Особливий період закінчується після прийняття Президентом відповідного рішення про переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Про таке зазначено в постанові Верховного Суду від 4.02.2019.
З лютого 2011 р. громадянин працював у товаристві на посаді адміністратора системи. У травні 2017-го він вступив на військову службу. Про це, а також про увільнення його від виконання обов’язків адміністратора строком на 3 роки, але не менше ніж до кінця дії особливого періоду працівник написав у заяві до генерального директора ТОВ. Також чоловік послався на ч.3 ст.119 Кодексу законів про працю й долучив витяг із наказу військового комісара області.
Керівництво ТОВ звільнило працівника, однак за іншою статтею КЗпП, яка не дає права на поновлення на робочому місці. Громадянинові було роз’яснено, що контракт із ним укладено в той час, коли особливий період в Україні не діяв, тож гарантії, передбачені в ст.119 КЗпП, на нього не поширюються.
Не задоволений рішенням керівництва, працівник звернувся до суду. Вимагав поновлення на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Перша інстанція в задоволенні позову відмовила. Апеляційний суд вердикт скасував та прийняв новий, яким позов задовольнив. Основним мотивом стало переконання другої інстанції в тому, що на час укладання контракту між позивачем і Міністерством оборони в Україні особливий період діяв.
У постанові №426/11214/17 ВС погодився з вердиктом суду апеляційної інстанції. Було зазначено, що позивач уклав контракт про проходження військової служби в ЗСУ під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України. Військовослужбовець, користується пільгами, передбаченими в ст.39 закону «Про військовий обов’язок і військову службу» та чч.3 та 4 ст.119 КЗпП.
_03_03.png)
