Відсутність відповідей на доводи сторони захисту є істотним порушенням кримінального процесуального закону. Такий висновок зробив ВС в постанові №640/16687/16-к.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
14 червня 2018 року м.Київ №640/16687/16-к
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — КРАВЧЕНКА С.І.,
суддів: БІЛИК Н.В., МОГИЛЬНОГО О.П. —
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12016220490005033 за обвинуваченням
Особи 1, Інформація 1, який народився в м.Верхнєуральськ Челябінської області РФ, громадянина РФ, зареєстрованого за Адресою 1, без постійного місця проживання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК,
за касаційною скаргою засудженого Особи 1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2017.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м.Харкова від 26.04.2017 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.121 КК на 7 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з 12.08.2016, зараховано термін знаходження його під вартою з 12.08.2016 з розрахунку відповідно до ч.5 ст.72 КК — один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, до набрання вироком законної сили.
Особі 1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні.
У задоволенні цивільного позову потерпілої Особи 4 відмовлено.
Ухвалою АСХО від 12.10.2017 вирок залишено без зміни.
За вироком суду, Особа 1 12.08.2016, в період з 12:30 до 14:30, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в приміщенні квартири за Адресою 2, в ході конфлікту з Особою 5, завдав зі значною силою тупим твердим довгуватим предметом останньому не менше ніж 16 ударів у голову, не менше ніж 7 ударів у тулуб та не менше ніж 6 ударів по кінцівках.
Поєднана травма тіла, яка належить до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння, ускладнилась у своєму розвитку шоком та була безпосередньою причиною смерті Особи 5.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на істотні порушенні вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що апеляційним судом не розглянуто доводи сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, недопустимості доказів, які покладені в основу обвинувального вироку, чим порушено вимоги ст.419 КПК. Наголошує, що не було отримано дозволу суду на огляд житла, а тому протокол огляду та докази, отримані в ході цієї слідчої дії, є недопустимими.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Прокурор касаційні доводи засудженого вважає такими, що підлягають задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно зі ст.433 КПК суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Ухвала апеляційного суду — це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку та повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою.
Відповідно до вимог ст.370 КПК судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оцінені відповідно до ст.94 цього кодексу.
Вимогами кримінального процесуального закону передбачено, що рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності й обґрунтованості, тобто відповідності нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам справи, доказам, дослідженим у судовому засіданні.
Окрім додержання цих вимог, у судовому рішенні слід проаналізувати й зіставити з наявними в провадженні матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, та дати на кожен з них вичерпну відповідь.
Відповідно до вимог ч.2 ст.419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги закону при перегляді кримінального провадження апеляційним судом не виконані.
З апеляційною скаргою на вирок районного суду звернулися, крім інших, захисник Будьонний В.М. та засуджений Особа 1.
Зокрема, в апеляційних скаргах захисника та засудженого ставилося питання про скасування вироку у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями кримінального процесуального закону. Крім іншого, скаржники вказували на недопустимість здобутих доказів, незаконність проведення огляду трупа в приміщенні будинку та житла, оскільки вказані слідчі дії проведені без ухвали слідчого судді. Повідомляли, що під час вказаних процесуальних дій вилучено докази, які також є недопустимими, а відповідно, і всі подальші процесуальні дії та висновки експертиз проведені з ними, не допустимі. Наголошували, що обвинувальний вирок ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах. Стверджували, що відсутні прямі докази винуватості Особи 1.
Тобто, на обґрунтування своїх апеляційних вимог, захисник і засуджений навели конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційних скарг зазначив суть доводів апелянтів, проте їх з достатньою повнотою не перевірив, відповіді на них дав у загальних фразах без аналізу й оцінки доказів, на які посилалися скаржники, і свого рішення про залишення без зміни вироку в ухвалі належним чином не вмотивував.
Як убачається з апеляційних скарг засудженого та його захисника, основними їх доводами є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та покладення в основу вироку недопустимих доказів, що призвело до незаконності засудження.
Колегія суддів апеляційного суду, не погодившись із апеляціями засудженого та захисника, зосередилась виключно на висновках, викладених у вироку, обґрунтованих мотивів залишення апеляцій без задоволення в ухвалі не навела, а обмежилася формальним переліченням доказів, показань свідків та документів, які наведені у вироку суду першої інстанції.
Жодних відповідей на доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, недопустимість доказів апеляційний суд не дав, мотивів залишення апеляцій без задоволення не навів.
Наведене є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило апеляційному суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
З урахуванням зазначеного колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю її вимогам ст.419 КПК з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді необхідно усунути зазначені порушення, ретельно дослідити всі докази в провадженні з урахуванням того, що захисник та засуджений просили їх оцінити по-іншому, перевірити всі доводи апеляційних скарг та залежно від установленого постановити законне й обґрунтоване рішення з викладенням у ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.
У зв’язку з тим що ухвала апеляційного суду скасовується з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а районним судом Особі 1 було подовжено дію запобіжного заходу — тримання під вартою — до вступу вироку в законну силу, беручи до уваги вимоги закону про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, з метою попередження ризику переховування Особи 1 від суду, враховуючи, що він є особою без постійного місця проживання, а також обвинувачується в скоєнні тяжкого злочину, колегія суддів вважає за необхідне обрати щодо Особи 1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.
Керуючись стст.177, 178, 434, 436, 438 КПК України, п.15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК (у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу засудженого задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2017 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Обрати Особі 1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12.08.2018 включно.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
