ВС: Численні поранення не завжди свідчать про умисел на вбивство

Характеру та локалізації завданих поранень недостатньо для визначення умислу на вбивство. Про це йдеться в постанові Верховного Суду від 20.12.2018.

Два чоловіки посперечалися. Словесне змагання переросло в бійку, у ході якої один із чоловіків вихопив ніж і завдав іншому численних колото-різаних ран по всьому тілу. Дії нападника були кваліфіковані за ч.1 ст.121 Кримінального кодексу, а сам він — ув’язнений на 6 років.

До касаційного суду звернувся прокурор, який просив переглянути кваліфікацію вчиненого, оскільки, на його думку, характер завданих поранень свідчив про те, що засуджений мав умисел убити потерпілого.

У постанові №753/14222/14-к ВС звернув увагу на хаотичне, нецілеспрямоване завдавання ударів ножем, характер і локалізацію спричинених поранень, а також на те, що в разі наявності прямого умислу на вбивство обвинувачений мав реальну можливість довести свої злочинні дії до кінця, але після заподіяння тілесних ушкоджень, які не призвели до смерті потерпілого, залишив місце злочину.