Строк позовної давності при регресі починає обчислюватися з того моменту, коли страховик виплатив відшкодування. Такий висновок зробив ВС в постанові №200/13392/13-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
10 січня 2019 року м.Київ №200/13392/13-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С.,
суддів: ЛЕСЬКО А.О., ПРОРОКА В.В., СІМОНЕНКО В.М., ФАЛОВСЬКОЇ І.М. (суддя-доповідач),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 4.03.2014 та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.06.2018,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро звернулося до суду з позовом до Особи 1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 3.05.2010 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль Mitsubishi, який належить Особі 2, зазнав механічних пошкоджень. Винним у ДТП визнано Особу 1, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована. Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб відповідно до висновку експерта становить 37577,24 грн. Відповідач добровільно не сплатив відшкодування за завдану матеріальну шкоду, тому позивач здійснив виплату відшкодування на користь Особи 2 у розмірі 25500 грн. (у межах обов’язкового ліміту МТСБУ). Крім того, позивач поніс витрати на аварійного комісара в розмірі 910 грн.
На підставі зазначеного МТСБУ просило стягнути 26410 грн. на відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 4.03.2014 в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДТП, яка є страховим випадком, сталася 3.05.2010, тому перебіг трирічного строку позовної давності починається на наступний день після цієї ДТП і закінчується 3.05.2013, а МТСБУ звернулося до суду з позовом лише 25.09.2013, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.
Постановою АСДО від 27.06.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що в цьому випадку кошти, пов’язані з виплатою страхового відшкодування, підлягають стягненню на підставі відносин суброгації, а не регресу, як було заявлено позивачем, а тому перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту виникнення страхового випадку.
У касаційній скарзі МТСБУ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не визначились із характером правовідносин сторін у справі; помилково вважали, що кошти, які були виплачені як страхове відшкодування особі, потерпілій у ДТП, мають бути відшкодовані в порядку суброгації, відповідно до якої право на звернення у МТСБУ виникло з моменту настання страхового випадку. Також суди залишили поза увагою те, що п.38.1 ст.38 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо передбачено право МТСБУ на звернення до суду саме з регресним позовом.
Відзив на касаційну скаргу до ВС не надійшов.
У ч.3 ст.3 ЦПК визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У ч.2 ст.389 ЦПК установлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У ч.1 ст.402 ЦПК визначено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.
Відповідно до чч.1 і 2 ст.400 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що 3.05.2010 сталася ДТП, внаслідок якої автомобіль Mitsubishi, який належить Особі 2, зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Бабушкінського райсуду від 14.07.2010 винним у вчиненні ДТП визнано Особу 1.
На момент ДТП Особа 1 не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до висновку експертного дослідження судового експерта від 27.05.2010 розмір завданих збитків у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу становить 37577,24 грн.
1.09.2010 Особа 2 подав до МТСБУ заяву щодо отримання страхового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем.
Суди встановили, що 4.10.2010 МТСБУ на підставі наказу про страхове відшкодування від 4.10.2010 платіжним дорученням переказало на користь Особи 2 страхове відшкодування у розмірі 25500 грн., крім того, позивач поніс витрати на аварійного комісара у розмірі 910 грн., а загалом — 26410 грн.
У ч.1 ст.1166 ЦК визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі ст.1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме — шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 ЦК передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з п.38.2.1 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п.13.1 ст.13 цього закону.
Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі, потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.
До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил ст.993 ЦК.
При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов’язанні (заміна активного суб’єкта) зі збереженням самого зобов’язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов’язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст.1191 ЦК), а також ст.38 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до ст.993 ЦК і ст.27 закону «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі — з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов’язанні, то з урахуванням положення ст.515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Застосувавши до спірних правовідносин суброгацію як порядок відшкодування шкоди, суди наведеного вище не врахували та не звернули уваги, що позивач обґрунтовував позов саме п.38.2.1 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Крім того, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, суди попередніх інстанцій помилково вважали, що право на звернення до суду з таким позовом виникає в МТСБУ саме з моменту ДТП.
При суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі — з моменту здійснення відповідної виплати страхового відшкодування, з огляду на таке.
Деліктне зобов’язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (стст.11, 599, 1166 ЦК). Сторонами деліктного зобов’язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов’язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
При цьому, за ст.1191 ЦК, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов’язку щодо відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов’язання припиняється його належним виконанням (ст.599 ЦК).
Отже, первісне (основне) деліктне зобов’язання та зобов’язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 5.04.2017 у справі №6-2806цс16.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю 3 роки (ст.257 ЦК).
Відповідно до ст.253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).
Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено МТСБУ 4.10.2010, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом МТСБУ звернулося 15.09.2013, цей строк позивачем не пропущено.
Встановивши, що внаслідок компенсації МТСБУ шкоди потерпілій у ДТП стороні — Особі 2 (власнику транспортного засобу Mitsubishi) позивач набув право вимоги саме у порядку регресу, а також відсутність інших підстав для відмови у позові, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та доведеними.
Встановлені судами обставини, а також наявні в матеріалах справи докази дають підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Статтею 412 ЦПК визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права, це порушення призвело до ухвалення незаконних судових рішень, тому рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись стст.400, 402, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро задовольнити.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 4.03.2014 та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.06.2018 скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро до Особи 1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, задовольнити.
Стягнути з Особи 1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро 26410 грн. як відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
