Положення закону про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не розповсюджуються на майно, яке не відчужується. На це звернув увагу Верховний Суд у постанові від 12.07.2018.
Позивачка надумала придбати квартиру. Для цього вона взяла у банку майже 100 тис. доларів у кредит. Після придбання житла новоспечена власниця уклала із банком-позичальником договір іпотеки у забезпечення кредиту. Згодом банк відступив право власності на усі іпотечні договори іншій фінансовій установі, не повідомивши про це власницю квартири та не надавши докази такого відступлення. Фінансова установа продала квартиру іншому товариству, а те, в свою чергу, передало його іншій особі на підставі договору дарування.
Аби повернути собі квадратні метри, боржниця звернувся до суду. У позові вона вказувала, що фінансовою компанією не дотримано імперативних норм права щодо процедури дострокового повернення кредиту та процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, що свідчить про те, що реєстрація права власності на квартиру відбулась неправомірно та просила житло їй повернути, а договір про передачу прав на іпотечні договори визнати недійсним.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, вважаючи претензії жінки не достатньо обґрунтованими. Апеляційний суд із позицією колег погодився та залишив рішення без змін.
Вердикти судів боржниця оскаржила до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Фінансова установа подала до ВССУ заперечення на скаргу.
У травні поточного року справу передано до ВС.
У постанові №372/977/16-ц ВС підкреслив, що вимоги закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 № 1304-VII розповсюджуються на примусову реалізацію майна, а стягнення на предмет іпотеки було звернуто у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору.
_03_03.png)
