Шкода (у тому числі моральна) відшкодовується власником (володільцем) джерела підвищеної небезпеки, а не винним водієм. Такий висновок зробив ВС в постанові №534/872/16-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
5 вересня 2018 року м.Київ №534/872/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В., СИНЕЛЬНИКОВА Є.В., ХОПТИ С.Ф. (суддя-доповідач), ЧЕРНЯК Ю.В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 4 на заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29.06.2016 та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2018,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Особа 2 звернулася до суду з позовом до Особи 4, Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», Моторного (транспортного) страхового бюро про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовна заява мотивована тим, що 18.09.2015 Особа 4 під час виконання трудових обов’язків, керуючи належним ПАТ «Акцент-Банк» автомобілем марки Great Wall, на перехресті вулиць Миру — Конституції в м.Комсомольську Полтавської області, рухаючись по другорядній дорозі, не надав переваги в русі й допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2109» під керуванням Особи 5, унаслідок чого обидва транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. Вона є власником вказаного автомобіля.
Постановою Комсомольського міського суду від 23.10.2015 Особа 4 був притягнутий до адміністративної відповідальності та визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП.
Зазначала, що Особа 4 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, тому вона звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування до МТСБ, яке на підставі прийнятого рішення сплатило страхове відшкодування в розмірі 24825,23 грн.
Вказувала на те, що відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 2.11.2015 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ 2109» становить 29790,27 грн., а вартість відновлювального ремонту — 38951,06 грн.
Однак у разі отримання повного розміру страхового відшкодування їй не вистачить вказаних коштів на проведення відновлювального ремонту свого транспортного засобу, оскільки запчастини, які підлягають заміні, коштують набагато більше, ніж розраховано у вищевказаному висновку, оскільки їх вартість зазначена з урахуванням фізичного зносу 70%.
Разом з тим, обґрунтовуючи наявність і розмір моральної шкоди, вона посилалася на те, що внаслідок неправомірних дій Особи 4 зазнала душевних страждань і суттєвих змін у звичайному для неї ритмі життя. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінила в 35 тис. грн.
З урахування уточнених позовних вимог Особа 2 просила суд стягнути з ПАТ «Акцент-Банк», як власника джерела підвищеної небезпеки, на її користь 4965,04 грн. розміру податку на додану вартість, на який було зменшено страхове відшкодування, 9422,53 грн. — різницю між фактичним розміром шкоди й вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу 70% (страховою виплатою з ПДВ). Стягнути з Особи 4, як заподіювача шкоди, на її користь моральну шкоду в розмірі 35 тис. грн., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Заочним рішенням Комсомольського міського суду від 29.06.2016 позов Особи 2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Акцент-Банк» на користь Особи 2 матеріальну шкоду, заподіяну пошкодженням автомобіля, у розмірі 14387,57 грн. Стягнуто з Особи 4 на користь Особи 2 компенсацію моральної шкоди в розмірі 15 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення міського суду мотивовано тим, що з урахуванням положень ст.1187 ЦК та проведеного страховою компанією відшкодування завдана неправомірними діями шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і складається з таких сум: 9422,53 (різниця між фактичним розміром шкоди та вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням 70% зносу) та 4965,04 грн. (розмір ПДВ, на суму якого страховиком у відповідності до положень ст.41 закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було зменшене страхове відшкодування), що в цілому становить 14387,57 грн. Щодо відшкодування моральної шкоди, то факт заподіяння такої шкоди є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком протиправної поведінки Особи 4, тому, виходячи із засад розумності та справедливості, суд першої інстанції вважав, що в указаних правовідносинах достатнім для компенсації завданої моральної шкоди Особі 2 буде розмір у сумі 15 тис. грн.
