Правом виведення виконавчого документа зі зведеного провадження наділений лише державний чи приватний виконавець, на виконанні якого воно перебуває. Такий висновок зробив ВС в постанові №660/612/16-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
14 березня 2018 року м.Київ №660/612/16-ц
Велика палата Верховного Суду у складі:
головуючого — судді КНЯЗЄВА В.С.,
судді-доповідача Ситнік О.М.,
суддів: АНТОНЮК Н.О., БАКУЛІНОЇ С.В., БРИТАНЧУКА В.В., ГУДИМИ Д.А., ДАНІШЕВСЬКОЇ В.І., КІБЕНКО О.Р., ЛОБОЙКА Л.М., ЛЯЩЕНКО Н.П., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОГАЧ Л.І., САПРИКІНОЇ І.В., ТКАЧУКА О.С., УРКЕВИЧА В.Ю., ЯНОВСЬКОЇ О.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області та УДВС ГТУЮ в Херсонській області на ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 2.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28.11.2016 у справі за скаргою Особи 3 на дії посадових осіб Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області та УДВС ГТЮ в Херсонській області,
ВСТАНОВИЛА:
29.06.2016 Особа 3 звернулася до суду зі скаргою, в якій з урахуванням уточнених вимог просила поновити строк на подання скарги до суду та визнати незаконними дії (бездіяльність) посадових осіб Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області та УДВС ГТУЮ в Херсонській області щодо надання та передачі документів стосовно нежитлових виробничо-складських приміщень площею 422,9 м2, розташованих за Адресою 1, на реалізацію ДП «Сетам» для внесення інформації щодо проведення електронних торгів для реалізації цього майна.
Особа 3 зазначала, що органами ДВС на порушення вимог законодавства надано організатору електронних торгів — ДП «Сетам» неналежні документи щодо права власності на нежитлові приміщення, які мають бути реалізовані, оскільки сам об’єкт нерухомості є самочинним будівництвом та перебуває в спільній сумісній власності Особи 3 та її колишнього чоловіка Особи 5.
Ухвалою Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 2.09.2016, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 28.11.2016, частково задоволено скаргу Особи 3. Поновлено строк на подання скарги, визнано незаконними дії (бездіяльність) посадових осіб Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області та УДВС ГТУЮ в Херсонській області щодо надання та передачі неналежно підготовлених та оформлених документів на реалізацію організатору електронних торгів — ДП «Сетам» для внесення інформації стосовно їх проведення, а саме — документів щодо права власності на нежитлові виробничо-складські приміщення площею 422,9 м2, розташовані за Адресою 1. У задоволенні інших вимог заявника відмовлено.
Задовольняючи частково скаргу Особи 3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, установив, що під час розгляду справи заявником доведено, що нежитлові приміщення площею 422,9 м2 є самочинним будівництвом. У зв’язку із цим суд уважав, що будь-яких документів, які посвідчували б право власності на ці приміщення на час проведення виконавчих дій, не могло бути. Суди дійшли висновку, що, усупереч вимогам закону, державний виконавець не подав до регіонального органу ДВС копій належних правовстановлюючих документів на нерухоме майно, а керівник регіонального органу ДВС після отримання документів від державного виконавця про передачу вказаного майна на реалізацію належним чином не перевірив ці документи на відповідність вимогам законодавства, не виявив порушень та не встановив строку для їх усунення.
У грудні 2016 року Великоолександрівський РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області та УДВС ГТУЮ в Херсонській області подали до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги на ухвалу НРСХО від 2.09.2016 та ухвалу АСХО від 28.11.2016, в яких посилалися на порушення судами норм процесуального права та просили їх скасувати. Великоолександрівський РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області просив справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а УДВС ГТУЮ в Херсонській області просило постановити нове рішення, яким у задоволенні вимог Особи 3 щодо цього управління відмовити.
Доводи касаційних скарг
На обґрунтування своїх вимог УДВС ГТУЮ в Херсонській області зазначало, що відповідно до норм Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.12.2015 №2710/5, УДВС ГТУЮ в Херсонській області не бере участі в підготовці та передачі документів до ДП «Сетам» на реалізацію.
На думку Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області, вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки у зведеному виконавчому провадженні про стягнення з боржника Особи 3 боргу об’єднано провадження щодо виконання 8 судових рішень, ухвалених відповідно до Цивільного процесуального кодексу, та одного наказу на виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Господарського процесуального кодексу. У зв’язку із цим заявник вважає, що суди порушили норми процесуального права, а саме — стст.122, 205 ЦПК в редакції, чинній до 15.12.2017.
Ухвалами ВСС від 2.03 та 3.03.2017 відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 18.09.2017 справу призначено до судового розгляду.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності закон від 3.10.2017 №2147-VIII, яким ЦПК викладено в новій редакції.
Згідно із ч.3 ст.3 ЦПК в редакції цього закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.
Ухвалою ВС у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2018 справу передано на розгляд Великої палати ВС, оскільки згідно із ч.6 ст.403 ЦПК справа підлягає передачі на розгляд Великої палати ВС в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції.
