Бериславський районний суд Херсонської області

26 жовтня 2018, 11:03

Строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання ним чинності, а не з моменту укладення. Такий висновок зробив ВС в постанові №532/384/16-ц.

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

15 серпня 2018 року м.Київ №532/384/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача — ПРОРОКА В.В.
суддів: ВИСОЦЬКОЇ В.С., ЛЕСЬКО А.О., МАРТЄВА С. Ю., ШТЕЛИК С.П. –

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом Особи 6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Аршиця» про витребування земельної ділянки з незаконного користування, за заявою ТОВ «Агрофірма «Аршиця» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8.12.2016.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року Особа 6 звернулася до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Агрофірма «Аршиця» про витребування у ТОВ «АФ «Аршиця» з незаконного користування земельної ділянки (кадастровий №2), що належить позивачу на праві приватної власності, та передачу цієї земельної ділянки позивачу, а також відшкодування за рахунок відповідача судових витрат позивача — судового збору в сумі 551,20 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до державного акта на право власності на землю від 20.11.2001 та державного акта на право власності на земельну ділянку від 7.10.2008 позивач є власником земельних ділянок площею 2,75 га (кадастровий №1) та 2,75 га (кадастровий №2), переданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах території самоврядування Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.
2.01.2011 позивач уклав з приватним сільськогосподарським підприємством «Надія», яке в подальшому було реорганізоване шляхом приєднання до ТОВ «АФ «Аршиця», договір оренди належних позивачу зазначених земельних ділянок площею 2,75 га та 2,75 га. Договір оренди землі 2011 року було укладено строком на 5 років. Відповідно до договору оренди землі 2011 року Особа 6 передала вказані земельні ділянки в строкове платне користування ПСП «Надія». Державна реєстрація договору оренди землі 2011 року здійснена 25.06.2012.
Згідно з актом прийому-передачі від 2.01.2011 позивач передав відповідному орендарю вказані земельні ділянки площею 2,75 га та 2,75 га на підставі договору оренди землі 2011 року.
10.07.2015 Особа 6 уклала з ТОВ «АФ «Аршиця» додаткову угоду до договору оренди землі 2011 року, згідно з якою передала земельну ділянку для сільськогосподарського товарного виробництва площею 2,75 га (кадастровий №1) ТОВ «АФ «Аршиця» в оренду до 2027 року. Земельна ділянка для сільськогосподарського товарного виробництва площею 2,75 га (кадастровий №2) орендарем використовувалася відповідно до договору оренди землі 2011 року.
У січні 2016 року Особа 6 звернулася до ТОВ «АФ «Аршиця» з приводу повернення земельної ділянки позивача у зв’язку із закінченням строку договору оренди землі 2011 року. ТОВ «АФ «Аршиця» відмовилося повертати ділянку позивача, мотивуючи тим, що термін дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача закінчується 25.06.2017, тобто через 5 років з моменту державної реєстрації договору оренди землі 2011 року, яка була здійснена 25.06.2012.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.04.2016 позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час укладання договору оренди землі 2011 року його сторони погодили строк дії цього договору, умови повернення земельної ділянки позивача. Пункт 8 договору оренди землі 2011 року передбачає, що цей договір набуває чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.
З урахуванням положень ст.387 та ч.1 ст.638 Цивільного кодексу, ст.20 закону «Про оренду землі», ст.2 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зазначені закони і кодекс у цій частині тексту та нижче згадуються у редакціях, які були чинні на момент виникнення відповідних правовідносин) суд дійшов висновку, що сторони узгодили свої права і обов’язки саме 2.01.2011, тобто в момент підписання (укладення) договору оренди землі 2011 року. Крім того, відповідно до акта прийому-передачі від 2.01.2011 земельна ділянка позивача була безпосередньо передана у фактичне користування відповідача. Отже, строк дії договору оренди землі 2011 року необхідно обчислювати саме з моменту його укладення — 2.01.2011.
