Обмеження права на вільний вибір захисника є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення. Такий висновок зробив ВС в постанові №714/266/16-к.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
7 червня 2018 року м.Київ №714/266/16-к
Колегія суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого — ЩЕПОТКІНОЇ В.В.,
суддів: КИШАКЕВИЧА Л.Ю., ОСТАПУКА В.І. —
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ткачука В.В. на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18.05.2016 та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10.10.2016 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015260070000292, за обвинуваченням
Особи 2, Інформація 1, громадянина України, котрий народився та проживає за Адресою 1, такого, що не має судимості в силу ст.89 КК,
у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.3 ст.185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Герцаївського районного суду від 18.05.2016 Особу 2 засуджено: за ч.3 ст.187 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією майна за винятком житла; за ч.3 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Особі 2 визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією майна, за винятком житла.
На підставі ч.5 ст.72 КК зараховано Особі 2 строк попереднього ув’язнення у строк відбування покарання з 4.02.2016 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
Прийняте рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком Особу 2 визнано винуватим у тому, що він 9.10.2015, приблизно о 23:55, перебуваючи біля господарства потерпілого Особи 4 за Адресою 1, з метою незаконного заволодіння чужим майном вчинив напад на останнього, поєднаний з насильством, небезпечним для здоров’я потерпілого та проникненням у його житло. У ході нападу Особа 2 заволодів майном потерпілого на загальну суму 14975 грн.
У жовтні 2015 року Особа 2, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном проник до житлового будинку потерпілого Особи 5, що за Адресою 1, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на суму 580 грн.
25.11.2015, приблизно о 19:30, Особа 2, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном проник до господарського приміщення, розташованого на території господарства потерпілого Особи 6 за Адресою 1, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на суму 1000 грн.
13.12.2015, приблизно о 20:30, Особа 2, діючи повторно, з метою незаконного заволодіння чужим майном проник до житлового будинку потерпілого Особи 5, що за Адресою 1, звідки таємно викрав належне потерпілому майно на загальну суму 3550 грн.
Ухвалою АСЧО від 10.10.2016 вирок місцевого суду щодо Особи 2 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Ткачук В.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що за винятком викрадення бензопили з помешкання потерпілого Особи 5, інших злочинів Особа 2 не вчиняв, а тому положення ч.3 ст.187 та ч.3 ст.185 КК щодо нього застосовані неправильно. На думку захисника, вирок ґрунтується на припущеннях, винуватість Особи 2 не підтверджена належними та допустимими доказами. Дані протоколів добровільної видачі, огляду речових доказів та впізнання за голосом отримані з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому не можуть бути покладені в основу вироку. Зазначені доводи не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який, на порушення вимог ст.404 КПК, безпідставно відмовив стороні захисту в дослідженні доказів в апеляційному порядку та дійшов необґрунтованого висновку про залишення вироку суду першої інстанції без зміни. Вказує, що Особа 2 українською мовою не володіє. Рідною для нього є румунська. Тому, відмовивши, всупереч вимогам стст.29, 68 КПК, у задоволенні клопотання про призначення перекладача, апеляційний суд порушив право обвинуваченого на захист і справедливий суд у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порушенням права на захист також уважає проведення апеляційного розгляду 27.09.2016 без участі захисника Ткачука В.В.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений Особа 2 та захисник Лутсу І.В. підтримали касаційну скаргу захисника Ткачука В.В.
Прокурор Кравченко Є.С. заперечила проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст.59 Конституції кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право підозрюваного, обвинуваченого на захист є невід’ємною складовою закріпленого в ст.6 конвенції права на справедливий суд. Кожен обвинувачений має право використовувати ефективну юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або — за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника — одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Проте при розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції право Особи 2 у вільному виборі захисника було порушено.
Так, Особа 2 обвинувачувався в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК, що згідно зі ст.12 КК є особливо тяжким. Відповідно до приписів ст.52 КПК участь захисника в кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів є обов’язковою.
Як убачається з матеріалів справи, під час досудового розслідування та в суді першої інстанції захист інтересів Особи 2 здійснювали адвокати Семенюк Р.Д. та Дутка В.М. Також на стадії апеляційного розгляду обвинувачений Особа 2 12.09.2016 уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Ткачуком В.В.
27.09.2016 в судове засідання захисник Ткачук В.В. не з’явився через хворобу, у зв’язку із чим просив відкласти апеляційний розгляд. Обвинувачений Особа 2 також наполягав на неможливості здійснення апеляційного розгляду за відсутності захисника Ткачука В.В.
Однак зазначене клопотання було відхилене, розпочато апеляційний розгляд без участі захисника Ткачука В.В. з мотивів необхідності дотримання розумних строків кримінального провадження, а також присутності в судовому засіданні захисників Семенюка Р.Д. і Дутки В.М. Незважаючи на те що обвинувачений відмовився від участі вказаних захисників в апеляційному розгляді, апеляційний суд не прийняв таку відмову, вказавши що Семенюк Р.Д. і Дутка В.М. здатні здійснити належний захист обвинуваченого та забезпечити дотримання вимог ст.52 КПК щодо обов’язкової участі в кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину захисника.
На думку колегії суддів, таким рішенням апеляційний суд порушив гарантоване державою та встановлене стст.59, 63 Конституції, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та стст.48,49,52,54 КПК та право обвинуваченого Особи 2 мати захисника, вибраного на власний розсуд.
За змістом ч.1 ст.412 КПК, обмеження права обвинуваченого у вільному виборі захисника є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.
Разом з тим доводи касаційної скарги про безпідставну відмову апеляційним судом в призначенні обвинуваченому перекладача колегія суддів уважає необґрунтованими. Так, Особа 2 є громадянином України, народився та проживає на її території, має середню освіту, здобуту в Україні, у школі вивчав українську мову, атестований із цього предмета. На досудовому розслідуванні та в суді Особа 2 в присутності захисників роз’яснювалися процесуальні права, у тому числі право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою або мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача. Жодних клопотань про те, що він не володіє українською мовою, на досудовому розслідуванні, в місцевому суді першої та суді апеляційної інстанції до 6.10.2016 Особа 2 та його захисники не заявляли. Натомість під час допиту як підозрюваного Особа 2 підтвердив, що українською мовою володіє в повній мірі, читати та писати вміє. Із звукозапису судового засідання вбачається, що він розуміє українську мову, давав зрозумілі відповіді на поставлені йому українською мовою запитання.
З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення захисника з відповідним клопотанням на стадії апеляційного розгляду є виключно формою захисту від пред’явленого обвинувачення.
За таких обставин касаційна скарга захисника Ткачука В.В. підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо Особи 2 — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційному суду слід урахувати наведене, належним чином перевірити доводи апеляційної скарги, дати на них вичерпні відповіді, за необхідності й наявності для того підстав повторно дослідити в порядку ст.404 КПК обставини, встановлені під час кримінального провадження, та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення, забезпечивши реалізацію права обвинуваченого на вільний вибір захисника.
Керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, п.4 §3 розд.4 закону від 3.10.2017 №2147-VIII, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу захисника Ткачука В.В. задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 10.10.2016 щодо Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