Позиція Великої палати Верховного Суду
Велика палата ВС прийняла до розгляду вказану справу у зв’язку з посиланням у касаційній скарзі Великоолександрівським РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області на порушення правил предметної юрисдикції, зокрема на те, що при виконанні зведеного виконавчого провадження виконувалися не лише рішення, постановлені загальними судами в порядку цивільного судочинства, а й наказ на виконання рішення господарського суду.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя — захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб ДВС передбачалося ст.13 закону «Про державну виконавчу службу» від 24.03.98 №202/98-ВР, а також ч.3 ст.6, ч.1 ст.12, ст.82 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-ХІV, які були чинними на час учинення виконавчих дій.
У чч.1 та 2 ст.383 ЦПК в редакції, що була чинною на час звернення зі скаргою, передбачалося, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.
А ч.2 ст.384 ЦПК у вказаній редакції передбачала, що така скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.
Аналогічна вимога містилася й у ст.1212 ГПК в редакції, чинній на час звернення особи зі скаргою, а саме: скарги на дії чи бездіяльність органів ДВС щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом 10 днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.74 чинного закону «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У ч.1 ст.447 та ч.1 ст.448 ЦПК в редакції від 3.10.2017 зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Аналогічно врегульовано вказане питання в ч.1 ст.339 та ч.1 ст.340 ГПК в редакції від 3.10.2017, а саме: сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Аналіз правових норм, передбачених ч.1 ст.74 закону №1404-VIII, з урахуванням вимог стст.447, 448 ЦПК та стст.339, 340 ГПК в редакціях від 3.10.2017, дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу ДВС чи приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства.
Разом з тим ні в ЦПК, ні в ГПК не урегульовано порядку розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.
Спеціальним законом, що регулює порядок учинення виконавчих дій, є чинний закон №1404-VIII та закон №606-ХІV, який був чинним на час учинення виконавчих дій.
За правилами цих законів, як у редакції, що була чинною на час учинення виконавчих дій, так і на час розгляду справи, передбачалися особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.
Так, у ст.33 закону №606-ХІV, чинного на час учинення виконавчих дій, передбачалося, що в разі, якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору й можливих витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті в кількох органах ДВС, об’єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Мін’юстом.
Детально дії виконавця на час учинення виконавчих дій регламентувалися Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом МЮ від 2.04.2012 за №512/5, а саме — пп.3.8.1—3.8.8 п.3.8 розд.ІІІ.
У пп.3.8.8 п.3.8 розд.ІІІ інструкції в редакції, що була чинною на час учинення виконавчих дій, за наявності підстав для завершення виконавчого провадження виконавчий документ виводиться зі зведеного виконавчого провадження за постановою державного виконавця про виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до вимог ст.30 закону №1404-VIII у редакції, чинній на час розгляду справи, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Аналогічні вимоги містить інструкція в редакції, чинній на час розгляду справи, та поширюється на випадки відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій приватним виконавцем.
Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, в яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження — наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений тільки виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням.
Суд такими повноваженнями не наділений.
Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різної юрисдикції.
У запереченнях на скаргу, а також в апеляційній та касаційній скаргах Великоолександрівський РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області звертав увагу на ту обставину, що оскаржувані виконавчі дії вчинялися на виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконавчі листи, видані на виконання рішень Нововоронцовського районного суду Херсонської області, ухвалених у порядку цивільного судочинства, та наказ, виданий на виконання рішення Господарського суду Херсонської області, ухваленого в порядку господарського судочинства.
Суд апеляційної інстанції дав оцінку вказаному доводу, зазначивши, що у зведеному виконавчому провадженні об’єднані виконавчі провадження щодо виконання 9 судових рішень, а скарга розглянута лише в частині, яка стосується виконання саме рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства.
Погодитися з таким висновком не можна, оскільки, за зведеним виконавчим провадженням, виконавець учиняє виконавчі дії щодо виконання всіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції та якими судами вони ухвалені.
Такий висновок апеляційного суду закріплює правову невизначеність щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження й зобов’язує учасників виконавчого провадження одні й ті самі рішення, дії чи бездіяльність ДВС, виконавця чи приватного виконавця оскаржувати в судах різної юрисдикції. При цьому порушується єдність зведеного виконавчого провадження, вилучаються окремо виконавчі документи, оскільки вони розглядаються окремо від зведеного виконавчого провадження, а такі дії можливі тільки за наявності підстав для завершення виконавчого провадження та є компетенцією виконавця, у провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження.
Водночас у ст.287 Кодексу адміністративного судочинства передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця.
Відповідно до ч.1 цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Разом з тим у ч.5 вказаної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Тобто в ч.5 ст.287 КАС передбачено загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об’єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.
Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різної юрисдикції, ВП ВС вважає, що в такому випадку потрібно застосовувати ч.1 ст.287 КАС і вказані справи слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У чч.1 і 2 ст.414 ЦПК передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених стст.255 і 257 цього кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених стст.19—22 цього кодексу, є обов’язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки ВП ВС зробила висновок про необхідність оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різної юрисдикції, у порядку адміністративного судочинства, скарга Особи 3 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Тому ухвала НРСХО від 2.09.2016 та ухвала АСХО від 28.11.2016 підлягають скасуванню, а провадження у справі — закриттю.