Постановою АСПО від 15.01.2018 апеляційну скаргу Особи 4 задоволено частково. Заочне рішення Комсомольського міського суду від 29.06.2016 в частині розміру відшкодування моральної шкоди змінено. Зменшено розмір стягнутої з Особи 4 на користь Особи 2 суми в рахунок відшкодування моральної шкоди з 15 тис. грн. до 3 тис. грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Особи 2 завдано пошкоджень, що позбавило її можливості використовувати транспортний засіб у звичайному режимі, тому факт заподіяння моральної шкоди є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Разом з тим уважав що розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції в сумі 15 тис. грн. є завищеним, оскільки, виходячи із засад розумності і справедливості, давши оцінку характеру та обсягу страждань, яких зазнала Особа 2, урахувавши, що на момент скоєння ДТП вона не керувала та не була пасажиром пошкодженого автомобіля «ВАЗ 2109», який їй належить, також беручи до уваги тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, сума в розмірі 3 тис. грн. на відшкодування завданої Особі 2 моральної шкоди є доведеною та достатньою.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до ВС, Особа 4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині задоволених позовних вимог Особи 2 до нього та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Отже, заочне рішення Комсомольського міського суду від 29.06.2016 та постанова АСПО від 15.01.2018 оскаржуються в частині стягнення з Особи 4 на користь Особи 2 моральної шкоди, у решті вказані судові рішення не оскаржуються, тому в силу положень ст.400 ЦПК не переглядаються.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм стст.1167, 1172, 1187 ЦК. Особа 4 посилався на те, що він не є особою, на яку покладається обов’язок відшкодувати завдану Особі 2 шкоду. Зазначав, що не є таким суб’єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, як особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку із виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Крім того, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, та під час виконання трудових обов’язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.
У квітні 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу Особи 4 від ПАТ «Акцен-Банк», в якому зазначено, що останній на час зазначеного ДТП за його участю ніколи не перебував у трудових відносинах із банком. Особа 4 на підтвердження вказаних обставин не надав жодних належних доказів. Між ПАТ «Акцент-Банк» та Особою 4 існують цивільно-правові відносини, які виникли на підставі договору фінансового лізингу від 10.09.2014. Відповідно до вказаного договору Особі 4 було надано в лізинг (володіння) транспортний засіб.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У ч.1 ст.402 ЦПК встановлено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.
Відповідно до чч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не відповідають.
Суди встановили, що 18.09.2015 Особа 4 під час виконання трудових обов’язків у ПАТ «Акцент-Банк» та керуючи належним цьому товариству автомобілем марки Great Wall, на перехресті вулиць Миру — Конституції в м.Комсомольську, рухаючись по другорядній дорозі, не надав переваги в русі й допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 2109» під керуванням Особи 5, власником якого є Особа 2, унаслідок чого обидва транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень.
Постановою Комсомольського міського суду від 23.10.2015 Особа 4 був притягнутий до адмінвідповідальності та визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП.
Водій автомобіля Great Wall Особа 4 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ПАТ «Акцент-Банк».
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 2.11.2015, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «ВАЗ 2109», становить 29790,27 грн., а вартість відновлювального ремонту — 38951,06 грн.
Змінюючи рішення міського суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди та зменшуючи розмір стягнутої з Особи 4 на користь Особи 2 суми в рахунок відшкодування моральної шкоди з 15 тис. грн. до 3 тис. грн., суди виходили з тих підстав, що факт заподіяння моральної шкоди є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком протиправної поведінки Особи 4.
Разом з тим суди не звернули уваги на таке.
Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов’язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6.11.2013 №6-108цс13.
З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення у справі в частині відшкодування моральної шкоди, не врахували вказаних норм матеріального права та зробили помилковий висновок про стягнення з Особи 4 на користь Особи 2 моральної шкоди, оскільки шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, під час виконання трудових обов’язків, незалежно від характеру такої шкоди (матеріальна або моральна) відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.
Отже, висновки судів про обґрунтованість позову про відшкодування моральної шкоди винною Особою 4, заявленого до останнього, є неправильними, а судові рішення в цій частині позовних вимог є необґрунтованими, тому підлягають скасуванню.
Оскільки Особа 2 не заявляла вимог про стягнення моральної шкоди з власника джерела підвищеної небезпеки, яким є ПАТ «Акцент-Банк», тому відсутні підстави для покладення на останнього такого обов’язку в цьому судовому провадженні.
Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині стягнення з Особи 4 на користь Особи 2 моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись стст.141, 400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 4 задовольнити.
Заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 29.06.2016 та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15.01.2018 в частині позовних вимог Особи 2 до Особи 4 про відшкодування моральної шкоди скасувати.
У задоволенні позову Особи 2 до Особи 4 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Стягнути з Особи 2 на користь Особи 4 826,80 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1102,40 грн. (на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
