Спір є публічно-правовим, якщо стосується притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Такий висновок зробив ВС в постанові №804/11334/15.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
29 серпня 2018 року м.Київ №804/11334/15
Велика палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача — ЗОЛОТНІКОВА О.С.,
суддів: АНТОНЮК Н.О., БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ГУДИМИ Д.А., КІБЕНКО О.Р., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., КНЯЗЄВА В.С., ЛОБОЙКА Л.М., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОГАЧ Л.І., САПРИКІНОЇ І.В., ТКАЧУКА О.С., УРКЕВИЧА В.Ю., ЯНОВСЬКОЇ О.Г. —
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Особи 3 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі №804/11334/15 за позовом Особи 3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2015 року Особа 3 звернувся до суду з позовом до КДКА, у якому просив скасувати рішення відповідача від 5.08.2015 №229/ДПР-15, яким відносно позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
ДнОАС ухвалою від 28.09.2015, залишеною без змін ухвалою ДнААС від 11.11.2015, провадження у справі закрив на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із вказаними ухвалами судів попередніх інстанцій, Особа 3 в касаційній скарзі зазначив, що після прийняття оскаржених рішень позивач звернувся із цим позовом до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, який 5.05.2016 постановив рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи це рішення тим, що був обраний неналежний спосіб захисту професійних прав позивача. Крім того, суд послався на постанову Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі №6-2750цс15, в якій висловлено позицію, що дана категорія справ підлягає розгляду в порядку адмінсудочинства. На підставі викладеного скаржник ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суддя Вищого адміністративного суду ухвалою від 6.06.2017 відкрив касаційне провадження у справі.
<…> У січні 2018 року справу передано на розгляд до КАС у складі ВС.
ВС у складі колегії суддів КАС ухвалою від 16.05.2018 передав справу на розгляд Великої палати ВС відповідно до ч.6 ст.346 КАС, а саме — у зв’язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
ВП ВС ухвалою від 4.06.2018 прийняла та призначила справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з п.3 ч.1 ст.345 КАС.
Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надіслав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, ВП ВС дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що Особа 3 провадить адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого 15.09.2014 на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 12.09.2014.
За підсумками розгляду скарги Особи 4 дисциплінарною палатою КДКА встановлено порушення позивачем п.1 ст.21 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 №5076-VI, стст.7, 12, 43, 45, 52 Правил адвокатської етики, у зв’язку з чим відповідачем прийнято рішення від 5.08.2015 №229/ДПР-15 про притягнення адвоката Особи 3 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Не погодившись із вказаним рішенням КДКА, Особа 3 звернувся до суду із цим позовом.
Закриваючи провадження у справі за позовом Особи 3 до КДКА про скасування рішення, ДнОАС, із висновками якого погодився ДнААС, виходив із того, що КДКА не є суб’єктом владних повноважень, не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, а адвокатська діяльність не є публічною службою, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
ВП ВС уважає помилковими вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Згідно із ч.2 ст.2 КАС (тут і далі — у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адмінсудів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі п.7 ч.1 ст.3 КАС суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС юрисдикція адмінсудів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
У п.1 ч.2 ст.17 КАС визначено, що юрисдикція адмінсудів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями стст.2, 4 та 19 КАС (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адмінсудочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адмінсудів.
Отже, до компетенції адмінсудів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як установлено матеріалами справи, Особа 3 звернувся до адмінсуду з позовом до КДКА про скасування рішення відповідача від 5.08.2015 №229/ДПР-15, яким відносно позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.
Відповідно до ч.2 ст.59 Конституції (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Правові засади організації та діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає закон №5076-VI.
Згідно зі ст.2 вказаного закону адвокатура України — недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим законом. Адвокатуру складають усі адвокати, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
Таким чином, діяльність адвокатури, реалізація нею функцій захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі невизначеному колу осіб свідчить про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.
Цей висновок підтверджується законодавчим урегулюванням порядку набуття статусу адвоката, гарантіями незалежності його діяльності та особливим порядком притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ст.33 закону №5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим законом. Дисциплінарне провадження — процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється КДКА за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів.
Згідно із чч.1 та 5 ст.50 закону №5076-VI КДКА утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.
До повноважень КДКА належать:
1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;
2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту;
3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;
4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;
5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень КДКА цим законом, рішеннями конференції адвокатів регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів.
Аналізуючи наведені норми матеріального та процесуального права, враховуючи мету створення та коло повноважень КДКА, ВП ВС дійшла висновку, що КДКА наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката та притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на викладене цей спір є публічно-правовим, оскільки стосується притягнення адвоката Особи 3 до дисциплінарної відповідальності.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.157 КАС (у редакції, чинній на час прийняття рішень), є помилковим.
Аналогічну правову позицію висловлено в постанові ВП ВС від 29.03.2018 у справі №640/12325/15-ц.
За нормами ч.3 ст.3 КАС (тут і далі — у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адмінсправах здійснюється відповідно до закону, чинного на час учинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій та направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З огляду на те що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, ВП ВС дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвал судів попередніх інстанцій з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись стст.341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС, ВП ВС
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити.
2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