Провадження стосовно виконання судових рішень є завершальною й невід’ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається. За подання позовної заяви позивачем сплачено відповідний судовий збір. У розд.VII ЦПК та в законі «Про судовий збір» від 8.07.2011 №3674-VI не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС позивачем, який є стягувачем.
Таке врегулювання є логічним з урахуванням того, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду, а позивачем уже сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовом або він мав пільги щодо сплати такого збору.
Разом з тим у ч.2 ст.3 закону №3674-VI не передбачено звільнення від сплати судового збору за звернення з апеляційною чи касаційною скаргою на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, такий об’єкт справляння судового збору в зазначеній нормі відсутній.
Крім того, у ст.5 закону №3674-VI, яка передбачає пільги щодо справляння судового збору певним категоріям осіб за певними категоріями справ чи процесуальних дій, відсутні пільги щодо сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця.
З урахуванням визначення стадії виконання судового рішення як завершальної стадії судового провадження суд при розгляді скарги постановляє ухвалу. Відповідно до пп.9 п.1 ч.2 ст.4 закону №3674-VI у редакції, що була чинною на час подання касаційних скарг, за подання до суду апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою — підприємцем судовий збір становить 1 розмір мінімальної заробітної плати, а в разі подання таких скарг фізичною особою судовий збір становить 0,2 м.з.п.
Отже, за подання до суду апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до такої скарги особою, яка не належить до категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору або стосовно яких законодавцем прямо встановлені пільги щодо сплати судового збору, судовий збір сплачується в розмірі, передбаченому пп.9 п.1 ч.2 ст.4 закону №3674-VI у редакції, що була чинною на час подання відповідної скарги.
При зверненні з апеляційними та касаційними скаргами Великоолександрівський РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області та УДВС ГТУЮ в Херсонській області сплатили по 1378 грн. за кожну скаргу.
Кожен з них поніс судові витрати в розмірі 2756 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову особи, звільненої від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів (ч.7 ст.141 ЦПК).
Тому, якщо при закритті провадження у справі касаційну скаргу задоволено частково, судовий збір покладається на сторони пропорційно, а саме — порівну.
Кожна з осіб, яка подала касаційну скаргу, понесла витрати на сплату судового збору в розмірі 2756 грн.
Особа, яка подала скаргу на дії органів ДВС, є боржником у виконавчому провадженні та відповідачем у позовних провадженнях, які розглянуті за правилами цивільного та господарського судочинства. Доказів, що вона звільнена від сплати судового збору, матеріали справи не містять, тому Особа 3 не звільнена від сплати й не подала жодних доказів про наявність підстав для звільнення від такої сплати, у зв’язку із чим Велика палата стягує з Особи 3 на відшкодування судових витрат на сплату судового збору 1378 грн. на користь Великоолександрівського РВ ДВС ГТУЮ в Херсонській області та 1378 грн. на користь УДВС ГТУЮ в Херсонській області.
Підсумовуючи, можна зробити такі висновки.
За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.74 закону №1404-VIII, з урахуванням вимог стст.447, 448 ЦПК, стст.339, 340 ГПК, ч.5 ст.287 КАС у редакціях від 3.10.2017, у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення, за правилами цивільного судочинства.
Якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.
Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним, який видав виконавчий лист.
Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднані судові рішення ухвалені за правилами однієї юрисдикції.
При виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, в яких ці рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
Існує тільки одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження — наявність підстав для завершення виконавчого провадження. Правом виведення виконавчого документа зі зведеного провадження наділений лише державний чи приватний виконавець, на виконанні якого перебуває зведене провадження, про що ухвалюється відповідна постанова. Суд такими повноваженнями не наділений.
Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різної юрисдикції.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об’єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різної юрисдикції, підлягає розгляду за правилами адмінсудочинства відповідно до ч.1 ст.287 КАС.
При поданні апеляційної чи касаційної скарги особою, відмінною від позивача, який є стягувачем у виконавчому провадженні, стягується судовий збір.
Відповідно до пп.9 п.1 ч.2 ст.4 закону №3674-VI у редакції, що була чинною на час подання касаційних скарг, за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду юрособою або фізособою судовий збір становить 1 м.з.п., а в разі подання таких скарг фізичною особою судовий збір становить 0,2 м.з.п.
Керуючись стст.141, 402, 409, 414—419 ЦПК, Велика палата ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційні скарги Великоолександрівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Херсонській області та УДВС ГТУЮ в Херсонській області задовольнити частково.
Ухвалу Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 2.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 28.11.2016 скасувати.
Провадження у справі за скаргою Особи 3 на дії посадових осіб Великоолександрівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Херсонській області та УДВС ГТУЮ в Херсонській області закрити.
Стягнути з Особи 3 на користь Великоолександрівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Херсонській області 1378 грн. на відшкодування судових витрат.
Стягнути з Особи 3 на користь УДВС ГТУЮ в Херсонській області 1378 грн. на відшкодування судових витрат.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений і підписаний 22.03.2018.
_03_03.png)
