Помилкове зазначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні не вважається пропуском строку сплати податку. Такий висновок зробив ВС в постанові №812/195/18.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
19 лютого 2019 року м.Київ №812/195/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача — ГОНЧАРОВОЇ І.А.,
суддів — ХАНОВОЇ Р.Ф., ОЛЕНДЕРА І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Гніванське хлібоприймальне підприємство» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі за позовом ПрАТ «Гніванське хлібоприймальне підприємство» до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2018 року товариство звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДФС від 27.09.2017.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу щодо своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб.
Рішенням ВОАС від 13.03.2018, залишеним без змін постановою ВААС від 21.08.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із цими рішеннями, товариство звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову, неправильно оцінивши обставини справи та залучені до матеріалів справи докази.
У своєму відзиві на касаційну скаргу ДФС вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
<…> З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 1.07.2014 до 30.06.2017 та військового збору за період з 3.08.2014 до 30.06.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 1.01.2014 до 30.06.2017 складено акт від 4.09.2017, в якому викладено висновки органу контролю про наявність у діяльності позивача порушень:
— п.176.2 «б» ст.176 Податкового кодексу, а саме — податкові розрахунки сум доходу, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум, утриманих з них податків (форма 1-ДФ) за ІІІ, IV квартали 2016 та І квартал 2017, подано з недостовірними відомостями та з помилками, що призвело до зменшення податкових зобов’язань на суму 146545,64 грн.;
— п.54.2 ст.54, пп.168.1.2, п.168.1 ст.168, п.176.2 «а» ст.176 ПК, а саме — несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 1.01.2015 до 30.06.2017 у загальній сумі 473591,54 грн.;
— п.54.2 ст.54, пп.168.1.2, п.168.1 ст.168, п.176.2 «а» ст.176 ПК, а саме — неперерахування (несплата) податку на доходи фізичних осіб (основний платіж) за період з 1.01.2015 до 30.06.2017 у загальній сумі 146545,64 грн.
На цій підставі відповідач 27.09.2017 прийняв податкові повідомлення-рішення:
— №*, яким до товариства застосовано штрафні санкції у сумі 510 грн. за платежем «податок на доходи фізичних осіб»;
— №**, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 606960,99 грн. (основний платіж — 146545,60 грн., штрафні санкції — 459026,38 грн., пеня — 1389,11 грн.).
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС мотивує тим, що товариство при заповненні платіжних доручень щодо сплати податку на доходи фізичних осіб вказало код ЄДРПОУ іншого підприємства — ПП «Корнер», а не власний код та у платіжному дорученні від 21.09.2016 також помилково вказало реквізити рахунку, призначеного для сплати військового збору. На цій підставі перерахування коштів здійснено на користь іншого платника податку.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, заповнивши з помилками платіжні документи, позивач свій обов’язок щодо сплати податку своєчасно та у повному обсязі не виконав, що є підставою вважати обґрунтованими висновки органу контролю про несплату товариством податку на доходи фізичних осіб.
Спірні правовідносини внормовано приписами ПК, зокрема стст.54, 57, 168, 171, 176, та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.
Матеріалами справи встановлено, що товариство здійснило перерахування податку на доходи фізосіб, утриманого із заробітної плати працівників позивача. Проте через допущені помилки при оформленні реквізитів платіжних доручень вказані кошти було зараховано як кошти, сплачені іншим платником — ПП «Корнер», та частково на іншій рахунок.
Відповідно до ст.109 ПК податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.127.1 ст.127 ПК ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника тягнуть за собою накладення штрафу.
Відповідно до змісту наведених норм відповідальність за порушення, передбачене, зокрема, ст.127 ПК, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто взагалі не виконав зазначених обов’язків, або сплата податку здійснюється після виплати доходу.
Верховний Суд сформував правову позицію щодо відповідальності податкового агента, який не забезпечив своєчасного перерахування податкового зобов’язання через помилки, допущені у платіжному дорученні.
Так, у постанові ВС від 22.05.2018 у справі №815/2405/16 зазначено, що помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до державного бюджету в строк, установлений п.57.1 ст.57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті узгодженої суми грошового зобов’язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п.126.1 ст.126 ПК.
Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов’язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п.57.1 ст.57 ПК, платник податків не вчиняв дій, спрямованих на перерахування узгодженої суми грошового зобов’язання до держбюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов’язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов’язання у визначений вказаною нормою ПК строк, а відтак і для застосування на підставі п.126.1 ст.126 ПК штрафних (фінансових) санкцій.
Таке правозастосування узгоджує-ться з висновком ВС, викладеним у постанові від 16.06.2015 у справі №21-377а15, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до пп.8 п.1 розд.VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства.
Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо сплати платником податку узгодженого податкового зобов’язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні, такий платник податку не вважається таким, що пропустив строк сплати податку, у зв’язку із чим нарахування грошового зобов’язання згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.
Наведене також відповідає висновкам ВС, викладеним у постановах від 11.12.2018 (справа №804/444/16), від 1.10.2018 (справа №813/3782/17), від 29.08.2018 (справа №804/5320/13-а), від 10.08.2018 (справа №826/11681/16).
Враховуючи викладене, колегія суддів КАС вважає, що для правильного розгляду справи судам слід установити, чи відповідає сума сплаченого позивачем податку на доходи фізосіб дійсному розміру грошового зобов’язання товариства із цього податку, чи було здійснено помилкове перерахування податку у строки та в розмірах, установлених ПК, та які дії було вчинено платником податку для виправлення допущеної помилки.
Оскільки під час розгляду справи вищезгадані обставини не досліджувались, суди попередніх інстанцій зробили передчасний висновок щодо безпідставності заявленого адмінпозову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
У ч.1 ст.353 КАС передбачено, що підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Під час нового розгляду справи судам потрібно відповідно до положень ч.4 ст.9 КАС вжити визначених законом заходів, необхідних для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їхніх доводів та заперечень, з’ясувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Керуючись стст.345, 349, 353, 356 КАС, ВС
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ПрАТ «Гніванське хлібоприймальне підприємство» задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
