Спір щодо одноразової грошової допомоги, виплата якої гарантована державою та покладена на навчальний заклад, належить до юрисдикції адміністративних судів. Такий висновок зробив ВС в постанові №553/4650/14-а (К/9901/1396/18).
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
7 листопада 2018 року м.Київ №553/4650/14-а (К/9901/1396/18)
Велика палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача — САПРИКІНОЇ І.В.,
суддів: АНТОНЮК Н.О., БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ГУДИМИ Д.А., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., ЗОЛОТНІКОВА О.С., КІБЕНКО О.Р., КНЯЗЄВА В.С., ЛОБОЙКА Л.М., ЛЯЩЕНКО Н.П., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОГАЧ Л.І., СИТНІК О.М., УРКЕВИЧА В.Ю., ЯНОВСЬКОЇ О.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 у справі за позовом прокурора Ленінського району м.Полтави в інтересах Особи 3 до Полтавської спеціалізованої школи-інтернату №2 І—ІІІ ступенів ім.Н.Крупської Полтавської обласної ради, треті особи: орган опіки і піклування Ленінської районної в м.Полтаві ради, департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2014 року прокурор Ленінського району м.Полтави звернувся до Ленінського районного суду м.Полтави з позовом в інтересах Особи 3 (із числа дітей, позбавлених батьківського піклування), в якому просив: визнати неправомірною бездіяльність Полтавської спеціалізованої школи-інтернату №2 І—ІІІ ступенів
ім.Н.Крупської щодо невиплати випускнику з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, Особі 3, одноразової грошової допомоги; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити Особі 3 одноразову грошову допомогу в розмірі 7716 грн.
Ленінський райсуд постановою від 25.11.2014 адміністративний позов задовольнив. Визнав неправомірною бездіяльність школи-інтернату щодо ненарахування та невиплати Особі 3 одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленому ст.8 закону «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 №2342-IV. Зобов’язав школу-інтернат нарахувати Особі 3 одноразову грошову допомогу в розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, установленого законом «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII, та виплатити з урахуванням проведених виплат в сумі 7673,50 грн.
ХААС ухвалою від 26.02.2015 скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали).
За правовою позицією апеляційного суду, викладеною в зазначеній ухвалі, спір у справі не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а випливає із захисту фізичною особою права на отримання коштів, а отже, є приватноправовим і не підпадає під визначення адмінсправи. Компетенція адмінсудів, установлена ст.17 КАС (у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали), на цей спір не поширюється.
У березні 2015 року заступник прокурора Харківської області в інтересах особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, Особи 3 звернувся до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою про скасування ухвали ХААС від 26.02.2015, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адмінсудочинства.
ВАС ухвалою від 20.03.2015 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
<...> Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.07.2018 передав вказану вище справу на розгляд ВП ВС. Цю ухвалу мотивовано тим, що в касаційній скарзі позивач посилає-
ться на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, що вказаний позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріа-
ли справи, ВП ВС установила таке.
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 25.07.97 відділом РАГС у Хорольський райдержадміністрації Полтавської області, Особа 3 народився Інформація 1 в м.Хоролі, його батьками є Особа 4 та Особа 5.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 5.07.2010 Особу 4 позбавлено батьківських прав щодо малолітнього сина Особи 3. Мати, Особа 5, притягнута до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.121 Кримінального кодексу (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) на 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Розпорядженням голови Хорольської райдержадміністрації від 20.07.2010 №197 Особі 3 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Як вбачається з довідки від 24.10.2014
№857, Особа 3 з 26.05.2010 до 31.08.2014 навчався в школі-інтернаті №2 і перебував на повному державному забезпеченні.
Відповідно до наказу школи-інтернату №2 від 31.08.2014 Особа 3 1.09.2014 був відрахований з вказаного навчального закладу у зв’язку з вступом до Хорольського агропромислового коледжу ПДАА, де навчався на денній формі навчання за рахунок держбюджету.
