Шкода у вигляді смерті відшкодуванню або усуненню в розумінні ст.46 КК не підлягає. Такий висновок зробив ВС в постанові №439/397/17.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
16 січня 2019 року м.Київ №439/397/17
Велика палата Верховного Суду у складі:
головуючого — КНЯЗЄВА В.С.,
судді-доповідача АНТОНЮК Н.О.,
суддів: БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ГУДИМИ Д.А., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., КІБЕНКО О.Р., ЛОБОЙКА Л.М., ЛЯЩЕНКО Н.П., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОГАЧ Л.І., САПРИКІНОЇ І.В., СИТНІК О.М., ТКАЧУКА О.С., УРКЕВИЧА В.Ю., ЯНОВСЬКОЇ О.Г. —
розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016140160000242, щодо Особи 3, Інформація 4 в смт Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області, зареєстрованого за Адресою 1, фактично проживає за Адресою 2, раніше не судимого, звільненого від кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 Кримінального кодексу, у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13.04.2017 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10.10.2017,
ВСТАНОВИЛА:
Обставини, встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст оскаржених судових рішень
1. Ухвалою Бродівського райсуду від 13.04.2017 Особу 3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК, у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, провадження закрито.
2. Судом першої інстанції встановлено, що Особа 3, обіймаючи посаду лікаря-анестезіолога, 10.04.2016, перебуваючи на чергуванні як лікар-анестезіолог Бродівської центральної райлікарні, надавав спеціалізовану медичну допомогу малолітньому Особі 4, Інформація 3. У результаті неналежного виконання своїх професійних обов’язків та внаслідок недбалого до них ставлення, володіючи при цьому достатнім кваліфікаційним рівнем, не використав знання та навички під час надання адекватної меддопомоги, всупереч загальноприйнятій техніці катетеризації підключичних судин недбало провів медичну маніпуляцію — пункцію лівої підключичної вени ін’єкційною голкою для встановлення катетера, що спричинило тяжкі наслідки для Особи 4, а саме — його смерть, яку констатовано 10.04.2016 о 8:50 у відділенні анестезіології — реанімації Бродівської ЦРЛ.
3. Ухвалою АСЛО від 10.10.2017 зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи
4. У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування цих судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог Кримінального процесуального закону, просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
5. Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ототожнив примирення та відшкодування шкоди, що не відповідає положенням ст.46 КК. Судами при звільненні Особи 3 від кримінальної відповідальності не встановлено та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для висновку про можливість такого звільнення. Вказується також на те, що ухвала апеляційного суду прийнята з істотним порушенням вимог ч.1 ст.412 Кримінального процесуального кодексу, не відповідає положенням ч.1 ст.370, ст.419 КПК, є невмотивованою та необґрунтованою.
6. У запереченнях на касаційну скаргу Особа 3 вказує на те, що прокурор у своїй касаційній скарзі не зазначив жодного з передбачених у ст.412 КПК істотних порушень вимог кримінального процесуального закону.
7. Особа 3 вважає, що доводи касаційної скарги про те, що звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК є неможливим, враховуючи заподіяну потерпілому шкоду, а саме смерть дитини, є безпідставними та не узгоджуються з матеріалами справи й нормами закону.
Рух справи за касаційною скаргою та підстави для її розгляду Великою палатою Верховного Суду
8. Ухвалою від 24.10.2018 колегія суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду ВС на підставі ч.5 ст.4341 КПК передала кримінальне провадження щодо Особи 3 на розгляд ВП ВС, оскільки справа містить виключну правову проблему.
9. Колегія суддів другої судової палати ККС ВС зазначила, що аналіз судової практики застосування ст.46 КК у випадках, коли злочином заподіяно смерть потерпілого, вказує на те, що вона є неоднаковою. Зокрема, з проаналізованих ухвал судів першої інстанції, які набрали законної сили, видно, що в окремих судових рішеннях було відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з тих мотивів, що завдана шкода у вигляді смерті є невідворотною, а тому не може бути усунута або відшкодована. В інших випадках такі клопотання були задоволені.
