Договір, укладений комісіонером від власного імені в інтересах комітента, може бути визнаний недійсним на підставі дефекту волі продавця. Такий висновок зробив ВС в постанові №484/3915/15-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
23 січня 2019 року м.Київ №484/3915/15-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С.,
суддів: МАРТЄВА С.Ю., ПРОРОКА В.В., ФАЛОВСЬКОЇ І.М., ШТЕЛИК С.П. (суддя-доповідач) —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.06.2016 та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28.07.2016,
ВСТАНОВИВ:
<...> У жовтні 2015 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2, фізичної особи — підприємця Особи 3 про визнання правочинів недійсними.
Зазначав, що йому належав автомобіль Toyota Land Cruiser 2012 року випуску. У квітні 2015 року він вирішив його продати, для чого зняв цей автомобіль з обліку та передав разом з документами своєму знайомому Особі 4. У вересні 2015 року він дізнався, що зазначений автомобіль зареєстровано на Особу 2 на підставі довідки-рахунку, виданої ФОП Особи 3, та договору комісії вказаного автомобіля, укладеного останнім від його імені 7.04.2015.
Посилаючись на те, що вказаного договору комісії він не підписував, уточнивши свої вимоги, позивач просив суд визнати недійсними: договір комісії та договір купівлі-продажу вказаного автомобіля, укладений між Особою 2 та ФОП Особою 3 7.04.2015 на підставі зазначеної довідки-рахунку.
Рішенням Первомайського міськрайсуду від 29.06.2016 позов задоволено частково. Визнано спірний договір комісії недійсним. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення мотивовано тим, що висновком судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що договір від імені комітента Особи 1 підписано не ним, а тому вказаний договір є недійсним. У частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між Особою 2 та ФОП Особою 3 7.04.2015, необхідно відмовити, оскільки не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля є неналежним.
Рішенням АСМО від 28.07.2016 рішення суду першої інстанції скасовано в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову Особи 1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено з інших підстав.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог сторони не оскаржували, апеляційний суд справу в цій частині не переглядав.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що довідка-рахунок підтверджує реалізацію транспортного засобу, тобто перехід права власності на транспортний засіб від продавця до покупця, та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу ТЗ. При цьому продавцем у цьому випадку може вважатися саме позивач, який був власником спірного автомобіля. Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг у сфері торгового обороту, що передбачає вчинення одного або кількох правочинів, за винятком правочинів, які мають особистий характер. Тобто предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, а саме — послуга, яка ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера. Отже, способом захисту порушення права є визнання недійсним договору купівлі-продажу ТЗ, укладеного між позивачем та Особи 2. Між тим позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між ФОП Особою 3 та Особою 2. Однак доказів того, що 7.04.2015 між ФОП Особою 3 як власником автомобіля та Особою 2 укладався окремий договір-купівлі продажу, позивачем не надано. За таких обставин вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу автомобіля між ФОП Особою 3 та Особою 2, який фактично не укладався, задоволенню не підлягають.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Особа 2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та апеляційного суду й ухвалити нове — про відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач просив визнати недійсним договір комісії від 7.04.2015, а експерт досліджував питання щодо належності підпису Особі 1 у договорі комісії від 7.04.2014, суд визнав недійсним договір комісії від 7.04.2014, тобто розглянув інші позовні вимоги. Крім того, суд першої інстанції не вказав норми права, на підставі якої визнав договір комісії недійсним. Апеляційний суд у рішенні зазначив, що способом захисту порушеного права є визнання недійсним договору купівлі-продажу ТЗ, укладеного між позивачем та Особою 2. Разом з тим суд не навів доказів існування такого договору, укладеного безпосередньо між ним та Особою 1. Крім того, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову.
28.02.2018 справу передано до ВС.
<…> Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що 7.04.2015 між ФОП Особою 3 та Особою 1 укладено договір комісії, який датовано 2014 роком. Цей договір підписав також Особа 2. Того ж дня ФОП Особа 3 видав Особі 2 довідку-рахунок за тією ж серією та номером, що й договір комісії.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК).
Відповідно до чч.1—5 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, установленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з чч.1 та 2 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.
Суд першої інстанції визнав договір комісії між ФОП Особою 3 та Особою 1 недійсним у зв’язку з тим, що оспорюваний правочин не підписував комітент Особа 1, тобто не відповідав його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК).
У цій частині апеляційний суд справу не переглядав, а тому в силу ст.400 ЦПК суд касаційної інстанції не перевіряє вирішення справи в цій частині за доводами касаційної скарги Особи 2.
Щодо оспорення договору купівлі-продажу автомобіля необхідно зазначити таке. Договір купівлі-продажу — це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов’язується передати майно у власність покупцеві (другій стороні), а покупець зобов’язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).
Правове регулювання відносин, пов’язаних із купівлею-продажем ТЗ, здійснюється на підставі положень ЦК з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 7.09.98 №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
За змістом п.8 наведеного порядку (у редакції, чинній станом на 7.04.2015) державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документом, що підтверджує правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб’єктом господарювання, діяльність якого пов’язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Таким чином, довідка-рахунок підтверджує обставини укладення договору купівлі-продажу автомобіля.
Договір купівлі-продажу належного позивачу автомобіля вчинявся в інтересах Особи 1 як продавця комісіонером — ФОП Особою 3.
Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобто послуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.
Таким чином, договір комісії є правочином щодо надання послуг, а не договором відчуження майна, тому правовідносини щодо витребування майна на підставі ст.388 ЦК без оспорювання договору купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами не виникли. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального права.
Згідно зі змістом ст.1011 ЦК комісіонер діє в чужих інтересах, але від власного імені, тобто є самостійною стороною в правочині.
За таких обставин, враховуючи те, що воля власника автомобіля Особи 1 не була спрямована на укладення з ФОП Особою 3 договору комісії, вчинений комісіонером договір купівлі-продажу автомобіля від власного імені в інтересах комітента є недійсним з підстав дефекту волі продавця на підставі ч.3 ст.203, ст.215 ЦК.
Не можна погодитися з висновком апеляційного суду про те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки заявлена ним вимога по суті пов’язана з оспоренням дій ФОП Особи 3 щодо відчуження належного позивачу автомобіля без його згоди та розпорядження на вчинення таких дій.
З урахуванням викладеного судові рішення підлягають скасуванню в частині вирішення позову про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним із ухваленням нового рішення в цій частині про задоволення позову за ст.412 ЦПК.
Керуючись стст.400, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.06.2016 та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 28.07.2016 скасувати в частині вирішення позову про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, позов у цій частині задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 7.04.2015, укладений між комісіонером Особою 3 в інтересах Особи 1 та покупцем Особи 2.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
