За наявності провадження про банкрутство відповідача цивільну справу щодо нього порушити не можна. Такий висновок зробив ВС в постанові №372/3584/16-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
26 червня 2018 року м.Київ №372/3584/16-ц
Велика палата Верховного Суду у складі:
головуючого — судді КНЯЗЄВА В.С.,
судді-доповідача СИТНІК О.М.,
суддів: БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ГУДИМИ Д.А., РОГАЧ Л.І., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., ПРОКОПЕНКА О.Б., ЗОЛОТНІКОВА О.С., САПРИКІНОЇ І.В., ЛОБОЙКА Л.М., ЛЯЩЕНКО Н. П., ТКАЧУКА О.С., УРКЕВИЧА В.Ю., ЯНОВСЬКОЇ О.Г., АНТОНЮК Н.О. —
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Нектарний» на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17.07.2017 у цивільній справі за позовом Особи 3 до Приватного акціонерного товариства «Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан», Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша українська індустріально-інвестиційна компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ЖБК «Нектарний», Особа 4, про визнання майнових прав,
УСТАНОВИЛА:
У грудні 2016 року Особа 3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним майнові права на проінвестовану квартиру за Адресою 1.
Позовну заяву мотивовано тим, що між Особою 3 і його дружиною Особою 4 та товариством було укладено договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, відповідно до якого останнє зобов’язувалося передати у власність квартиру в житловому будинку за Адресою 2, а подружжя — сплатити вартість об’єктів інвестування.
Договором було встановлено, що житловий будинок уводиться в експлуатацію в першому кварталі 2008 року, однак забудовник свої зобов’язання не виконав і на час звернення до суду товариство цей будинок не ввело в експлуатацію та не передало у власність інвестора визначені в договорі приміщення.
Також позивач указав, що до участі в будівництві за договором із забудовником було залучено ПрАТ «СУБП «Богдан», а Особа 4 відступила йому своє право вимоги
У зв’язку з тим що ПрАТ «СУБП «Богдан», товариство порушують його права як інвестора, Особа 3 просив у судовому порядку визнати за ним майнові права на проінвестовану ним квартиру.
Заочним рішенням Обухівського районного суду від 23.03.2017 позов Особи 3 задоволено. Визнано за Особою 3 майнові права на об’єкт інвестування — однокімнатну квартиру за Адресою 1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що внаслідок процедури ліквідації товариства для задоволення вимог кредиторів шляхом продажу майна або окремої його частини Особа 3 може позбутися своїх майнових прав, отриманих у результаті здійсненої ним інвестиції в будівництво нежитлових приміщень.
Ухвалою АСКО від 17.07.2017 апеляційну скаргу ЖБК «Нектарний» відхилено. Заочне рішення Обухівського районного суду від 23.03.2017 залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції керувався тим, що Особа 3 повністю виконав зобов’язання за договором інвестування, а тому з моменту оплати повної вартості інвестування — 27.05.2009 — набув майнові права на відповідний об’єкт нерухомості.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач — фізична особа не є суб’єктом господарювання, його вимоги про визнання майнових прав на об’єкт інвестування не можуть розглядатися в межах господарського судочинства як за суб’єктним складом сторін, так і по суті спірних правовідносин.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що указаний спір не може бути віднесено до господарської юрисдикції, оскільки до товариства, яке постановою Господарського суду Київської області від 22.09.2016 визнано банкрутом, позивач не заявляв будь-яких вимог, а ПрАТ «СУБП «Богдан» на час розгляду справи судом банкрутом не визнано, а лише ухвалою ГСКО від 9.02.2017 порушено провадження у справі про банкрутство.
У грудні 2017 року ЖБК «Нектарний» звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.
Доводи, наведені в касаційній скарзі
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскільки позивач звернувся з майновими вимогами до ПрАТ «СУБП «Богдан», товариства, щодо яких порушено справу про банкрутство, то відповідно до ч.4 ст.10 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 №4212-VІ та п.7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, спір підвідомчий господарським судам.
<…> Ухвалою судді Верховного Суду в складі судді Касаційного цивільного суду від 26.02.2018 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів першої судової палати КЦС від 5.04.2018 справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 10.05.2018 справу передано на розгляд Великої палати ВС з посиланням на ч.6 ст.403 ЦПК, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд ВП ВС в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції.
Позиція ВП ВС
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, ВП ВС вважає, що скарга має бути задоволена з огляду на таке.
Відповідно до положень ч.2 ст.389 ЦПК підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що 5.01.2006 між Особою 3 та товариством було укладено договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку щодо квартири за Адресою 3.
17.12.2007 товариству було надано довідку про інвестування на 100% загальної площі об’єкта інвестування за вказаним договором, згідно з якою позивач повністю виконав свої фінансові зобов’язання щодо інвестування квартири. Факт оплати також додатково підтверджується квитанціями.
27.05.2009 між Особою 3 і Особою 4 та товариством було укладено договір про виконання робіт з організації будівництва відносно квартири за Адресою 1.
Цього ж дня між Особою 3 і Особою 4 та товариством було укладено угоду про розірвання вказаного договору, відповідно до якого внесені позивачем кошти згідно з цим договором зараховуються товариству в рахунок оплати за другим договором.