10. Суд також звернув увагу на те, що тлумачення словосполучення «відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду» як обов’язкової умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням з потерпілим відповідно до ст.46 КК досить тісно пов’язане з тлумаченням самого поняття «потерпілий», яке вживається в цій статті, оскільки кримінально-правове поняття потерпілого більш вузьке, ніж кримінально-процесуальне.
11. Якщо термін «потерпілий» у ст.46 КК вживається у вузькому кримінально-правовому значенні (як безпосередня жертва злочину), а не як учасник кримінального провадження, то, на думку колегії суддів, у разі скоєння злочинів, унаслідок яких настала смерть особи, це виключає можливість як досягнення примирення винного з таким потерпілим, так і відшкодування останньому будь-яких збитків.
12. Колегія суддів також зазначила, що на виключний характер правової проблеми вказує не тільки існування різної судової практики, а й наявність різних позицій науковців із цього питання.
13. В ухвалі про передачу суд визначив питання, які становлять виключну правову проблему під час застосування положень ст.46 КК у випадку скоєння злочинів, які мали наслідком смерть потерпілого, а саме:
1) кого слід розуміти під поняттям «потерпілий», яке вживається в ст.46 КК, — безпосередню жертву злочинного посягання або учасника кримінального провадження, у тому числі близьких родичів особи, яка загинула внаслідок злочину;
2) яким чином необхідно тлумачити поняття «відшкодування завданих збитків» та «усунення заподіяної шкоди» в контексті положень ст.46 КК та чи можливе з огляду на положення цієї статті «відшкодування завданих збитків» чи «усунення заподіяної шкоди» у разі скоєння злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого.
14. Ухвалою ВП ВС від 27.11.2018 зазначене провадження прийнято до касаційного розгляду у зв’язку з тим, що справа містить виключну правову проблему й така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Позиції учасників судового провадження
15. У судовому засіданні прокурор Курапов М.В. підтримав вимоги, заявлені в касаційній скарзі та просив скасувати ухвалу Бродівського райсуду від 13.04.2017, ухвалу АСЛО від 10.10.2017 у справі №439/397/17 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
16. Особа 3 подав до суду касаційної інстанції письмове клопотання про здійснення касаційного провадження за його відсутності та відсутності його захисників у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.435 КПК та письмові заперечення на касаційну скаргу з обґрунтуванням, зазначеним вище.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо поняття «потерпілий», яке вживається в ст.46 КК
17. Поняття «потерпілий» є міжгалузевим, оскільки використовується як у кримінальному праві, так і в кримінальному процесі.
18. Поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та в кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий — це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
19. Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у ч.1 ст.55 КПК встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізособа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юрособа, якій правопорушенням завдано майнової шкоди.
20. ВП ВС вважає, що поняття «потерпілий», яке використано в ст.46 КК, вжито в його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з такого.
21. Поняття «потерпілий» у кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з’являється об’єктивно, в результаті вчинення проти нього правопорушення.
22. Процесуальними умовами для появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
23. У ч.2 ст.55 КПК визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права й обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
24. Особа в кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як передбачено в ч.2 ст.55 КПК.
25. Отже, потерпілий у кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з’являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.
26. Кримінальний процесуальний закон (стст.55—59 КПК) юридично закріплено статус потерпілого — учасника кримінального провадження, наділена його певними процесуальними правами та обов’язками саме як учасника процесу.
27. Водночас у ч.6 ст.55 КПК передбачено так зване правонаступництво в кримінальному провадженні. Згідно з положеннями цієї норми, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення чч.1—3 цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім’ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням потерпілими може бути визнано кілька осіб.
28. Чинний КПК передбачає юридичну фікцію, відповідно до якої інша особа визнається власне потерпілим, хоча їй безпосередньо не заподіяна шкода в результаті вчинення кримінального правопорушення. Водночас КПК закріплює перехід до такої особи не тільки прав потерпілого, а й самого процесуального статусу потерпілого.
29. Суд враховує положення ст.59 КПК, відповідно до якого в разі, якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник. Однак у кримінальних провадженнях, в яких заподіяно смерть потерпілому, такого учасника провадження, як законний представник, немає.
