Апеляційний суд постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу. Такий висновок зробив ВС у постанові №229/1838/16-к.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
1 лютого 2018 року м.Київ №229/1838/16-к
Колегія суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого — ЄМЦЯ О.П.,
суддів: КРАВЧЕНКА С.І., БІЛИК Н.В. —
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду Донецької області від 11.04.2017 щодо Особи 1 та Особи 2,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 17.10.2016
Особу 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця та жителя м.Дружківка Донецької області, раніше неодноразово судимого, востаннє — вироком Дружківського міського суду Донецької області від 10.12.2015 за ч.2 ст.185 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого на підставі ст.75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки, засуджено:
за ч.2 ст.185 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки;
за ч.3 ст.185 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки;
за ч.3 ст.186 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Особі 1 визначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.71 КК до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і визначено Особі 1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років.
Особу 2, Інформація 3, громадянина України, уродженця та жителя м.Дружківка Донецької області, на підставі ст.89 КК такого, що не має судимості, засуджено за ч.3 ст.186 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.75 КК Особу 2 звільнено від відбування покарання з випробування з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
На підставі ст.76 КК на засудженого протягом іспитового строку покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися для реєстрації.
Згідно з вироком суду Особу 1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11.03.2016, близько 10:00, будучи в стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проник до будинку за Адресою 1, звідки таємно викрав майно, яке належало Особі 3, у результаті чого заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 639,55 грн.
Окрім того, Особа 1 та Особа 2 24.04.2016, близько 8:00, будучи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на заволодіння чужим майном, проникли до будинку за Адресою 1, де із застосування насильства, яке не було небезпечним для життя й здоров’я потерпілого Особи 3, відкрито заволоділи його майном на загальну суму 564,98 грн.
Також Особа 1 у цей же день, у період із 18:00 до 19:00, повторно проник на територію домоволодіння, яке розташоване за Адресою 2, звідки таємно викрав майно Особи 4 на суму 1155,11 грн.
8.05.2016, близько 10:00, Особа 1, будучи в стані алкогольного сп’яніння, із помешкання за Адресою 3 викрав майно, яке належало Особі 5, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на суму 4278,96 грн., а також 9.05.2016, близько 14:00, в парку «Ленінська іскра» у м.Дружківка Донецької області таємно заволодів майном Особи 6 на загальну суму 2249,17 грн.
За апеляцією прокурора вказаний вирок місцевого суду в частині призначення засудженому Особі 2 покарання скасовано Апеляційним судом Донецької області та постановлено вирок від 11.04.2017.
Цим вироком Особі 2 призначено покарання за ч.3 ст.186 КК — 4 роки позбавлення волі. Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК зараховано Особі 1 в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 26.05.2016 до 11.04.2017 з розрахунку один день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без зміни, а апеляційну скаргу Особи 1 — без задоволення.
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв’язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджує про порушення судом апеляційної інстанції вимог стст.370, 407, 418, 420 КПК, оскільки, приймаючи одночасно рішення про погіршення становища Особи 2, суд мав ухвалити щодо нього вирок, а рішення про покращення становища Особи 1 викласти у формі ухвали.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.
Частина 1 ст.412 КПК визначає, що істотними порушеннями кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
На підставі ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом.
Пунктами 2, 3 ч.1 ст.407 КПК передбачено право суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду змінити вирок, скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.
Згідно ч.1 ст.418 КПК у випадку, передбаченому п.3 ч.1 ст.407 КПК цього кодексу, суд апеляційної інстанції ухвалює вирок. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції постановляє у формі ухвали. Ці вимоги закону апеляційний суд не виконав.
У випадках порушення в апеляціях питання про погіршення становища одних засуджених (виправданих) та про скасування чи зміну вироку суду першої інстанції щодо інших осіб з інших підстав апеляційний суд за наявності підстав постановляє вирок тільки щодо тих засуджених (виправданих), становище яких погіршується, а щодо решти виносить ухвалу.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор в апеляційній скарзі ставив питання про скасування вироку місцевого суду у зв’язку з погіршенням становища засудженого Особи 2 шляхом постановлення апеляційним судом свого вироку. Водночас у своїй апеляції засуджений Особа 1 просив пом’якшити призначене йому покарання, про що наводив відповідні мотиви.
Однак, скасовуючи вирок місцевого суду в частині призначення покарання щодо Особи 2, апеляційний суд постановив лише один процесуальний документ у формі вироку, в якому одночасно виклав рішення про призначення Особі 2 більш суворого покарання та залишив без задоволення апеляційну скаргу Особи 1, а вирок місцевого суду в іншій частині — без зміни.
За таких обставин вирок суду апеляційної інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст.438 цього кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно усунути вказані недоліки та постановити судове рішення у відповідності з усіма вимогами кримінального процесуального закону.
Керуючись стст.434, 436 КПК та відповідно до п.15 розд. XI «Перехідні положення» КПК (в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), колегія суддів другої судової палати ККС
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 11.04.2017 щодо Особи 1 та Особи 2скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