27.05.2009 товариству було надано довідку про інвестування на 100% загальної площі об’єкта інвестування за вказаним договором, згідно з якою Особа 3 і Особа 4 повністю виконали свої фінансові зобов’язання щодо інвестування в квартиру.
Між товариством та ПАТ «СУБП «Богдан» 27.07.2009 було укладено договір про зміну сторони в зобов’язанні, відповідно до якого ПрАТ «СУБП «Богдан» прийняв на себе зобов’язання передати закінчений будівництвом об’єкт інвестування інвесторам, якими є Особа 3 та Особа 4.
3.03.2010 було підписано акт про надання інвесторами (Особою 3 і Особою 4) згоди на заміну сторони в зобов’язанні.
16.12.2016 між ПрАТ «СУБП «Богдан» та Особою 3 і Особою 4 було підписано угоду про відступлення права вимоги, відповідно до якої Особа 4 відступила своє право на частку в проінвестованій згідно з договором квартирі Особи 3.
Звертаючись до суду зі згаданим позовом, Особа 3 вказував на порушення своїх майнових прав, оскільки з моменту сплати повної вартості об’єкта інвестування він набув майнові права на цей об’єкт, які просив визнати за собою в судовому порядку.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція — це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У пп.1, 3 ч.1 ст.15 ЦПК в редакції, яка була чинною до 15.12.2017, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У ст.19 ЦПК в редакції від 3.10.2017 визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді й переданий на його розгляд з такими вимогами.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге — суб’єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
У засіданні в Обухівському районному суді від 25.01.2017 було залучено співвідповідачем у справі товариство.
У матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якого постановою ГСКО від 22.09.2016 у справі №911/2311/13 товариство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.
Крім того, аргументуючи вимоги про закриття провадження у справі з тих підстав, що вона підлягала розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства, ЖБК «Нектарний» надало ухвали ГСКО від 22.09.2016 про визнання товариства банкрутом, а також від 9.02.2017 про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «СУБП «Богдан».
Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими в ст.1 ЦПК в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності й не допускати наявності провадження, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різної юрисдикції.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені законом №4212-VI.
У ч.4 ст.10 цього закону визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує всі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов’язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов’язаних з майновими вимогами до боржника.
Ця норма кореспондується з положеннями п.7 ч.1 ст.12 ГПК в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, згідно з якими господарським судам підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.
Крім указаних у ст.10 закону №4212-VI справ у спорах, до пов’язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, а також спори, пов’язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
Справи у відповідних спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.9 ст.16 ГПК). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, установлених законом №4212-VI, у межах провадження у справі про банкрутство, тобто без порушення нових справ.
ГПК в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, установлено для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників у такій справі.
Дійсно, 22.09.2016 постановою ГСКО у справі №911/2311/13 товариство визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; з позовом до суду Особа 3 звернувся 27.12.2016, ухвалу про відкриття провадження датовано 17.01.2017, а 9.02.2017 ухвалою ГСКО порушено провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов’язуються певні правові наслідки, зокрема: вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому законом №4212-VI; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.
У ст.23 закону №4212-VI встановлено порядок виявлення кредиторів. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, тобто першим днем перебігу цього строку є день, наступний за днем офіційного оприлюднення такого оголошення.
Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, у порядку ст.23 закону №4212-VI незалежно від настання строку виконання зобов’язань.
Відповідно до ст.19 закону №4212-VI на ці вимоги поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, установленого для їхні подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їхні вимоги погашаються в ліквідаційній процедурі в шосту чергу. Такі кредитори не беруть участі в представницьких органах кредиторів (зборах та комітеті кредиторів).
Отже, установлення юрисдикційності всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може реалізувати своєчасно свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Крім того, ЦПК в редакції, чинній на час розгляду справи, передбачав ситуації, коли таке провадження не могло бути закінчене в цивільному порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК в указаній редакції суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Місцевий суд і суд апеляційної інстанції вказані вимоги закону не врахували та залишили поза увагою те, що суди не наділені повноваженнями розглядати вимоги Особи 3 в порядку цивільного провадження, оскільки всі майнові питання до ПрАТ «СУБП «Богдан» і товариства, щодо яких порушено справи про банкрутство, розглядаються господарським судом.
Таким чином, за наявності порушеної господарським судом справи про банкрутство відповідача цивільну справу за позовом до такого відповідача не можна порушити, а в разі її порушення вона підлягає закриттю. Якщо під час її розгляду з’ясується, що відносно відповідача у справі порушено провадження про його банкрутство господарським судом, то порушена цивільна справа, підлягає закриттю у зв’язку з тим, що справа не може бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
У ч.1 ст.414 ЦПК встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених стст.255 та 257 цього кодексу.
Керуючись стст.259, 268, 400, 402, 409, 414, 416, 417, 419 ЦПК, ВП ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ЖБК «Нектарний» задовольнити.
Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.03.2017 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 17.07.2017 скасувати.
Провадження у справі за позовом Особи 3 до ПрАТ«Спільне українсько-болгарське підприємство «Богдан», ТОВ «Перша українська індустріально-інвестиційна компанія», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ЖБК «Нектарний», Особа 4, про визнання майнових прав — закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