Посилання відповідача на необхідність рахувати строк дії договору оренди землі 2011 року з часу його державної реєстрації не заслуговують на увагу, оскільки відповідач приступив до виконання умов цього договору з 2.01.2011 і фактично користувався земельною ділянкою позивача до дня державної реєстрації цього договору — 25.06.2017.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України у справі №6-162цс13 моментом укладення угоди є скріплення підписами сторін істотних умов договору оренди. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.
Оскільки станом на 2.01.2016 закінчився строк дії договору оренди землі 2011 року, а орендар не скористався своїм переважним правом поновлення дії цього договору на новий строк та не направив позивачу в передбаченому умовами цього договору порядку відповідного письмового повідомлення, слід витребувати з незаконного користування відповідача земельну ділянку позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11.07.2016 апеляційну скаргу ТОВ «АФ «Аршиця» відхилено, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.04.2016 залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення права оренди земельної ділянки. Момент, з якого вважається укладеним договір оренди землі 2011 року, має визначатися відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного процесуального кодексу в редакції, що діяла до набуття чинності законом «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VІІІ (далі редакції, що підлягають застосуванню на момент прийняття відповідних судових рішень, якщо вони не відрізняються за змістом, — ЦПК 2004 року), оскільки з моменту державної реєстрації договір оренди землі набуває чинності (ст.18 закону про оренду землі).
Строк дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача, який є істотною умовою цього договору, за згодою сторін становить 5 років з моменту його укладання. При цьому сторонами договору оренди землі 2011 року не встановлено будь-яких спеціальних умов щодо початку відліку такого строку та окремо не визначено строк користування земельною ділянкою позивача.
Виходячи зі змісту обставин справи та положень ст.631, ч.1 ст.638, ст.640, стст.125 та 126 Земельного кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), стст.16—18 закону про оренду землі, договір оренди землі 2011 року, який має характер як консенсуального, так і реального договору, є укладений, зокрема стосовно земельної ділянки позивача, з моменту його підписання та фактичного передання земельної ділянки позивача в користування орендарю — з 2.01.2011. Чинності договір оренди землі 2011 року набув після державної реєстрації — з 25.06.2012.
Такий висновок узгоджується з положеннями ст.631 ЦК, оскільки з моменту укладання договору оренди землі 2011 року та передання земельної ділянки позивача і до моменту державної реєстрації договору оренди землі 2011 року сторони цього договору розпочали здійснення своїх прав та обов’язків відповідно до нього. За таких обставин строк дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача скінчився 2.01.2016.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах ВСУ від 6.03.2013 у справі №6-5цс13, від 25.12.2013 у справі №6-118цс13 та від 19.02.2014 у справі №6-162цс13, які згідно із ст.360-7 ЦПК 2004 року є обов’язковими для застосування судом апеляційної інстанції.
Доводи ТОВ «АФ «Аршиця» про те, що фактичне передання земельної ділянки позивача відбулося після державної реєстрації договору оренди землі 2011 року, не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами та не підтверджені належними доказами зі сторони відповідача, які вказували б на інше.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою ВСС від 8.12.2016 касаційну скаргу ТОВ «АФ «Аршиця» відхилено, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.04.2016 та ухвала АСПО від 11.07.2016 залишені без змін.
Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що, задовольняючи відповідний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що сторони договору оренди землі 2011 року узгодили свої права і обов’язки в момент підписання цього договору — 2.01.2011. Строк дії договору оренди землі 2011 року розпочався саме з цієї дати. При цьому момент державної реєстрації договору оренди землі 2011 року не впливає на момент, з якого договір починає діяти.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах ВСУ від 6.03.2013 у справі №6-5цс13 та від 19.02.2014 у справі №6-162цс13.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень

У березні 2017 року ТОВ «АФ «Аршиця» подало до ВСУ заяву про перегляд ухвали ВСС від 8.12.2016, вважаючи, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права: стст.210, 627, 628, ч.1ст.631 ЦК, стст.18 та 20 закону про оренду землі. Це спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (п.1 ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року).
ТОВ «АФ «Аршиця» також вказало на невідповідність ухвали ВСС від 8.12.2016 викладеним у постанові ВСУ від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16 правовим висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які регулюють питання початку строку дії договору оренди земельної ділянки. Отже, існують підстави для застосування п.4 ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року.
У заяві про перегляд судового рішення ТОВ «АФ «Аршиця» просить задовольнити відповідну заяву, скасувавши ухвалу ВСС від 8.12.2016 та прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Особи 6 відмовити.

Рух справи у Верховному Суді

Відповідно до пп.1 п.1 розд.XІІІ «Перехідні положення» ЦПК у редакції закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VІІІ заяви про перегляд судових рішень ВСУ у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
9.02.2018 справу передано на розгляд ВС.
Ухвалою ВС від 06.08.2018 справу призначено до судового розгляду колегією у складі п’яти суддів без повідомлення та виклику учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень

На думку відповідача, ВСС по-різному застосував норми матеріального права: стст.210, 627, 628, ч.1 ст.631 ЦК, стст.18 та 20 закону про оренду землі, приймаючи ухвалу від 8.12.2016 у цій справі та ухвали в інших справах за подібних правовідносин, зокрема:

— від 25.04.2016 у справі №634/629/15-ц;

— від 22.06.2016 у справі №634/746/15-ц;

— від 13.07.2016 у справі №634/766/15ц;

— від 14.07.2016 у справі №634/770/15ц;

— від 25.07.2016 у справі №634/597/15-ц;

— від 25.07.2016 у справі №634/745/15-ц;

— від 8.09.2016 у справі №634/596/15-ц.

Зазначене призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки в перелічених ухвалах ВСС, прийнятих в інших відповідних справах, касаційний суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди земельної ділянки необхідно обчислювати з моменту державної реєстрації такого договору.
У своїй постанові від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16 ВСУ зробив правовий висновок про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. А чинності договір оренди земельної ділянки набирає з моменту його державної реєстрації відповідно до приписів стст.18 та 20 закону про оренду землі. Відповідач вважає, що відповідний висновок ВСУ зроблений щодо подібних правовідносин, а отже, ухвала ВСС від 8.12.2016 в контексті п.4 ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року не відповідає висновку ВСУ щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Суд не бере до уваги доводи ТОВ «АФ «Аршиця», які не стосуються пп.1 та 4 ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року, а також вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи всупереч вимогам ч.1 ст.335 та ч.1 ст.360-2 ЦПК 2004 року.

(2) Доводи інших учасників справи

Інші сторони у справі правом на подання заперечення на заяву про перегляд судового рішення не скористалися.

ЗМІСТ НАУКОВОГО ВИСНОВКУ

Підготовлені членами науково-консультативної ради при Верховному Суді відповідно до п.3 ч.2 ст.360-1 ЦПК 2004 року наукові висновки зводяться до такого.
Результати аналізу ч.1 ст.210, стст.627, 631, 638 ЦК дають підстави стверджувати, що, коли законом встановлено вимогу державної реєстрації конкретного правочину, такий правочин може вважатися вчиненим лише з моменту його відповідної державної реєстрації.
Системний аналіз ст.792 ЦК, стст.124, 125 ЗК, стст.2, 6, 18 та 20 закону про оренду землі дає підстави для висновку, що оскільки договір оренди земельної ділянки підлягає обов’язковій державній реєстрації, то саме з моменту її проведення такий договір набирає чинності, а в сторін виникають відповідні права та обов’язки щодо оренди земельної ділянки. Отже, строк дії договору оренди земельної ділянки починається після його державної реєстрації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи

Сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку (ч.1 ст.354 ЦПК 2004 року).
ВСУ переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК 2004 року (згідно із ч.1 ст.353). Отже, в контексті розкритого змісту пп.1 п.1 розд.XІІІ «Перехідні положення» ЦПК ВС переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав, установлених ЦПК 2004 року.
Стаття 129 Конституції визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.3 ч.1).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ЦПК 2004 року (ч.3 ст.10).
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.3 ст.60 ЦПК 2004 року).
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК 2004 року).
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (чч.1 та 2 ст.57 ЦПК 2004 року).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.58 ЦПК 2004 року).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК 2004 року).
Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, установлених ЦПК 2004 року (згідно із ч.4 ст.10).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (ст.212 ЦПК 2004 року).
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ч.2 ст.303 ЦПК 2004 року).
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку (згідно з п.1 ч.1 ст.324 ЦПК 2004 року).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (чч.1 та 2 ст.335 ЦПК 2004 року).
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.213 ЦПК 2004 року).
Під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) позов слід задовольнити чи в позові відмовити (згідно із ч.1 ст.214 ЦПК 2004 року).
Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав, передбачених ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року, зокрема через невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (згідно із п.4 ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року).
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події (ч.6 ст.11 ЦК).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (чч.1 та 2 ст.202 ЦК).
Зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (згідно із ч.1 ст.203 ЦК). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК).
Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.93 ЗК).
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст.124 ЗК).
Відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (с.627 ЦК).
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 ЦК). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абз.2 ч.3 ст.6 ЦК).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК). Особливості найму окремих видів майна встановлюються ЦК та іншим законом (ч.3 ст.760 ЦК).
За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч.1 ст.792 ЦК).
Договір найму укладається на строк, установлений договором (ч.1 ст.763 ЦК). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК).
Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч.2 ст.631 ЦК).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК). Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2 ст.640 ЦК).
Наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму (ч.1 ст.765 ЦК).
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації (ч.3 ст.640 ЦК).
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК).
Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із ч.1 ст.125 ЗК). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5 ст.126 ЗК).
Цивільні обов’язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК).
У разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.786 ЦК).
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК).
Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ч.1 ст.610 ЦК).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.387 ЦК).
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (ч.2 ст.14 ЦК).
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2 ст.792 ЦК). Це положення кореспондується із ч.8 ст.93 ЗК, яка передбачає, що відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються законом.
Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію правочинів, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів установлюються законом (згідно із ч.2 ст.210 ЦК).
Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються ЗК, ЦК, законом про оренду землі, законами, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (згідно із ч.1 ст.2 закону про оренду землі). Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК, ЦК, цим та іншими законами і договором оренди землі (ч.1 ст.6 закону про оренду землі).
Договір оренди землі укладається у письмовій формі й за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч.1 ст.14 закону про оренду землі).
Передача об’єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі (ч.1 ст.17 закону про оренду землі).
Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ч.1 ст.19 закону про оренду землі).
Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (ч.1 ст.20 закону про оренду землі). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст.18 закону про оренду землі).
Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.20 закону про оренду землі).
Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (абз.2 ч.1 ст.31 закону про оренду).
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (згідно із ч.1 ст.34 закону про оренду землі).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно — офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абз.1 ч.1 ст.1 закону про реєстрацію нерухомого майна). Нерухоме майно — земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (абз.3 ч.1 ст.1 закону про реєстрацію нерухомого майна).
Державна реєстрація прав є обов’язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону про реєстрацію нерухомого майна, виникають з моменту такої реєстрації (згідно із чч.1 та 3 ст.3 закону про реєстрацію нерухомого майна).
Державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом (п.1 ч.1 ст.19 закону про реєстрацію нерухомого майна).

(1.1) Щодо невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права

Відповідно до умов п.2.3 договору оренди землі 2011 року цей договір «складено сторонами терміном на 5 років». Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 3-х робочих днів від дня державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Після «закінчення строку договору» орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.
Згідно з абз.1 розд.8 «Заключні положення» договору оренди землі 2011 року цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.
Зміст ухвали ВСУ від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16 дає підстави дійти висновку, що визначений ВСУ спосіб застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню і в цій справі, стосується правовідносин, подібних до правовідносин у справі, що розглядається.
У своїй постанові від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16 ВСУ зробив правовий висновок, який зводиться до того, що строк дії договору земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. За змістом стст.18 та 20 закону про оренду землі, які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами ст.792 ЦК, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації. Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов’язки за договором, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.
З огляду на викладене, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи ВС погоджується із зазначеним правовим висновком ВСУ стосовно початку строку дії договору земельної ділянки, викладеному в постанові від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16.
Отже, на момент звернення позивача до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку позивача строк дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача не закінчився, оскільки він закінчується 25.06.2017. Тому вимоги позивача були безпідставними.
Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи цю справу, зазначеного не врахували та безпідставно задовольнили позовні вимоги Особи 6. Відповідне порушення вимог закону та неправильне застосування норм матеріального права залишилось і поза увагою суду касаційної інстанції під час розгляду цієї справи, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

(1.2) Щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних й тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах

Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав, передбачених ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року, зокрема через неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Заявник відповідно до зазначених вимог ЦПК 2004 року має чітко вказати, які конкретно норми матеріального права і в яких конкретних рішеннях касаційного суду застосовані неоднаково, в чому полягає неоднаковість застосування. Також відповідні судові рішення касаційного суду мають стосуватися дійсно подібних правовідносин.
Визначені ТОВ «АФ «Аршиця» неоднаково застосовані ВСС норми матеріального права: стст.210, 627, ч.1 ст.631 ЦК, ст.18 та 20 закону про оренду землі – використані під час прийняття ним ухвали від 8.12.2016 у цій справі опосередковано — шляхом визнання правильного їх застосування судом апеляційної інстанції при прийнятті ухвали від 11.07.2016 у цій справі.
Аргументація цих судових рішень не спирається на ст.628 ЦК, яка також визначена ТОВ «АФ «Аршиця» як неоднаково застосована ВСС. Того, яким чином зміст цієї статті в контексті встановлених обставин справи може впливати на висновки суду, відповідач не пояснив, так само не пояснив і того, в чому полягає неоднакове застосування ВСС ст.628 ЦК. Отже, ВС дійшов висновку про необґрунтованість відповідної заяви відповідача в частині неоднакового застосування ВСС ст.628 ЦК як норми матеріального права в контексті п.1 ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року.
Аналіз змісту ухвал ВСС від 25.04.2016 у справі №634/629/15-ц, від 22.06.2016 у справі №634/746/15-ц, від 13.07.2016 у справі №634/766/15ц, від 14.07.2016 у справі №634/770/15ц, від 25.07.2016 у справі №634/597/15-ц, від 25.07.2016 у справі №634/745/15-ц, від 8.09.2016 у справі №634/596/15-ц дає підстави говорити про подібність правовідносин у справах, в яких ці ухвали приймались, до правовідносин у цій справі в контексті вирішення питання початку строку дії договору оренди земельної ділянки та права оренди по такому договору.
Приймаючи ухвали від 25.04.2016 у справі №634/629/15-ц, від 22.06.2016 у справі №634/746/15-ц, від 25.07.2016 у справі №634/745/15-ц та від 8.09.2016 у справі №634/596/15-ц, ВСС дійшов інших висновків, ніж зроблені в ухвалі ВСС від 8.12.2016, по-іншому застосовуючи при цьому норми матеріального права, визначені ТОВ «АФ «Аршиця»: стст.210, 627, ч.1 ст.631 ЦК, стст.18 та 20 закону про оренду землі.
Приймаючи ухвалу від 25.07.2016 у справі №634/597/15-ц, ВСС дійшов інших висновків, ніж зроблені в ухвалі ВСС від 8.12.2016, по-іншому застосовуючи при цьому норми матеріального права, визначені ТОВ «АФ «Аршиця», — стст.18 та 20 закону про оренду землі.
Приймаючи ухвали від 13.07.2016 у справі №634/766/15ц та від 14.07.2016 у справі №634/770/15ц, ВСС дійшов інших висновків, ніж зроблені в ухвалі ВСС від 8.12.2016, по-іншому застосовуючи при цьому норми матеріального права, визначені ТОВ «АФ «Аршиця»: ст.627, ч.1 ст.631 ЦК, стст.18 та 20 закону про оренду землі. При цьому застосування цих норм матеріального права здійснено ВСС опосередковано — шляхом визнання правильного їх застосування судами апеляційної інстанції при прийнятті рішень від 11.04.2016 у справі №634/766/15-ц та від 7.04.2016 у справі №634/770/15-ц.
Загальний висновок, якого дійшов ВСС у вказаних ухвалах, по-іншому застосовуючи норми матеріального права, визначені ТОВ «АФ «Аршиця» та прийняті до уваги Верховним Судом: строк оренди земельної ділянки починається після набрання договором оренди такої земельної ділянки чинності, а не з моменту його укладення.
Такий висновок відповідає зазначеному висновку ВСУ та висновку Верховного Суду в цій справі. У своїй ухвалі від 8.12.2016 ВСС дійшов помилкових висновків та неправильно застосував відповідні норми матеріального права.

(2) Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень

(2.1) Щодо суті зави про перегляд судових рішень

Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року (ч.1 ст.360-4). За наявності підстави, передбаченої пп.1 та 4 ч.1 ст.355 ЦПК 2004 року, суд має право у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення (згідно з пп.«а» п.2 ч.2 ст.360-4).
На підставі оцінки учасників справи, правових висновків ВСУ, висновків НКР Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву ТОВ «АФ «Аршиця» — скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.04.2016, ухвалу АСПО від 11.07.2016 та ухвалу ВСС від 8.12.2016, прийняти нове рішення, відмовивши у задоволенні відповідного позову Особи 6 до ТОВ «АФ «Аршиця».