30. ВП ВС уважає, що для вирішення цієї справи необхідно також звернутися до телеологічного (цільового) тлумачення, яке передбачає встановлення мети, якою керувався законодавець під час формулювання ст.46 КК щодо звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
31. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим базується, зокрема, на принципах гуманізму та економії кримінальної репресії.
32. З огляду на ці принципи саме потерпілий (тобто особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо спричинено шкоду) може виразити свою волю про прощення винного, на підставі чого приймається рішення про закриття провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності згідно зі ст.46 КК.
33. Право на примирення у ст.46 КК — це особисте право потерпілого. Воно не може бути ніким присвоєне та нікому делеговане. Таке право є природним правом людини, нерозривно пов’язаним з нею та похідним від інших прав, зокрема права на життя. Використання права на примирення іншими особами (у тому числі визнаними потерпілими від кримінального правопорушення в кримінальному процесуальному сенсі) є неможливим, оскільки таке право тісно пов’язане з особою, яка безпосередньо постраждала внаслідок учинення щодо неї кримінального правопорушення. Під час примирення лише сам потерпілий може виражати свою волю, а не інші особи, які є його представниками або правонаступниками.
34. Крім цього, звільняючи особу від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, ураховуючи вираження волі потерпілим щодо прощення винного, відбувається своєрідне повернення потерпілого в попередній стан, який існував до вчинення відносно нього кримінального правопорушення.
35. Потерпілий у кримінальному процесі має власні процесуальні права, проте він не наділяється правом примирюватися чи не примирюватися з винним замість безпосередньої жертви кримінального правопорушення, якій заподіяно смерть, під час вирішення питання про звільнення від відповідальності на підставі ст.46 КК.
36. Протилежний підхід означав би, що до близьких осіб потерпілого, який помер, та які були визнані потерпілими в кримінальному провадженні, переходять не лише права потерпілого, а і його волевиявлення, що є неправильним, оскільки суперечить змісту як закону про кримінальну відповідальність, так і кримінального процесуального закону.
Щодо поняття «відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди» в контексті положень ст.46 КК
37. У ст.46 КК передбачено такі обов’язкові умови (передумови) та підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим:
1) умова — вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів;
2) підстава — примирення винного з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
38. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода в розумінні ст.46 КК має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню).
39. Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Це також випливає із законодавчого визначення смерті відповідно до ст.52 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 №2801-XII, за якою моментом незворотної смерті людини є момент смерті її головного мозку або її біологічна смерть.
40. У випадку вчинення кримінального правопорушення зі смертельними наслідками, потерпілого в кримінально-правовому розумінні на момент вирішення питання про відшкодування шкоди фізично вже не існує.
41. Отже, смерть як припинення існування одного з правомочних суб’єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст.46 КК унеможливлює здійснення такого примирення.
42. Втрата людиною життя, яке відповідно до ст.3 Конституції визнається найвищою соціальною цінністю та є особливим об’єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.
43. Якщо потерпілого (жертви правопорушення) фізично немає, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов’язаних із відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від відповідальності за ст.46 КК.
44. Водночас таке розуміння потерпілого в ст.46 КК не виключає застосування норми кримінального процесуального права, яка передбачає можливість визнання близьких родичів чи членів сім’ї потерпілими замість померлого (ч.6 ст.55 КПК). Невизнання за потерпілим — учасником кримінального процесу права на примирення в контексті ст.46 КК не означає втрати ним права на відшкодування завданих збитків. Будь-яка шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, може й повинна бути компенсована своєчасно та в повному обсязі безвідносно до того, відбулося чи не відбулося примирення, і це може вплинути на подальші кримінально-правові наслідки при призначенні покарання та на умови його відбування, в тому числі зі звільненням від його відбування.
