Збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою як для ухвалення нового рішення про збільшення їх розміру, так і для відмови в перерахунку. Такий висновок зробив ВС в постанові №459/2181/17.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
12 вересня 2018 року м.Київ №459/2181/17
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ВИСОЦЬКОЇ В.С.,
суддів: МАРТЄВА С.Ю., ПРОРОКА В.В., СІМОНЕНКО В.М., ШТЕЛИК С.П. (суддя-доповідач) —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30.10.2017 та постанову Апеляційного суду Львівської області від 2.05.2018,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2 про зміну розміру аліментів.
Позов мотивовано тим, що рішенням Червоноградського міського суду стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 1800 грн. щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Рішенням АСЛО розмір аліментів був зменшений до 1200 грн. Позивач указувала, що вони з відповідачем проживають окремо й діти перебувають на її утриманні. Більше ніж 5 років відповідач життям дітей не цікавився, не виявляє бажання спілкуватися з дітьми та брати участь в їх вихованні. У дітей змінилися потреби, і для забезпечення їх фізичного, культурного, духовного розвитку необхідні значні кошти. Крім того, з часу прийняття рішення про стягнення аліментів вартість і рівень життя зросли, що потребує додаткових витрат на утримання дітей. Крім того, відбулися зміни в сімейному законодавстві, які набули чинності 8.07.2017. Відповідно до них розмір аліментів на дитину не може бути меншим від 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на місяць.
Посилаючись на викладені обставини, просила змінити розмір стягуваних на її користь аліментів на утримання дітей за рішенням суду та стягувати з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1200 грн. на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Рішенням Червоноградського міського суду від 30.10.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів того, що обставини щодо участі відповідача у вихованні та утриманні дітей змінилися, доказів зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із сторін. Зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням.
Постановою АСЛО від 2.05.2018 рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 30.10.2017 скасовано та ухвалено нове — про часткове задоволення позову. Стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 аліменти на утримання дітей: Особи 3, Інформація 1, та Особи 4, Інформація 2, — по 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожного щомісячно, починаючи з 2.05.2018 до досягнення дітьми повноліття.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зміна законодавством розміру аліментів є підставою для зміни розміру аліментів. Позивачем не надано доказів про наявність підстав для визначення розміру аліментів у розмірі 1200 грн. на кожну дитину, проте, ураховуючи законодавчу зміну мінімального розміру аліментів на одну дитину, є підстави для стягнення 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожного щомісячно.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до ВС, Особа 1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що підставами звернення до суду з позовом є: погіршення матеріального стану позивача у зв’язку з народженням у червні 2017 року дитини; збільшення потреб дітей, збільшення рівня життя; відповідач не цікавиться життям дітей та не надає їм матеріальної допомоги та збільшення мінімального розміру аліментів, що визначено в ч.2 ст.182 СК. Ухвалюючи рішення про визначення розміру аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд фактично не змінив розміру аліментів. Крім того, розмір аліментів змінено починаючи з 2.05.2018, тобто з дня ухвалення судом рішення, що суперечить вимогам ст.191 СК, згідно з якою аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.
Згідно зі ст.388 ЦПК судом касаційної інстанції в цивільних справах є ВС.
Відповідно до ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст.400 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права й не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За ч.1 ст.402 ЦПК, у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди встановили, що рішенням Червоноградського міського суду від 1.11.2012 стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 аліменти на утримання дітей: Особи 3, Інформація 1, та Особи 4, Інформація 2, у розмірі 1800 грн. щомісячно починаючи з 29.08.2012 до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням АСЛО від 8.04.2013 рішення Червоноградського міського суду від 1.11.2012 змінено, стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 аліменти на утримання дітей: Особи 3, Інформація 1, та Особи 4, Інформація 2, у розмірі по 600 грн. на кожного щомісячно починаючи з 29.08.2012 до досягнення дітьми повноліття. В іншій частині рішення залишено без змін.
Відповідно до чч.1, 2, ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.141 СК мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
За змістом ст.180 СК, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 ст.181 СК визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст.182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями ст.183 СК, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У ч.1 ст.192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Згідно з п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них.
Враховуючи зміст стст.181, 192 СК, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв’язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов’язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК). Стаття 192 СК тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду в частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК, а й низка інших норм, присвячених обов’язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 5.02.2014 №6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов’язаний з’ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров’я.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 №037-VIII ч.2 ст.182 СК викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у ст.182 СК, яким визначався розмір — 30%).
Таким чином, зміна закону, яким установлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст.192 СК.
Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч.2 ст.182 СК.
Згідно з роз’ясненнями, викладеними в п.17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 за №3 зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів — це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом, Особа 1 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 600 грн. до 1200 грн. на кожну дитину щомісячно, посилаючись на погіршення її матеріального стану та зміну законодавства щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину. Тобто позивач визначила способом стягнення аліментів — їх присудження у твердій грошовій сумі.
Таким чином, визначення судом апеляційної інстанції аліментів на утримання дітей: Особи 3, Інформація 1, та Особи 4, Інформація 2, — у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у зв’язку зі зміною законодавства не ґрунтуються на зазначених вимогах закону та не узгоджується з визначеними законом способами виконання батьками обов’язку утримувати дитину.
У ч.1 ст.367 ЦПК визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами й перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, не з’ясував наявності або відсутності обставин зміни розміру раніше стягнутих аліментів, визначених ст.192 СК, на які посилалася позивач у заяві, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, апеляційний суд не звернув уваги на те, що розмір аліментів на утримання дітей відповідно до положень ч.3 ст.181 СК фактично не визначений, а стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суперечить вимогам сімейного законодавства, яке визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення ст.400 ЦПК.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів.
За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись стст.411, 416 ЦПК, ВС,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Львівської області від 2.05.2018 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
