Заміна кредитора в зобов’язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Такий висновок зробив ВС в постанові №643/4902/14-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
5 грудня 2018 року м.Київ №643/4902/14-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М. Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О. (суддя-доповідач), ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАТА В.І. КУРИЛО В.П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 23.01.2017 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16.05.2017,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
На обґрунтування заяви посилалося на те, що 12.09.2014 Московський районний суд м.Харкова у справі №643/4902/14-ц ухвалив рішення, яким з Особи 4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто заборгованості за кредитним договором від 30.05.2008 №490073757 у сумі 254131,87 грн. та 2541,32 грн. судового збору.
26.09.2016 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу №2016-3АБ/ДГ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 30.05.2008 №490073757, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та Особою 5.
Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило змінити стягувача ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 23.01.2017 в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відмовлено.
Ухвала районного суду мотивована тим, що відсутні підстави для заміни ПАТ «Альфа-Банк» на правонаступника — ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», оскільки виконавче провадження щодо виконання судового рішення відсутнє, а така заміна можлива лише в межах відкритого виконавчого провадження.
Ухвалою АСХО від 16.05.2017 ухвалу Московського райсуду м.Харкова від 23.01.2017 залишено без змін з тих підстав, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.
У касаційній скарзі, поданій 14.07.2017 до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просить скасувати ухвалу Московського райсуду м.Харкова від 23.01.2017 та ухвалу АСХО від 16.05.2017 й постановити нову ухвалу про задоволення заяви товариства.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвали є незаконними, постановленими з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва, в тому числі й у виконавчому провадженні, є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права і обов’язки. Суди не врахували того, що рішення суду залишиться без виконання, що призведе до порушення ст.129 Конституції та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою ВСС від 24.07.2017 ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» поновлено строк на касаційне оскарження ухвали Московського райсуду м.Харкова від 23.01.2017 та ухвали АСХО від 16.05.2017.
Ухвалою ВСС від 28.09.2017 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Московського районного суду м.Харкова.
<…> 12.05.2018 справу передано до ВС.
Ухвалою ВС від 21.11.2018 справу призначено до розгляду.
На час розгляду справи ВС заперечень/відзивів на касаційну скаргу не надійшло.
Згідно із ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суди встановили, що 12.09.2014 Московський районний суд м.Харкова у справі №643/4902/14-ц ухвалив рішення, яким стягнуто з Особи 4 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 254131,87 грн. заборгованості за кредитним договором від 30.05.2008 №*, укладеним 30.05.2008 між ЗАТ «Альфа Банк» та Особою 5, та 2541,32 грн. судового збору.
26.09.2016 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір факторингу №2016-3АБ/ДГ, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором від 30.05.2008 №*, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та Особою 5.
Тлумачення ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов’язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:
— купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК);
— дарування (ч.2 ст.718 ЦК);
— факторингу (гл73 ЦК).
Згідно із ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов’язковими тією мірою, якою вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов’язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв’язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст.15 закону «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013 у справі №6-122цс13.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов’язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов’язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Важко уявити, щоб ст.6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд — і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який держави зобов’язалися поважати, ратифікуючи конвенцію. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.97 у справі «Hornsby v. Greece», п.40).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на порушення вищевказаних положень закону, не звернув уваги на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов’язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов’язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, у зв’язку із чим дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження за рішенням суду лише з тих підстав, що виконавче провадження щодо його виконання не відкрито та не перебуває на виконанні.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.
Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись стст.400, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 23.01.2017 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16.05.2017 скасувати.
Заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задовольнити.
Замінити стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до Особи 4, третя особа — Особа 5, про стягнення заборгованості.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
