Закінчення преклюзивного строку є безумовною підставою для повернення заяви. Про це йдеться в постанові Верховного Суду від 18.10.2018.
Позивач звернувся до апеляційного суду як суду першої інстанції з вимогою скасувати рішення третейського суду. Останній постановив стягнути із заявника на користь банку заборгованість у кілька десятків тисяч гривень. Однак сам боржник не був повідомлений про розгляд його справи третейським судом, а повноваження цієї недержавної установи взагалі не поширюються на спори зазначеної категорії.
Розглянувши справу, апеляційний суд повернув заяву позивача без розгляду, оскільки останній пропустив дворічний строк, протягом якого законодавство дозволяє оскаржувати «третейське» рішення. Не погоджуючись із такою позицією, заявник звернувся до ВС із проханням скасувати попередній вердикт і поновити строки на оскарження рішення третейського суду.
У постанові №774/61/18 ВС зазначив, що посилання на те, що строк на оскарження рішення третейського суду не пропущено, оскільки останнє відбулося в межах 90 днів з моменту, коли заявник дізнався про його існування, правового значення для правильного вирішення справи не має, позаяк заявник є стороною у справі, яка розглянута третейським судом, а саме — відповідачем. Тому преклюзивний строк для нього на оскарження закінчився після сплину 90 днів з дня прийняття рішення третейським судом.
Іншого порядку обчислення строку на оскарження рішення третейського суду процесуальне законодавство не містить.
_03_03.png)
