Тривале невідшкодування завданої шкоди може свідчити про відсутність у винуватця ДТП щирого каяття. Такий висновок зробив ВС в постанові №522/7456/14-к.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
14 червня 2018 року м.Київ №522/7456/14-к
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — МАЗУРА М. В.,
суддів: МАТІЄК Т.В., ЯКОВЛЄВОЇ С.В. —
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої Особи 1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14.07.2016 у кримінальному провадженні №12014160000000156 за обвинуваченням Особи 5, громадянина України, який народився Інформація 1 у с.Привільне Великомихайлівського району Одеської області, проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК.
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Приморського районного суду м.Одеси від 13.04.2016 Особу 5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цим же вироком вирішено питання щодо цивільних позовів.
Як установлено судом першої інстанції, 10.02.2014, о 7:37, Особа 5, керуючи технічно справним автомобілем №1 в районі будинку №28 по вул.Водопровідна в м.Одесі, порушив вимоги пп.2.3 (б), 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, тобто, будучи неуважним та не слідкуючи за дорожньою обстановкою, в умовах мокрого дорожнього покриття не обрав безпечної швидкості руху, яка дозволяла б безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух, в результаті чого, не впоравшись з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де, не витримавши безпечного бокового інтервалу між транспортними засобами, здійснив зіткнення з автомобілем №2 під керуванням Особи 3 та автомобілем №3 під керуванням водія Особи 6, які здійснювали рух по лівій смузі свого напрямку руху по проїжджій частині вул.Водопровідна у зустрічному з автомобілем №1 напрямку руху.
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля №4 Особа 7 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці.
Ухвалою АСОО від 14.07.2016 зазначений вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпіла Особа 1, вказуючи на м’якість призначеного Особі 5 покарання, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при призначенні Особі 5 покарання не враховано характеру та ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, особу винного, безпідставно взято до уваги щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та позитивну характеристику, оскільки Особа 5 вини не визнав, всіляко перешкоджав у розгляді справи по суті, протягом двох років завданої матеріальної та моральної шкоди не відшкодував.
Потерпіла Особа 1 у судовому засіданні підтримала свою касаційну скаргу, зазначила, що поведінка Особи 5 свідчила, що він не розкаявся у вчиненому, на шлях виправлення не став.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, яка взяла участь у судовому засіданні, підтримала касаційну скаргу потерпілої, зазначила, що Особа 5 шкоди не відшкодував, щиро не розкаявся.
Потерпілий Особа 2 у судовому засіданні просив задовольнити касаційну скаргу потерпілої, вказував, що Особа 5 після постановлення ухвали апеляційного суду ухилявся від відбування покарання та продовжував злочинну діяльність.
Цивільний позивач Особа 3 у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу потерпілої, зазначив, що Особа 5 шкоди не відшкодував.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з’явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч.1 ст.433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ч.2 ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За нормами ч.1 ст.438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
• істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
• неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність;
• невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до вимог ст.414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м’якість або через суворість.
Як вже зазначалось, судом першої інстанції Особу 5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, та призначено йому покарання у межах санкції вказаної норми закону.
Не погоджуючись із зазначеним вироком суду, представник потерпілої Особи 1, потерпілий Особа 2 подали апеляційні скарги, в яких порушувалося питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та постановлення апеляційним судом свого вироку. На обґрунтування зазначалося про м’якість призначеного судом покарання, вказувалося, що Особа 5 протягом 2-х років не відшкодовував ні матеріальної, ні моральної шкоди, і тільки за два місяці до постановлення вироку відшкодував витрати, пов’язані з похованням, проте моральної шкоди взагалі не відшкодував, що, на думку потерпілих, свідчить про відсутність щирого каяття та бажання ставати на шлях виправлення.
Крім того, представник цивільного позивача та захисник обвинуваченого Особи 5 на вказаний вирок суду першої інстанції подав апеляційні скарги.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження щодо Особи 5, дійшов висновку про безпідставність зазначених апеляційних скарг та про законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції, у тому числі щодо виду та розміру призначеного Особі 5 покарання.
Разом з тим з указаними висновками апеляційного суду Верховний Суд погодитися не може.
Так, відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) «Особливої частини» КК, що передбачає відповідальність за скоєний злочин, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього кодексу; відповідно до положень «Загальної частини» КК; враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Вирішуючи питання про призначення Особі 5 покарання, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, у вироку зазначив, що враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини справи, що пом’якшують покарання обвинуваченого, а саме — щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику.
Разом з тим, переглядаючи кримінальне провадження, у тому числі за апеляційними скаргами представника потерпілої Особи 1 та потерпілого Особи 2, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи зазначених апеляційних скарг щодо тривалого невідшкодування Особою 5 завданої шкоди, що може свідчити про відсутність такої пом’якшуючої покарання обставини, як щире каяття.
Вказані доводи суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив та, відповідно, не надав їм правової оцінки.
Крім того, при вивченні матеріалів кримінального провадження встановлено, що з часу постановлення ухвали апеляційного суду (14.07.2016) до моменту затримання Особи 5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК (11.08.2017), жодних дій щодо відшкодування завданої потерпілим шкоди засудженим не вчинено.
Виходячи з наведеного апеляційний суд належним чином не перевірив вироку суду першої інстанції в частині призначеного Особі 5 покарання та навів формальні мотиви і висновки щодо відповідності призначеного покарання вимогам ст.65 КК.
За таких обставин висновок апеляційного суду щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції в частині призначеного Особі 5 покарання є передчасним.
Виходячи із зазначеного та керуючись стст.433, 434, 436 — 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга потерпілої підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно усунути зазначені порушення і постановити законне та обґрунтоване судове рішення, з дотриманням вимог закону про кримінальну відповідальність. Якщо при новому розгляді в суді апеляційної інстанції не буде встановлено інших обставин, які можуть пом’якшити Особі 5 покарання, то призначене судом першої інстанції покарання слід вважати м’яким.
З цих підстав Суд
постановив:
Касаційну скаргу потерпілої Особи 1 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14.07.2016 щодо Особи 5 — скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
