Слід розмежовувати поняття «забезпечення працевлаштування в Австралії» та «надання позитивного висновку щодо права на виїзд». Такий висновок зробив ВС в постанові №320/2692/16-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
26 вересня 2018 року м.Київ №320/2692/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — СТРІЛЬЧУКА В.А.,
суддів: КУЗНЄЦОВА В.О., ПОГРІБНОГО С.О., СТУПАК О.В. (суддя-доповідач), УСИКА Г.І. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Австралія» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9.02.2017,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Особа 3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агентство «Австралія» про визнання договору недійсним та стягнення коштів.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вирішила працевлаштуватися на роботу в Австралії. У мережі Інтернет вона знайшла сайт australia-europe.org. Інформація, розміщена на цьому сайті, а також заходи її відображення, створювали в неї враження, що відповідач надає послуги щодо працевлаштування за кордоном безпосередньо в Австралії. 28.05.2015 вона уклала шляхом електронного листування з відповідачем договір про надання інформаційно-консультативних послуг. На виконання умов договору сплатила відповідачу 89280 грн. 11.05.2016 директор ТОВ «Агентство «Австралія» повідомила, що їй відмовлено в оформленні візи до Австралії та на цьому їхні договірні відносини вичерпано. На пропозицію повернути сплачені гроші директор відповіла відмовою й повідомила, що вона повинна сплатити ще $2000 і що підприємство свої зобов’язання за договором виконало. Вважає, що укладений договір є недійсним через його невідповідність вимогам закону, а саме — відповідачем здійснюється нечесна підприємницька практика, а інформація щодо переліку послуг, які надаються відповідачем, викладена в двозначний спосіб.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати договір недійсним і стягнути з відповідача сплачені за договором кошти в розмірі 89280 грн. та судові витрати.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 21.11.2016 позов задоволено. Визнано недійсним договір від 28.05.2016 про надання інформаційно-консультативних послуг, укладений між Особою 3 та ТОВ «Агентство «Австралія». Стягнуто з ТОВ «Агентство «Австралія» на користь Особи 3 збитки в розмірі 89280 грн. та вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що пп.2.1, 2.3—2.8 договору є несправедливими за своєю ціною, оскільки, усупереч принципу добросовісності, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Інформація, яка міститься в п.3.3 оспорюваного договору, викладена в нечіткий, двозначний спосіб, яка створювала в позивача оманливе враження щодо послуги, яку зобов’язується надати відповідач, а саме — щодо працевлаштування позивача в Австралії, та вплинула на здійснення нею вибору та спонукала укласти спірний договір.
Ухвалою АСЗО від 9.02.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що інформація, яка міститься в договорі, викладена в нечіткий, двозначний спосіб, яка створювала в позивача оманливе враження щодо послуги, яку зобов’язується надати відповідач, а саме — щодо працевлаштування позивача в Австралії та вплинула на здійснення позивачем вибору й спонукала укласти спірний договір.
У березні 2017 року ТОВ «Агентство «Австралія» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 21.11.2016 та ухвалу АСЗО від 9.02.2017, в якій просило скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. Вказує на те, що свої зобов’язання відповідач за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг виконував належним чином і всі його дії були спрямовані на досягнення бажаного для замовника результату — працевлаштування замовника для проходження відповідного навчання на робочому місці в Австралії. Так, з метою виконання своїх зобов’язань перед позивачем, керуючись п.1.3 договору про надання інформаційно-консультаційних послуг, ТОВ «Агентство «Австралія» уклало з компанією OZTEC Australian Experts договір про надання послуг від 1.06.2015, за умовами якого ОZТЕC зобов’язалося підготувати та подати на розгляд до департаменту імміграції Австралії заяву на номінацію Особи 3 за візою 402, а також підготувати та подати на розгляд до департаменту імміграції Австралії заяву на тимчасову робочу візу (клас GC), підклас 402 навчально-наукова віза. Отже, до моменту підписання договору позивачу знайдено та запропоновано конкретного роботодавця в Австралії, а позивач у свою чергу ознайомився під розпис із умовами майбутнього працевлаштування та істотними умовами майбутнього контракту, що підтверджено письмовими доказами, та спростовує твердження позивача про застосування до нього нечесної підприємницької практики.