Крім того, згідно з довідкою школи-інтернату №2 від 22.10.2014 Особі 3
виплачена допомога в розмірі 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що дорівнює 42,50 грн., на підставі пп.1 п.13 постанови Кабінету Міністрів «Про поліпшення виховування, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 5.04.94 №226.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, прокурор Ленінського району м.Полтави звернувся до суду з позовом про захист порушених, на його думку, прав та інтересів особи з числа дітей, позбавлених батьківського піклування.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВП ВС вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За приписами ч.1 ст.2 КАС, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтере-
сів фізосіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно зі ст.3 КАС справа адмін᾽-
юрисдикції — це переданий на вирішення адмінсуду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб’єкт владних повноважень — це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтере-
сів фізосіб, прав та інтересів юросіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 ст.55 Конституції та ст.6 КАС у порядку адмінсудочинства.
Відповідно до ч.2 ст.4 та п.1 ч.2 ст.17 КАС юрисдикція адмінсудів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адмінсудів поширюється на спори фіз- чи юросіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС).
Отже, до адмінсудів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як убачається з адмінпозову та встановлено судом, прокурор Ленінського району м.Полтави, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на неправомірну бездіяльність школи-інтернату №2 щодо невиплати випускнику навчального закладу із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, виплата якої гарантована державою та делегована навчальному закладу.
ВП ВС звертає увагу, що в ч.1 ст.8 закону №2342-ІV передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.
Відповідно до ч.7 ст.8 закону №2342-ІV випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечую-
ться за рахунок навчального закладу або відповідної установи в порядку, встановленому КМ, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менш ніж 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються КМ. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.
Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в держбюджеті окремим рядком (ч.2 ст.9 закону №2342-ІV).
Як визначено в ст.399 закону №2342-ІV, порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до ст.8 цього закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується КМ. Матеріальне забезпечення та виплата грошової допомоги передбачена в пп.1 п.13 постанови КМ №226.
Таким чином, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, в яких навчаю-
ться діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС завданням адмінсудочинства є захист прав, свобод та інтересів фізосіб, прав та інтересів юросіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адмінсправ.
За приписами п.3 ч.2 ст.17 КАС, юрисдикція адмінсудів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС).
Таким чином, школа-інтернат №2 здійснює делеговані їй чинним законодавством владні управлінські функції щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги й має статус суб’єкта владних повноважень, оскільки виплата такої допомоги є соціальною виплатою, гарантованою державною.
Державні соціальні гарантії — це встановлені законами розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, установлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя окремих верств населення, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст.16 закону «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 №2017-III держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.
Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх держорганів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Розрахунки й обґрунтування до показників видатків на соціальні потреби в проектах держбюджету та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до закону.
Відповідно до ст.18 КАС справи щодо спорів фізосіб із суб’єктами владних повноважень з приводу (…) здійснення, надання, одержання соц-
виплат розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними.
Аналізуючи викладене, ВП ВС дій-
шла висновку, що позовні вимоги з приводу визнання протиправними дій, зобов’язання школи-інтернату №2 донарахувати та виплатити недоотриману одноразову грошову допомогу, виплата якої гарантована державою, є державною соцдопомогою та покладена на навчальний заклад, належать до юрисдикції адмінсудів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.07.2017 у справі №140/103/15-а, і ВП ВС не вбачає підстав для відступлення від такого висновку.
Отже, суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, дійшов помилкового висновку, що цей спір не пов’язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта, який виконує делеговані законодавством повноваження щодо виплати грошової допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, і з цих підстав закрив провадження у справі.
З огляду на наведене ВП ВС вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адмінсудів. Суди належним чином не визначили характеру спору, суб’єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дій-
шли помилкового висновку щодо належності спору до юрисдикції цивільного суду.
Згідно з п.2 ч.1 ст.349 КАС (у редакції закону №2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує рішення суду апеляційної інстанцій повністю або частково й передає справу повністю або частково для продовження розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.353 КАС (у редакції закону №2147-VIII) підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на продовження розгляду є (…) порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали (…) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Ураховуючи викладене та керуючись стст.341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС (у редакції закону №2147-VIII), ВП ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 скасувати.
Справу за позовом прокурора Ленінського району м.Полтави в інтере-
сах Особи 3 до Полтавської спеціалізованої школи-інтернату №2 І—ІІІ ступенів ім.Н.Крупської Полтавської обласної ради, треті особи: орган опіки і піклування Ленінської районної в м.Полтаві ради, департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити дії направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