Щодо законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень
45. Ухвалою Бродівського райсуду від 13.04.2017 Особу 3, обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КК, звільнено від відповідальності на підставі ст.46 КК у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
46. Суд першої інстанції задовольнив клопотання обвинуваченого та його захисника про звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки він уперше скоїв необережний злочин середньої тяжкості, свою вину в інкримінованому злочині визнав повністю, примирився з потерпілими та повністю відшкодував заподіяну злочином шкоду. Потерпілі Особа 5 та Особа 6 (батьки малолітнього Особи 4, якому було заподіяно смерть) у судовому засіданні підтримали заявлене клопотання, оскільки як потерпілі примирилися з обвинуваченим, претензій до нього не мають, шкоду їм повністю відшкодовано.
47. Ухвалою АСЛО від 10.10.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
48. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції мав достатні, належні та передбачені КК підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК, враховуючи те, що Особа 3 обвинувачувався в скоєнні необережного злочину середньої тяжкості, який не є корупційним; примирився з потерпілими Особою 5 та Особою 6; відшкодував завдані ним збитки, що підтверджується письмовою розпискою, долученою до матеріалів справи; потерпілі під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій підтвердили, що примирилися з обвинуваченим, який відшкодував завдані їм збитки; обвинувачений Особа 3 не заперечував проти закриття провадження з означених підстав.
49. ВП ВС не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
50. Відповідно до викладених вище міркувань термін «потерпілий» у ст.46 КК вжито в кримінально-правовому розумінні — «особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння)». Право на примирення в контексті цієї статті — особисте право потерпілого.
51. У цій справі потерпілим у розумінні ст.46 КК є малолітній Особа 4, Інформація 3, якому Особа 3 в результаті неналежного виконання своїх професійних обов’язків заподіяв тяжкі наслідки у вигляді смерті.
52. Смерть потерпілого Особи 4 як припинення існування одного з правомочних суб’єктів кримінально-правових відносин з примирення винного з потерпілим у розумінні ст.46 КК унеможливлює здійснення такого примирення.
53. Заподіяна в цій справі шкода потерпілому Особі 4 у вигляді смерті є такою, що не піддається відшкодуванню (усуненню), оскільки має незворотний характер.
54. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували закон про кримінальну відповідальність, а саме — неправильно витлумачили закон, що суперечить його точному змісту (п.3 ч.1 ст.413 КПК).
55. Відповідно до ч.2 ст.436 КПК суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення та призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції.
56. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції відповідно до п.2 ч.1 ст.438 КПК є, зокрема, неправильне застосування КК.
57. Постановивши ухвалу про звільнення Особи 3 від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим, суд першої інстанції, а також суд апеляційної інстанції під час перегляду зазначеного судового рішення, допустили неправильне тлумачення норми, ст.46 КК, яке суперечить її точному змісту.
58. ВП ВС вважає, що ухвала Бродівського райсуду від 13.04.2017 та ухвала АСЛО від 10.10.2017 підлягають скасуванню на підставі п.2 ч.1 ст.438 КПК з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції з підстави неправильного застосування КК.
59. Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно здійснити провадження згідно із загальними вимогами з урахуванням висновків ВП ВС щодо застосування норми права, передбаченої в ст.46 КК.
Правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої в ст.46 КК
60. Термін «потерпілий» у ст.46 КК необхідно розуміти в його кримінально-правовому значенні — як особу, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або майнова шкода або створюється загроза її заподіяння.
61. Якщо внаслідок учинення кримінального правопорушення потерпілому заподіяна смерть, то ніхто інший не може висловити його волю під час вирішення питань, пов’язаних із відшкодуванням шкоди у вигляді смерті як підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ст.46 КК.
62. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода в розумінні ст.46 КК має бути такою, що за своїм характером піддається відшкодуванню (усуненню). Смерть є наслідком, що має незворотний характер. Таким чином, шкода у вигляді смерті відшкодуванню або усуненню в розумінні ст.46 КК не підлягає.
63. У випадку заподіяння кримінальним правопорушенням шкоди у вигляді смерті потерпілого звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст.46 КК) не можливе.
Враховуючи викладене та керуючись стст.434—4341, 438, 442 КПК, п.1 ч.2 ст.45 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, ВП ВС
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
2. Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 13.04.2017 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10.10.2017 щодо Особи 3 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
