Написання заяви про явку з повинною вже після затримання викликає сумніви в її добровільності. Такий висновок зробив ВС в постанові №359/6489/13-к .
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
17 квітня 2018 року м.Київ №359/6489/13-к
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — ГОЛУБИЦЬКОГО С.С.,
суддів: ГРИГОР’ЄВОЇ І.В., БУЩЕНКА А.П. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого Особи 2 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.08.2015 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21.03.2016 у кримінальному провадженні №22012000000000005 за обвинуваченням
Особи 2, Інформація 1, уродженця с.Оболонь Семенівського району Полтавської області, жителя Адреса 1,
у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.307 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.08.2015 Особу 2 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великому розмірі, вчиненому повторно організованою групою, та засуджено за ч.3 ст.307 КК до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
За обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.305 КК, Особу 2виправдано у зв’язку з відсутністю в його діях складу цього злочину.
Цим же вироком засуджено Особу 4, Особу 5 та Особу 6, судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вироком Особу 2 визнано винуватим у тому, що він у червні 2012 року, діючи у складі організованої групи, до якої увійшли Особа 4, Особа 5, Особа 6 та Особа 7, на Севастопольській площі у м.Києві незаконно придбав у Особи 6 фрагмент картонного паперу, просякнутий героїном, та, дотримуючись інструкцій Особи 5, у своєму будинку в с.Калашники Полтавської області незаконно виготовив героїн, який, розфасувавши, збув невстановленим особам. Отримані за збут героїну кошти у сумі 3000 та 6000 грн. Особа 2 передав засудженій Особі 6 на літньому майданчику кафе «МакДональдс», розміщеному на Ленінградській площі у м.Києві.
Проти ночі 4.10.2012 поряд з будинком за Адресою 2 Особа 6 передала Особі 2багажний поліетиленовий пакет із фрагментом картонного паперу — ненаркотичними предметами, які були напередодні замінені та вручені їй на підставі постанови про проведення контрольованого постачання, з метою виявлення одержувача героїну, після чого Особа 2 був затриманий на місці співробітниками СБУ.
Ухвалою АСКО від 21.03.2016 вказаний вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений Особа 2 просить судові рішення змінити у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та, як наслідок, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення.
На обґрунтування зазначає, що висновки суду про доведеність його вини за ч.3 ст.307 КК не відповідають фактичним обставинам справи, досудове розслідування та судовий розгляд у судах першої і апеляційної інстанцій проведено однобічно та неповно, в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину. Вказує, що явка з повинною не може визнаватися допустимим доказом його вини у скоєному, оскільки вона була отримана від нього працівниками правоохоронних органів під фізичним та психологічним тиском. Вважає, що при апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не надав відповідей на всі доводи його апеляції, а тому постановлене цим судом рішення не може вважатися законним. Також, крім наведеного, просить касаційний суд застосувати до нього закон «Про амністію у 2014 році».
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений Особа 2 та захисник Особа 3 касаційну скаргу засудженого повністю підтримали і просили її задовольнити.
Прокурор з доводами касаційної скарги погодився частково та просив судові рішення змінити, виключити з їх мотивувальної частини як доказ посилання на явку Особи 2з повинною, а також у порядку ст.433 Кримінального процесуального кодексу виключити з них посилання на скоєння засудженим інкримінованого злочину у складі організованої групи разом із Особою 7, зазначивши, що цей злочин був скоєний Особою 2 у складі організованої групи разом з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, у ній засуджений посилається на неправильні оцінку доказів та встановлення судами фактичних обставин справи, що в силу ст.433 КПК не є предметом касаційної перевірки.
Також засуджений посилається на те, що при оцінці доказів районний суд взяв до уваги та поклав в основу вироку його явку з повинною, яку було ним написано під психічним та фізичним тиском працівників правоохоронних органів.
Вважає, що в силу ст.87 КПК вказаний доказ є недопустимим і не міг бути взятий судом до уваги.
Оскільки при апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, його доводи в апеляційній скарзі про недопустимість вказаного доказу не перевірив і оцінки їм не надав, то, на його думку, постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам стст.370, 419 КПК та є незаконною.
Відповідно до ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією, законами та міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою. Суд зобов’язаний визнати істотними порушення прав людини і основоположних свобод у випадках, коли такі докази було отримано внаслідок катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, чи коли було порушено право особи на захист, а також у випадку отримання показань чи пояснень від особи, яку не було повідомлено про її право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
Явка з повинною — це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником правоохоронного органу, прокурора або суду про скоєний чи підготовлюваний ним злочин.
Як стверджує засуджений у скарзі, наявну в матеріалах кримінального провадження явку з повинною було написано 4.10.2012 під фізичним і психічним тиском працівників правоохоронного органу після його затримання у зв’язку із вказаним злочином.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що заяву про явку з повинною Особа 2 написав 5.10.2012, тобто вже після його затримання у справі.
Зважаючи на це, добровільність її написання засудженим є сумнівною, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи про обставини її походження, з урахуванням наданих ним суду апеляційної інстанції пояснень, потребували ретельної перевірки й оцінки щодо правильності сприйняття цього доказу судом першої інстанції при постановленні вироку з точки зору його допустимості.
Між тим, як убачається з ухвали апеляційного суду, такої оцінки в ній судом надано не було, що свідчить про недотримання вказаним судом вимог стст.370 та 419 КПК.
Крім того, суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст.225 цього кодексу. Оскільки явка з повинною є, по суті, позасудовими показаннями, то в силу положень ч.4 ст.95 КПК вона не може бути визнана допустимим доказом у справі.
Допущені порушення колегія суддів вважає істотними, тобто такими, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Водночас Суд в силу положень ч.1 ст.433 КПК не має повноважень оцінити достовірність решти доказів і достатність сукупності цих доказів у їх взаємозв’язку для висновку про винуватість засудженого, тому не має можливості надати будь-яку оцінку доводам касаційної скарги засудженого щодо доведеності його вини у скоєнні інкримінованого злочину. Ці обставини можуть бути предметом перевірки й оцінки виключно суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на викладене, колегія суддів визнає необхідним касаційну скаргу засудженого Особи 2 задовольнити частково, ухвалу АСКО від 21.03.2016 щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід усунути допущені порушення, з урахуванням положень ст.404 КПК та процесуальних можливостей ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги Особи 2, а також його доводи, наведені в касаційній скарзі, дати на них вичерпну відповідь, після чого з дотриманням вимог стст.370, 419 КПК постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного, керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441 КПК, п. 15 розд.ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу засудженого Особи 2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21.03.2016 щодо Особи 2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
