Справа є малозначною з огляду на ціну позову, а також відсутність підстав для розгляду виключно за правилами загального позовного провадження. Такий висновок зробив ВС в постанові №6-846цс16.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
30 січня 2019 року м.Київ №333/4453/17-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СТРІЛЬЧУКА В.А.
суддів: КАРПЕНКО С.О., КУЗНЄЦОВА В.О., ПОГРІБНОГО С.О., УСИКА Г.І. (суддя-доповідач),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 5.02.2018,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до Особи 2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішень судів
Заочним рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 17.11.2017 позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з Особи 2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 3.11.2011 у розмірі 7664,92 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із указаним судовим рішенням, ПАТ «КБ «ПриватБанк» у січні 2018 року звернулося до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою АСЗО від 5.02.2018 апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Комунарського райсуду від 17.11.2017 повернуто заявнику.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга ПАТ «КБ «ПриватБанк» підлягає поверненню заявнику на підставі п.1 ч.5 ст.357 ЦПК, оскільки вона подана після набрання чинності законом «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2.06.2016 №1401-VІІІ та не містить доказів того, що особа, яка підписала апеляційну скаргу від імені ПАТ «КБ «ПриватБанк» — Особа 3, є керівником товариства, членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені цієї юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, чи є адвокатом, а тому відсутні підстави для прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ПАТ «КБ «ПриватБанк», в якій заявник просив скасувати ухвалу АСЗО від 5.02.2018 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована посиланнями на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не відноситься до категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК), а тому є малозначною. Відповідно до ч.2 ст.60 ЦПК у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути також особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст.61 цього кодексу, а тому представник ПАТ «КБ «ПриватБанк», діючи за довіреністю, мав право підписувати апеляційну скаргу.
Станом на момент розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Відповідно до ст.388 ЦПК, який набрав чинності 15.12.2017, судом касаційної інстанції є ВС.
<…> Позиція ВС та нормативно-правове обґрунтування
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ВС дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що заочним рішенням Комунарського райсуду від 17.11.2017 позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково, стягнуто з Особи 2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором без номера від 3.11.2011 у розмірі 7664,92 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ «КБ «ПриватБанк» у січні 2018 року подало апеляційну скаргу, яку підписав представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» — провідний юрисконсульт департаменту претензійно-позовної роботи Особа 3 на підставі довіреності від 19.08.2017 №8171-К-О.
Ухвалою АСЗО від 5.02.2018 апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» на заочне рішення Комунарського райсуду від 17.11.2017 повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк», апеляційний суд керувався положеннями п.1 ч.5 ст.357 ЦПК та виходив з того, що апеляційну скаргу підписано особою, повноваження якої на представництво інтересів ПАТ «КБ «ПриватБанк» у суді документально не підтверджено, зокрема не надано доказів, що Особа 3 є керівником банку або членом виконавчого органу, уповноваженого діяти від імені цієї юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, або доказів того, що він є адвокатом.
З такими мотивами апеляційного суду ВС погодитись не може з таких підстав.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (ст.129 Конституції). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Право на ефективний судовий захист закріплено у ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах №№2, 4, 7 та 11 до конвенції, яку ратифіковано законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 №475/97-ВР.
Відповідно до п.1 ст.6 конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий суд, передбаченого ст.6 конвенції, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, — доступ до суду.
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення (п.8 ч.1 ст.129 Конституції).
Відповідно ч.4 ст.1312 Конституції законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Згідно із ч.6 ст.19 ЦПК малозначними справами є: справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У ч.4 ст.274 ЦПК визначено перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням ціни позову, а також відсутності підстав, за яких розгляд справи має проводитися виключно за правилами загального позовного провадження, зазначена справа відповідно до закону є малозначною.
Відповідно до ч.2 ст.15 ЦПК представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.
У ст.60 ЦПК визначено винятки із загального правила щодо представництва у суді виключно адвокатом.
Так, відповідно до ч.2 зазначеної статті під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст.61 цього кодексу.
За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про обов’язкову участь у справі адвоката як представника ПАТ «КБ «ПриватБанк» є помилковим, оскільки справа є малозначною.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до ч.4 ст.406 ЦПК у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається до суду першої або апеляційної інстанції для продовження розгляду справи, а саме — для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
У ч.6 ст.411 ЦПК встановлено, що підставою для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи наведене, ВС дійшов висновку, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до обмеження права ПАТ «КБ «ПриватБанк» на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з огляду на те, що наявні підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись стст.400, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 5.02.2018 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
