла дану скаргу, порушивши при цьому приписи п.1 ч.1 ст.18 закону «Про звернення громадян».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою ОАСК від 24.11.2016, залишеною без змін ухвалою КААС від 7.02.2017, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем повно та всебічно досліджено всі обставини, викладені в заяві позивача. У зв’язку з відсутністю необхідності участі скаржника в розгляді його заяви та отримання від нього додаткової інформації розгляд вищезазначеної скарги відбувався одноособово, а тому право позивача на надання аргументів особисто особі, що розглядала скаргу, не порушено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями, Особа 1 звернувся до Вищого адміністративного суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
6. Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій не спростували обставини позову стосовно порушення ст.18 закону «Про звернення громадян», оскільки позивач просив не запросити його на засідання комісії з розгляду його звернення, а особисто дати відповідні пояснення особі, яка розглядала його заяву.
Суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях помилково посилалися на рішення ОАСК від 29.06.2016 у справі №826/5513/16, оскільки дане рішення ніяким чином не пов’язане із заявленими позовними вимогами в цій справі.
7. Ухвалою ВАС від 3.03.2017 відкрито провадження за касаційною скаргою Особи 1 на постанову ОАСК від 24.11.2016 та ухвалу КААС від 7.02.2017.
8. Верховний Суд ухвалою від 30.01.2019 прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Позивачем подано 29.01.2016 до ГПУ скаргу від 27.01.2016, в якій Особа 1 просив, зокрема: з’ясувати, чи мав місце факт оголошення суддею зауваження представнику відповідача в судовому засіданні 20.01.2016 у справі №826/20859/15, підстави винесення такого зауваження, його правові наслідки для представника; повідомити, якими правами зловживає позивач та які плутані запитання ставить Генпрокуратурі. Крім того, у п.11 прохальної частини скарги Особа 1 просив дозволити йому особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла його заяву.
10. Листом від 17.02.2016 №05/3-14050-10 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для ініціювання питання про притягнення до відповідальності представника ГПУ не встановлено.
11. Щодо розгляду звернення за особистою участю позивача повідомлено, що згідно зі стст.18, 19 закону «Про звернення громадян» особа може бути запрошеною до вирішення її заяви чи скарги лише у випадку проведення засідання, тобто колегіального розгляду. В інших випадках розгляд звернення проводиться без обов’язкового виклику та присутності заявника.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Конституція.
13. Кодекс адміністративного судочинства.
14. Закон «Про звернення громадян» від 2.10.96 №393/96-ВР.
15. Закон «Про інформацію» від 2.10.92 №2657-XII.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Аналізуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
17. У ст.18 закону №393/96-ВР передбачено, що особа, яка звернулась із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутньою при розгляді заяви чи скарги.
18. При цьому зазначені права відповідно до ст.19 закону №393/96-ВР забезпечуються обов’язком органів держвлади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, ЗМІ, їх керівників та інших посадових осіб на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
19. Разом з тим, як установлено судами та не заперечується касатором, зі змісту звернення Особи 1 убачається, що у своїй скарзі на дії представника ГПУ від 27.01.2016 №17725-16 він клопотав про забезпечення права особисто викласти аргументи особі, котра перевіряла його скаргу. При цьому позивач також просив розглядати скаргу за його участю.
20. Із цього приводу суди зазначили, що право заявника бути присутнім при розгляді заяви чи скарги забезпечується обов’язком на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Це право не є абсолютним і залежить від певних умов та обставин. Зокрема, може бути реалізовано особою на власний розсуд відповідно до його волі та бажання, однак лише в разі, якщо розгляд звернення відбувається на засіданні відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, та якщо такий порядок розгляду передбачено законодавством.
Проте колегія суддів уважає такий висновок помилковим, оскільки ні закон №393/96-ВР, ні будь-який інший нормативний акт не ставить у залежність можливість реалізації права особи особисто викласти аргументи особі, котра перевіряла його скаргу, від форми розгляду цієї скарги (колегіально, одноособово тощо).
21. При цьому суди зауважили, що Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури, затвердженою наказом Генпрокурора від 27.12.2014 №9гн, не передбачено розгляду звернень на засіданнях, колегіально або в інший спосіб, який би давав можливість заявникові бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
22. Такі висновки судів попередніх інстанцій фактично унеможливлюють практичну реалізацію особами права особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги, яке гарантоване в ст.18 закону № 393/96-ВР.
23. Крім того, суди не звернули уваги на ту обставину, що норма ст.19 закону №393/96-ВР зобов’язує органи держвлади на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
24. Посилання судів на те, що право позивача особисто викласти аргументи особі, котра перевіряла заяву чи скаргу, можуть бути реалізовані шляхом викладення таких аргументів у письмовому вигляді на ім’я особи, яка перевіряла заяву чи скаргу, під час особистого прийому або проведення перевірки викладених у заяві чи скарзі обставин, не спростовують та не відміняють зазначеного вище обов’язку відповідача запросити Особу 1 на засідання органу, який розглядає його скаргу.
25. Зважаючи на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою питання практичного забезпечення відповідачем гарантованого ст.18 закону №393/96-ВР права позивача особисто викласти аргументи особі, яка перевіряла його скаргу, не дослідили механізму забезпечення ГПУ практичної реалізації даного права особи, у результаті чого дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
26. У ч.1 ст.353 КАС передбачено, що підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
27. З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку про скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
28. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв’язку з переглядом рішень у суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
29. Керуючись стст.341, 344, 349, 353, 356, 359 КАС, ВС
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7.02.2017 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