(2.2) Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК). Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.141 ЦПК).
Відповідач не заявляв вимог про відшкодування судових витрат в рамках відповідної заяви про перегляд судових рішень. Іншими учасниками справи не заявлені до відшкодування судові витрати, понесені у зв’язку із цим розглядом справи.
Відповідно до платіжного доручення від 1.03.2017 №42423, отриманого банком 2.03.2017, ТОВ «АФ «Аршиця» сплачено 716,56 грн. судового збору за подання заяви про перегляд ухвали ВСС від 8.12.2016.
В апеляційній скарзі ТОВ «АФ «Аршиця» на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.04.2016 відповідач просив покласти судові витрати на позивача. Єдиним доказом цих судових витрат ТОВ «АФ «Аршиця» в матеріалах справи є квитанція від 25.04.2016 №5Р25168, яка підтверджує сплату відповідачем судового збору за подання ним відповідної апеляційної скарги у сумі 606,32 грн.
При зверненні до ВСС ТОВ «АФ «Аршиця» вимоги про відшкодування судових витрат не заявляло. Ухвала ВСС від 8.12.2016 не містить даних щодо розподілу та відшкодування судових витрат.
Враховуючи зазначене, а також те, що вимоги ТОВ «АФ «Аршиця» задоволені, відповідач має право на відшкодування йому Особою 6 витрат зі сплати: судового збору за подання відповідачем апеляційної скарги у сумі 606,32 грн., судового збору за подання відповідачем заяви про перегляд ухвали ВСС від 8.12.2016 у сумі 716,56 грн., що разом становить 1322,88 грн.

(3) Висновок щодо застосування норм права

Свобода договору, передбачена ст.627 ЦК, не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов’язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.
Згідно із ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Отже, строк оренди земельної ділянки (існування права оренди земельної ділянки) не може починатися раніше за строк дії договору оренди такої земельної ділянки. Строк дії договору земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення.
За змістом стст.18 та 20 закону про оренду землі, які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами ст.792 ЦК та ст.93 ЗК, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.210 ЦК.
Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов’язки за договором, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Керуючись стст.141, 416, пп.1 п.1 розд.ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити заяву ТОВ «Агрофірма «Аршиця» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8.12.2016.
Скасувати рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.04.2016, ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 11.07.2016 та ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8.12.2016.
Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Особи 6 до ТОВ «Агрофірма «Аршиця».
Стягнути на користь ТОВ «Агрофірма «Аршиця» з Особи 6 1322,88 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання ТОВ «Агрофірма «Аршиця» апеляційної скарги у сумі 606,32 грн. та судового збору за подання ТОВ «Агрофірма «Аршиця» заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8.12.2016 у сумі 716,56 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

15 серпня 2018 року м.Київ №532/384/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача— ПРОРОКА В.В.
суддів: ВИСОЦЬКОЇ В.С., ЛЕСЬКО А.О.,МАРТЄВА С. Ю., ШТЕЛИКС.П.–

