Факт розуміння суті судового рішення та способу його виконання підтверджується його оскарженням в апеляційному та касаційному порядку. Такий висновок зробив ВС в постанові №555/427/15-к.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
26 вересня 2018 року м.Київ №555/427/15-к
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого — ЯКОВЛЄВОЇ С.В.,
суддів: МАЗУРА М.В., МАТІЄК Т.В. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 30.05.2017 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014180060000252, за обвинуваченням:
Особи 2, Інформація 1, громадянина України, уродженця с.Розсохівського Народицького району Житомирської області, жителя Адреса 1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органами досудового розслідування Особа 2 обвинувачувався у тому, що він, знаючи про рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 17.06.2013, яке набрало законної сили, умисно його не виконував. Суд указаним рішенням частково задовольнив позовні вимоги Особи 3 та зобов’язав Особу 2 не чинити перешкоди позивачу в користуванні земельною ділянкою, що належить йому на праві приватної власності, розташованої в м.Березному на вул.Горького, 6.
Згідно з вироком районного суду Особу 2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК, і виправдано через недоведеність у діянні складу кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок районного суду — без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що апеляційний суд не дав оцінки тому, що Особа 2 починаючи з 19.11.2013 умисно не виконував рішення суду, що виразилось у відмові знести самочинно збудовану огорожу. Стверджує, що показання Особи 2 про те, що жодної огорожі він не будував, є недостовірними, оскільки згідно з рішенням Березнівського районного суду від 17.06.2013 він визнав, що закрив провулок огорожею біля свого господарства. Також суд неправильно відобразив показання свідка Особи 4, оскільки останній не вказував, що рішення у цивільній справі для нього є незрозумілим, а зазначив, що безпосереднім суб’єктом виконання такого рішення є Особа 2. З урахуванням викладеного рішення апеляційного суду, на думку прокурора, є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст.438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст.370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст.404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
З огляду на ці законодавчі положення та приписи ст.419 КПК суд апеляційної інстанції зобов’язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
При перегляді вироку щодо Особи 2 апеляційний суд не дотримався зазначених вимог, що в силу ст.412 вказаного кодексу є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Так, апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, всупереч вимогам ст.419 КПК, належним чином не мотивував свого рішення, не навів ґрунтовного аналізу доводів, викладених в апеляції, не зіставив наявних у провадженні доказів, не надав відповіді на посилання апелянта, не навів мотивів, виходячи з яких визнав ці та інші доводи в апеляції необґрунтованими.
Зокрема, прокурор указував на те, що висновок суду про недоведеність винуватості Особи 2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, а також зібраним у справі доказам, які суд дослідив у судовому засіданні та неналежно оцінив. Стверджував, що, всупереч вимогам ст.374 КПК, у мотивувальній частині виправдувального вироку суд у повному обсязі не проаналізував і не оцінив усіх доказів у кримінальному провадженні, не зазначив мотивів, відкинув докази сторони обвинувачення і зробив передчасний необґрунтований висновок про невинуватість Особи 2 у скоєнні злочину.
При цьому суд, виправдовуючи Особу 2, зазначив, що в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК, оскільки у підсудного відсутній прямий умисел, направлений на невиконання судового рішення. Разом з тим Особа 2, достовірно знаючи, що рішенням Березнівського районного суду від 17.06.2013 зобов’язано не чинити перешкод Особі 3 у користуванні земельною ділянкою, умисно не зносив самочинно збудованої ним огорожі. Однак, на думку суду, умислу на невиконання вищезазначеного рішення Особа 2 не мав. Такий висновок прокурор вважав необґрунтованим, а тому в апеляційній скарзі просив скасувати вирок районного суду, в порядку ст.404 КПК допитати обвинуваченого, свідків, дослідити письмові докази та постановити новий вирок, яким визнати Особу 2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК.
Проте апеляційний суд належним чином не перевірив указаних доводів, не дослідив усіх обставин кримінального провадження щодо усунення будь-яких сумнівів у відповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, на які вказував прокурор, всебічно не оцінив сукупності зібраних доказів у кримінальному провадженні з точки зору їх достатності та взаємозв’язку для прийняття рішення, як того вимагає положення ст.94 КПК.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що рішенням Березнівського районного суду від 17.06.2013 зобов’язано Особу 2 знести огорожу у пров.І.Мазепи у м.Березному, усунувши перешкоди в користуванні належною на праві власності Особі 3 земельною ділянкою.
При цьому поза увагою апеляційного суду залишився той факт, що в указаному рішенні встановлено, що саме Особа 2 закрив провулок огорожею, оскільки стосунки із сусідом зіпсувалися. Також у суді обвинувачений зазначив, що пров.І.Мазепи є тупиковим, впирається в його домогосподарство, а тому Особа 3 до вказаного провулку жодного стосунку не має, і Особа 2 вправі був поставити огорожу перед його господарством, однак за результатами розгляду цивільної справи його було зобов’язано її знести.
Крім того, прокурор в апеляційній скарзі вказував на те, що факт розуміння Особою 2 суті судового рішення та способу його виконання підтверджується тим, що він, не погоджуючись із ним, оскаржив рішення суду в апеляційному та касаційному порядку. За словами Особи 2, останній не розуміє, як можна знести огорожу, яку згідно з рішенням суду розташовано на вул.Горького, 6, оскільки проживає у пров.І.Мазепи, проте в ухвалі Березнівського районного суду про роз’яснення рішення у справі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою зазначено, що окремо взята огорожа, самовільно збудована, адреси мати не може, вона перекриває заїзд до земельної ділянки, розташованої поряд із будинком на вул.Горького, 6.
Разом з тим усіх доводів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, суд належним чином не перевірив і не зазначив підстав, з яких скаргу визнав необґрунтованою, а також формально зазначив, що рішення суду про виправдання Особи 2 ґрунтується на вимогах закону.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції через їх невмотивованість, оскільки ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 КПК, її не можна визнати законною та обґрунтованою. Зазначене рішення постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Це перешкоджає суду касаційної інстанції дійти однозначного висновку щодо правильності застосування закону про кримінальну відповідальність. Тому на підставі п.1 ч.1 ст.438 КПК ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, з урахуванням змісту касаційної скарги, дати їм належну оцінку і з урахуванням усіх установлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись стст.433, 434, 436 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 30.05.2017 щодо Особи 2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
