Повернення апеляційної скарги на підставі несплати судового збору порушує права заявника. Такий висновок зробив ВС в постанові №442/8753/13-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
18 квітня 2018 року м.Київ №442/8753/13-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., КОРОТУНА В.М., КРАТА В.І., КУРИЛО В.П. (суддя-доповідач),
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16.08.2016,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до Особи 1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.10.2007 на загальну суму 2374613,02 грн., заборгованість за тілом кредиту — 937658,26 грн., заборгованість за процентами — 772945,74 грн., пеня — 664009,02 грн., витрати на судовий збір — 3654,00 грн.
У березні 2016 року Особа 1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», третя особа — ПАТ «Омега Банк», про визнання недійсними кредитного договору від 25.10.2007, укладеного між Особою 1 та ВАТ «Сведбанк», та договору факторингу від 28.11.2012, укладеного між ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи».
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 8.07.2016 позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. У задоволенні зустрічного позову Особи 1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Особа 1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою АСРО від 22.07.2016 в задоволенні клопотання Особи 1 про зменшення розміру судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Особи 1 залишено без руху, надано строк 5 днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, оскільки апеляційна скарга не оплачена судовим збором відповідності до вимог закону «Про судовий збір».
Ухвалою АСРО від 16.08.2016 апеляційну скаргу Особи 1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 8.07.2016 визнано неподаною та повернуто.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга не відповідала вимогам процесуального закону, а саме — не оплачена судовим збором. У наданий судом строк заявник не усунув недоліків апеляційної скарги.
У вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга, в якій Особа 1 просить скасувати ухвалу АСРО від 16.08.2016 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суду було надано документи, які стверджують доводи Особи 1 про скрутне фінансове й матеріальне становище, котра зазначає що не має коштів для сплати судового збору в повному обсязі. Сімейне та матеріальне становище є складним.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
<…> 12 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду справи.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції відповідно до ч.3 ст.406 ЦПК розглядаються а порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Установлено, що Особа 1 в апеляційному порядку оскаржила рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 8.07.2016.
В апеляційній скарзі відповідач просить зменшити розмір судового збору до однієї мінімальної заробітної плати — 1378,00 грн.
Апеляційна скарга за формою та змістом повинна відповідати вимогам ст.295 ЦПК в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги.
У ч.2 ст.297 ЦПК (у редакції, чинній на час постановлення ухвали) передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених ст.295 цього кодексу, а також у разі несплати судового збору, застосовуються положення ст.121 цього кодексу.
За змістом ч.2 ст.297, ст.121 ЦПК (у редакції, чинній на час постановлення ухвали), суддя, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог стст.119 і 120 цього кодексу або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, про що повідомляє заявника й надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання ухвали. Якщо заявник відповідно до ухвали суду в установлений строк не виконає її вимоги, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявникові.
Ухвалою АСРО від 22.07.2016 в задоволенні клопотання Особи 1 про зменшення розміру судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 8.07.2016 залишено без руху, надано строк для усунення вказаного недоліку — 5 днів з дня отримання ухвали.
Підставою залишення апеляційної скарги без руху зазначена несплата судового збору, який визначено в розмірі 5232,04 грн.
Відповідно до поштового повідомлення, яке повернулось на адресу апеляційного суду, копію ухвали від 22.07.2016 було вручено адресату 3.08.2016.
Протягом установленого 5-денного строку і до часу постановлення ухвали Особі 1 не надано квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою АСРО від 16.08.2016 апеляційну скаргу Особи 1 визнано неподаною та повернуто заявнику, керуючись ч.2 ст.297 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи).
Апеляційний суд послався на те, що у визначений судом строк заявником вимоги ухвали суду апеляційної інстанції не виконано, що є підставою для застосуванням вимог ст.297 ЦПК (у редакції, чинній на час розгляду справи).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Особа 1 посилається на те, що просила зменшити судовий збір у зв’язку зі скрутним фінансовим і матеріальним становищем, надавши до матеріалів справи свідоцтво про народження дочки Особи 3, Інформація 1, копію трудової книжки Особи 1 та довідку від 22.07.2016 про доходи Особи 4.
Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в глгл.1, 2 розд.V ЦПК (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права й обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ст.292 ЦПК в редакції, чинній на час постановлення ухвали).
Відповідно до ст.8 закону «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день подання апеляційної скарги) суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що Особа 1 офіційно не працевлаштована, надала довідку податкової інспекції чоловіка про відсутність доходів. Пояснює, що не має коштів для сплати судового збору в повному обсязі, тому просить зменшити розмір збору.
Апеляційний суд не був позбавлений можливості зменшити судовий збір або відстрочити його сплату на певний строк.
Суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги, що призвело до обмеження реалізації права заявника на апеляційне оскарження судового рішення.
За змістом п.1 ст.6 конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини в застосуванні ст.6 конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до судів (п.25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17.01.70 та п.65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.10.2001).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає передусім те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, — доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував і дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги, що призвело до обмеження реалізації права заявника на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки невирішення питання про відстрочення сплати судового збору та повернення заявнику апеляційної скарги з підстав несплати судового збору порушує права заявника.
За викладених обставин ухвала АСРО від 16.08.2016 не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа — переданню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (ч.6 ст.411 ЦПК).
Керуючись стст.406, 411, 416 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 16.08.2016 скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