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 рокуОсоба6 звернулася до Кобеляцького районного суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Агрофірма «Аршиця» про витребування у ТОВ «АФ «Аршиця»з незаконного користування земельної ділянки (кадастровий №2), що належить позивачу на праві приватної власності, та передачу цієї земельної ділянки позивачу, а також відшкодування за рахунок відповідача судових витрат позивача— судового збору в сумі 551,20 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до державного акта на право власності на землю від 20.11.2001 та державного акта на право власності на земельну ділянку від 7.10.2008 позивач є власником земельних ділянок площею 2,75 га (кадастровий №1) та 2,75 га (кадастровий №2), переданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межахтериторії самоврядування Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.
2.01.2011 позивач уклав з приватним сільськогосподарським підприємством «Надія», яке в подальшому було реорганізоване шляхом приєднання до ТОВ «АФ «Аршиця», договір оренди належних позивачу зазначених земельних ділянок площею 2,75 га та 2,75 га. Договір оренди землі 2011 року було укладено строком на 5 років. Відповідно до договору оренди землі 2011 рокуОсоба6 передала вказані земельні ділянки в строкове платне користування ПСП «Надія». Державна реєстрація договору оренди землі 2011 року здійснена 25.06.2012.
Згідно з актом прийому-передачі від 2.01.2011 позивач передав відповідному орендарю вказані земельні ділянки площею 2,75 га та 2,75 га на підставі договору оренди землі 2011 року.
10.07.2015Особа6 уклала з ТОВ «АФ «Аршиця» додаткову угоду до договору оренди землі 2011 року, згідно з якою передала земельну ділянку для сільськогосподарського товарного виробництва площею 2,75 га (кадастровий №1) ТОВ «АФ «Аршиця» в оренду до 2027 року. Земельна ділянка для сільськогосподарського товарного виробництва площею 2,75 га (кадастровий №2) орендарем використовувалася відповідно до договору оренди землі 2011 року.
У січні 2016 рокуОсоба6 звернулася до ТОВ «АФ «Аршиця» з приводу повернення земельної ділянки позивача у зв’язку із закінченням строку договору оренди землі 2011 року. ТОВ «АФ «Аршиця» відмовилося повертати ділянку позивача, мотивуючи тим, що термін дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача закінчується 25.06.2017,тобто через 5 років з моменту державної реєстрації договору оренди землі 2011року, яка була здійснена 25.06.2012.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.04.2016 позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час укладання договору оренди землі 2011 року його сторони погодили строк дії цього договору, умови повернення земельної ділянки позивача. Пункт 8 договору оренди землі 2011 року передбачає, що цей договір набуваєчинності після підписання його сторонами та державної реєстрації.
З урахуванням положень ст.387 та ч.1 ст.638 Цивільного кодексу, ст.20закону «Про оренду землі», ст.2 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зазначені закони і кодекс у цій частині тексту та нижче згадуються у редакціях, які були чинні на момент виникнення відповідних правовідносин) суд дійшов висновку, що сторони узгодили свої права і обов’язки саме 2.01.2011, тобто в момент підписання (укладення) договору оренди землі2011року. Крім того, відповідно до акта прийому-передачі від 2.01.2011 земельна ділянка позивача була безпосередньо передана у фактичне користування відповідача. Отже, строк дії договору оренди землі 2011 року необхідно обчислювати саме з моменту його укладення— 2.01.2011.
Посилання відповідача на необхідністьрахувати строк дії договору оренди землі 2011 року з часу його державної реєстрації не заслуговують на увагу, оскільки відповідач приступив до виконання умов цього договору з 2.01.2011 і фактично користувався земельною ділянкою позивача до дня державної реєстрації цього договору— 25.06.2017.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України у справі №6-162цс13 моментом укладення угоди є скріплення підписами сторін істотних умов договору оренди. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.
Оскільки станом на 2.01.2016 закінчився строк дії договору оренди землі 2011 року, а орендар не скористався своїм переважним правом поновлення дії цього договору на новий строк та не направив позивачу в передбаченому умовами цього договору порядку відповідного письмового повідомлення, слід витребувати з незаконного користування відповідача земельну ділянку позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 11.07.2016 апеляційну скаргу ТОВ «АФ «Аршиця»відхилено, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.04.2016 залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення права оренди земельної ділянки.Момент, з якого вважається укладеним договір оренди землі 2011 року, має визначатися відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного процесуального кодексу в редакції, що діяла до набуття чинності законом «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VІІІ (далі редакції, що підлягають застосуванню на момент прийняття відповідних судових рішень, якщо вони не відрізняються за змістом,—ЦПК 2004 року), оскільки з моменту державної реєстрації договір оренди землі набуває чинності (ст.18 закону про оренду землі).
Строк дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача, який є істотною умовою цього договору, за згодою сторін становить 5 років з моменту його укладання. При цьому сторонами договору оренди землі 2011 року не встановлено будь-яких спеціальних умов щодо початку відліку такого строку та окремо не визначено строк користування земельною ділянкою позивача.
Виходячи зі змісту обставин справи та положень ст.631, ч.1ст.638, ст.640, стст.125 та 126 Земельного кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), стст.16—18закону про оренду землі, договір оренди землі 2011 року, який має характер як консенсуального, так і реального договору, є укладений, зокрема стосовно земельної ділянки позивача,з моменту його підписання та фактичного передання земельної ділянки позивача в користування орендарю — з 2.01.2011. Чинності договір оренди землі 2011 року набув після державної реєстрації — з 25.06.2012.
Такий висновок узгоджується з положеннями ст.631 ЦК, оскільки з моменту укладання договору оренди землі 2011 року та передання земельної ділянки позивача і до моменту державної реєстрації договору оренди землі 2011 року сторони цього договору розпочали здійснення своїх прав та обов’язків відповідно до нього. За таких обставин строк дії договору оренди землі 2011 рокущодо земельної ділянки позивача скінчився 2.01.2016.
Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах ВСУ від 6.03.2013 у справі №6-5цс13, від 25.12.2013 у справі №6-118цс13 та від 19.02.2014 у справі №6-162цс13, які згідно із ст.360-7ЦПК 2004 року є обов’язковими для застосування судом апеляційної інстанції.
Доводи ТОВ «АФ «Аршиця» про те, що фактичне передання земельної ділянки позивача відбулося після державної реєстрації договору оренди землі 2011 року, не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами та не підтверджені належними доказами зі сторони відповідача, які вказували б на інше.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою ВСС від 8.12.2016 касаційну скаргу ТОВ «АФ «Аршиця»відхилено, рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18.04.2016 та ухвала АСПО від 11.07.2016 залишені без змін.
Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що, задовольняючи відповідний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що сторони договору оренди землі 2011 року узгодили свої права і обов’язки в момент підписання цього договору— 2.01.2011. Строк дії договору оренди землі 2011 року розпочався саме з цієї дати. При цьому момент державної реєстрації договору оренди землі 2011 року не впливає на момент, з якого договір починає діяти.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах ВСУ від 6.03.2013 у справі №6-5цс13 та від 19.02.2014 у справі №6-162цс13.