Кожний заявник самостійно (без участі відповідача) проходить співбесіду з міграційним комісаром і питання видачі візи передусім залежить від того, чи зможе заявник переконати комісара в тому, що його реальні наміри збігаються із заявленою метою подорожі до Австралії. Будь-який вплив на міграційного комісара департаменту імміграції Австралії є не можливим та неприпустимим.
Ухвалою ВСС від 6.04.2017 відкрито касаційне провадження в указаній справі та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу. Ухвалою від 17.08.2017 справу призначено до судового розгляду.
<…> У травні 2018 року ВСС зазначену справу передано до ВС.
Станом на час розгляду справи у ВС від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.
Згідно з ч.1 ст.402 ЦПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.
За змістом ст.412 ЦПК, підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, ВС у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій — скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову Особи 3.
Судом установлено, що 28.05.2015 між Особою 3 та ТОВ «Агентство «Австралія» шляхом електронного листування укладений договір про надання інформаційно-консультативних послуг.
Відповідно до п.1.2 договору ТОВ «Агентство «Австралія» зобов’язується надати інформаційно-консультативні послуги щодо можливого працевлаштування замовника в Австралії, а саме: інформує замовника шляхом надання для ознайомлення детального описання програми працевлаштування «Фермерська програма», здійснює підбір для замовника потенційних роботодавців в Австралії, консультує з питань умов працевлаштування за спонсорською програмою «Фермерська програма», здійснює інформаційну та правову підтримку щодо збору та оформлення документів та направлення їх до Австралії, надає допомогу в підготовці та організації співбесід.
Відповідно до п.2.1 договору визначено вартість послуг за договором у розмірі 135000 грн. без ПДВ, що є еквівалентом $6000.
Оспорюваний позивачем договір містив 3 етапи надання послуг та відповідно їхню оплату частинами за кожен виконаний етап.
Так, згідно з пп.2.3 та 2.4 договору першій платіж у розмірі 45000 грн. здійснюється в день підписання договору як вартість першої частини послуг. При цьому перша частина послуг вважається наданою після отримання замовником інформаційного листа від спонсора щодо можливості працевлаштування та направлення повного пакета документів міграційному агенту.
З матеріалів справи вбачається і сторонами у справі не заперечується, що відповідач виконав цю умову договору, а саме — відповідний інформаційний лист (employment) від майбутнього роботодавця отримано Особою 3 19.05.2015. Позивач власноручно зробила запис на цьому листі про те, що з умовами працевлаштування вона ознайомлена та приймає їх.
Отже, перший етап виконання умов договору відповідачем виконано в повному обсязі.
Відповідно до пп.2.5 та 2.6 договору друга частина послуг коштує 45000 грн. та оплачується протягом 60 днів після подання пакета документів на номінацію на візу до департаменту імміграції Австралії. Друга частина послуг уважається наданою після подання виконавцем пакета документів на номінацію на візу до департаменту імміграції Австралії.
Документи позивача подано на відповідну номінацію (дозвіл на працевлаштування) до департаменту імміграції Австралії 23.06.2015, про що свідчить відповідь департаменту імміграції Австралії на ім’я Особи 3.
За результатом розгляду документів позивача 3.12.2015 від департаменту імміграції Австралії надійшло «позитивне затвердження номінації на візу професійного стажиста, підклас 402 «Навчання на робочому місці».
Відповідно до пп.2.7 та 2.8 договору третя частина послуг коштує 45000 грн. та оплачується не пізніше трьох банківських днів після отримання виконавцем рішення від департаменту імміграції Австралії щодо візової заяви замовника. Третя частина послуг вважається наданою після повідомлення замовника щодо підсумкового висновку (рішення) департаменту імміграції щодо візової заяви замовника.
11.03.2016 позивач отримала відмову від департаменту імміграції Австралії на отримання тимчасової робочої (клас GC) навчально-наукової (підклас 402) візи.
