Повторне приєднання невідбутої частини покарання є неприпустимим. Такий висновок зробив ВС в постанові №487/572/16-к.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
17 травня 2018 року м.Київ №487/572/16-к
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — КИШАКЕВИЧА Л.Ю.,
суддів: НАСТАВНОГО В.В., ОСТАПУКА В.І. —
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.06.2016 та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25.10.2016, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця та мешканця смт Партизани Генічеського району Херсонської області, татарина, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 8.10.2012 за ч.2 ст.185 КК — до 4 років позбавленні волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК та іспитовим строком 3 роки; вироком того ж суду від 6.10.2015 за ч.2 ст.185, ст.71 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 10 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.06.2016 Особу 1 визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.186 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК Особі 1 шляхом часткового складання покарань за цим та попереднім вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 6.10.2015 призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ст.71 КК Особі 1 до призначеного покарання частково приєднано й невідбуте покарання за вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 8.10.2012 та визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалою АСМО від 25.10.2016 вирок місцевого суду щодо Особи 1 залишено без зміни.
Як установив суд, 2.08.2015, приблизно о 22:30, Особа 1, перебуваючи на перехресті вул.Біла та вул.Г.Карпенка в м.Миколаєві, на майданчику зупинки громадського транспорту, під час раптово виниклого злочинного наміру, спрямованого на таємне заволодіння чужим майном, скориставшись тимчасовою відсутністю уваги з боку інших осіб, заволодів велосипедом «Даймонд Бек» вартістю 5200 грн., що належав Особі 2, та поїхав. А коли потерпілий Особа 2 побачив викрадення та вимагав повернути велосипед, Особа 1, незважаючи на законні вимоги володільця, на викраденому велосипеді з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому шкоду в розмірі 5200 грн.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, а саме — безпідставне застосування ст.71 КК, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду змінити: виключити рішення суду про призначення засудженому Особі 1 покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК та вважати Особу 1 засудженим за ч.2 ст.186, ч.4 ст.70 КК до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Міщенко Т.М. підтримала касаційну скаргу прокурора.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали провадження і обговоривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до положень ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості Особи 1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК, і правова кваліфікація його дій відповідають дослідженим доказам та у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Що стосується доводів скарги прокурора про неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, то колегія визнає їх обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до чинного кримінального законодавства та системного аналізу закону про кримінальну відповідальність у випадку, коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких скоєно до, а інші — після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст.70, так і ст.71 КК: спочатку — за правилами ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів, скоєних до постановлення першого вироку; після цього — за правилами ч.4 ст.70 КК; потім — за сукупністю злочинів, скоєних після постановлення першого вироку; і остаточно — за сукупністю вироків.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що Особу 1 засуджено вироком Генічеського районного суду Херсонської області 6.10.2015 за ч.2 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 5 місяців і на підставі ст.71 КК — за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 8.10.2012, остаточно — до покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки 10 місяців.
За наведених обставин суд першої інстанції в оскарженому вироку неправильно застосував ст.71 КК і до покарання, призначеного за новим вироком, безпідставно приєднав невідбуту частину покарання за вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 8.02.2012, хоча покарання за цим вироком раніше вже було приєднано до покарання, призначеного за попереднім вироком Генічеського районного суду Херсонської області від 6.10.2015, покарання за яким складено із покаранням за оскарженим вироком на підставі ч.4 ст.70 КК.
Таким чином, повторне приєднання невідбутої частини покарання є неприпустими та суперечить принципам та загальним засадам призначення покарання.
Наведене неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність апеляційний суд не усунув, належним чином доводи апеляційної скарги прокурора не перевірив, чим не дотримався вимог ст.419 КПК.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції неможливо визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Під час цього розгляду апеляційний суд має ретельно дослідити матеріали провадження, а також всебічно і повно перевірити наведені в апеляційних та касаційній скаргах доводи та з урахуванням усіх обставин провадження ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись стст.433, 434, 436, 441, 442 КПК, п.4 розд.4 закону від 3.10.2017 №2147-VIII, Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 25.10.2016 щодо Особи 1 скасувати, призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