Короткий зміст вимог заяви про перегляд судових рішень

У березні 2017 року ТОВ «АФ «Аршиця»подало до ВСУ заяву про перегляд ухвали ВСС від 8.12.2016, вважаючи, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права:стст.210, 627, 628, ч.1ст.631 ЦК, стст.18 та 20 закону про оренду землі. Це спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах(п.1 ч.1ст.355 ЦПК 2004 року).
ТОВ «АФ «Аршиця»також вказало на невідповідність ухвали ВСС від8.12.2016 викладеним у постанові ВСУ від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16 правовим висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, які регулюють питання початку строку дії договору оренди земельної ділянки. Отже, існують підстави для застосування п.4 ч.1ст.355 ЦПК 2004 року.
У заяві про перегляд судового рішення ТОВ «АФ «Аршиця» просить задовольнити відповідну заяву, скасувавши ухвалу ВСС від 8.12.2016 та прийнявши нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Особи6 відмовити.

Рух справи у Верховному Суді

Відповідно до пп.1 п.1розд.XІІІ «Перехідні положення» ЦПК у редакції закону«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»від 3.10.2017 №2147-VІІІ заяви про перегляд судових рішень ВСУ у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
9.02.2018 справу передано на розгляд ВС.
Ухвалою ВС від 06.08.2018 справу призначено до судового розгляду колегією у складі п’яти суддів без повідомлення та виклику учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень

На думку відповідача, ВСС по-різному застосував норми матеріального права:стст.210, 627, 628, ч.1ст.631 ЦК, стст.18 та 20 закону про оренду землі, приймаючи ухвалу від 8.12.2016 у цій справі та ухвали в інших справах за подібних правовідносин, зокрема:

—від25.04.2016 усправі№634/629/15-ц;

— від22.06.2016 усправі№634/746/15-ц;

— від13.07.2016 усправі№634/766/15ц;

— від14.07.2016 у справі №634/770/15ц;

— від25.07.2016 усправі№634/597/15-ц;

— від25.07.2016 усправі№634/745/15-ц;

— від8.09.2016 усправі№634/596/15-ц.

Зазначене призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки в перелічених ухвалах ВСС, прийнятих в інших відповідних справах, касаційний суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди земельної ділянки необхідно обчислювати з моменту державної реєстрації такого договору.
У своїй постанові від 18.01.2017 у справі №6-2777цс16 ВСУ зробив правовий висновок про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. А чинності договір оренди земельної ділянки набирає з моменту його державної реєстрації відповідно до приписів стст.18 та 20 закону про оренду землі. Відповідач вважає, що відповідний висновок ВСУ зроблений щодо подібних правовідносин, а отже, ухвала ВСС від 8.12.2016 в контексті п.4ч.1ст.355 ЦПК 2004 року не відповідає висновку ВСУ щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Суд не бере до уваги доводи ТОВ «АФ «Аршиця», які не стосуються пп.1 та 4 ч.1ст.355ЦПК 2004 року, а також вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи всупереч вимогам ч.1 ст.335та ч.1 ст.360-2 ЦПК 2004 року.