Відмова департаменту імміграції Австралії обґрунтована тим, що в позивача відсутня достатня мотивація для того, що повернутися в Україну, а тому заявник не відповідає вимогам пп.402.214© для надання навчально-наукової візи в потоці професійного стажування. Таким чином, заявник не відповідає критеріям для отримання навчально-наукової візи.
Звертаючись до суду з позовом, Особа 3 вказувала на те, що договір про надання інформаційно-консультативних послуг є недійсним, оскільки його положення містять двозначну інформацію, при цьому відповідачем застосовано нечесну підприємницьку практику.
Разом з тим суд не погоджується з такими доводами позивача й рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до чч.1, 2 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені в чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.
Стаття 18 закону «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом ч.5 цієї норми, у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки в разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст.18 закону).
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст.18 цього закону: умови договору є несправедливими, якщо, всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму ст.18 закону «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи в разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача щодо оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); установлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги зумовлене лише власним розсудом виконавця (пп.2, 3 ч.3 ст.18 закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти за оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірвання або невиконанням ним договору (п.4 ч.3 ст.18 закону).
Відповідно до положень, закріплених у ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 закону «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.230 ЦК обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Отже, суди неправильно застосували норми стст.18 та 19 закону «Про захист прав споживачів», не встановивши, у чому саме полягає несправедливість умов договору та нечесна підприємницька практика ТОВ «Агентство «Австралія».
Суд не врахував, що стст.18, 19 закону «Про захист прав споживачів» передбачають різні взаємовиключні підстави визнання угод недійсними.
Ураховуючи наведене, суди у справі, яка переглядається, установивши, що відповідач виконав умови договору, а саме: знайшов позивачу роботодавця в Австралії, подав документи до департаменту імміграції Австралії, дійшли необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання договору недійсним.
Аналізуючи умови спірного договору, ВС не вбачає підстав вважати викладені в ньому умови двозначними, оскільки із цих умов зрозуміло та чітко викладено права та обов’язки сторін у справі.
Положення договору не містять зобов’язань чи обіцянок ТОВ «Агентство «Австралія» про те, що позивач отримає в будь-якому випадку позитивну відповідь від департаменту імміграції Австралії про виїзд Особи 3 на роботу в Австралію.
Положення оспорюваного договору зводяться до того, що ТОВ «Агентство «Австралія» надасть консультативні послуги та подасть пакет документів до департаменту імміграції Австралії, який буде прийнятий для подальшої співбесіди з міграційним комісаром, який вирішуватиме, чи надати позивачу право на виїзд. Жодна юридична та фізична особа не може вплинути на рішення міграційного комісара департаменту імміграції Австралії, а тому висновки суду про двозначність умов договору, відсутність сукупної вартості наданих послуг та їхньої кількості не ґрунтуються на вимогах закону та умовах укладеного між сторонами договору.
Суди не розмежували поняття «забезпечення працевлаштування Особи 3 в Австралії» та «забезпечення надання позитивного висновку щодо надання права на виїзд до Австралії», здійснивши підміну понять у зобов’язальних відносинах, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору.
При цьому у відповідача є ліцензія на надання послуг, що обумовлені оспорюваним договором.
Узагальнюючи викладене, суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового — про відмову в задоволенні позову, оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права та неправильно витлумачили умови оспорюваного договору.
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Отже, судові витрати ТОВ «Агентство «Австралія» за подання апеляційної скарги в розмірі 1588,40 грн. та 1732,80 грн. — за подання касаційної скарги компенсуються за рахунок держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до закону «Про захист прав споживачів».
Керуючись стст.141, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ «Агентство «Австралія» задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.11.2016 та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 9.02.2017 скасувати й ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Особи 3 до ТОВ «Агентство «Австралія» про визнання договору недійсним та стягнення коштів відмовити.
Судові витрати ТОВ «Агентство «Австралія» за подання апеляційної скарги в розмірі 1588,40 грн. та 1732,80 грн. — за подання касаційної скарги компенсувати за рахунок держави.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
