У випадку незаконності перевірки прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Такий висновок зробив ВС у постанові №804/12558/14.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
23 січня 2018 року м.Київ №804/12558/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого — ШИПУЛІНОЇ Т.М.,
суддів: БИВШЕВОЇ Л.І., ХОХУЛЯКА В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства «Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 у справі за позовом ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулося до суду з позовом до СДПІ про визнання дій щодо проведення перевірки протиправними, визнання протиправним і скасування рішення від 30.07.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 805191,15 грн.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17.09.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.02.2015 залишив постанову ДнОАС від 17.09.2014 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, підприємство оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову ДнОАС від 17.09.2014, ухвалу ДнААС від 26.02.2015 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
На обґрунтування своїх вимог підприємство посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема стст.79, 85, 86, пп.83.1.1—83.1.6 п.83.1 ст.83 Податкового кодексу, закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8.07.2010 №2464-VI, Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів від 9.09.2013 №455.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач у період з 4.07.2014 до 8.07.2014 провів документальну невиїзну перевірку підприємства з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 14.07.2014.
За наслідками контрольного заходу СДПІ дійшла висновку про порушення позивачем пп.8, 12 ст.9 закону №2464-VI з огляду на несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за квітень 2014 року в сумі 6863360,47 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки органом контролю прийнято рішення від 30.07.2014 про застосування до підприємства штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 805191,15 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт порушення позивачем вимог закону №2464-VI у частині перерахування єдиного внеску за квітень 2014 року в період з 21.05.2014 до 24.06.2014, тобто з порушенням строку його сплати, підтверджується зібраними у справі доказами та не спростовано платником.
При цьому судові інстанції відхилили доводи підприємства про протиправність проведеної перевірки з підстави вручення платнику наказу щодо її здійснення та повідомлення про проведення такої перевірки лише 8.07.2014 (тобто коли контрольний захід вже був завершений), оскільки це, на переконання судів попередніх інстанцій, не свідчить про порушення відповідачем порядку проведення документальної невиїзної перевірки.
Однак суди не врахували, що нормами ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлені умови та порядок проведення перевірок, у тому числі документальних невиїзних. Лише їх дотримання може бути підставою для висновку про законність такої перевірки.
Зокрема, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати всіх передбачених цим кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку й пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом контролю документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу контролю.
Пунктом 79.2 ст.79 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу контролю виключно на підставі рішення керівника органу контролю, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті дає посадовим особам органу контролю право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
При цьому, незважаючи на проголошену в п.79.3 ст.79 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) необов’язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Зазначений висновок узгоджується з приписами пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, із наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Невиконання вимог п.79.2 ст.79 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме — компетенції в податкового органу на прийняття акта індивідуальної дії.
Наведене правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом ТОВ «Будгарантінвест-55» до ДПІ в м.Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, який має враховуватися при застосуванні норм права в подібних правовідносинах відповідно до пп.8 п.1 розд.VII «Перехідні положення» КАС.
У справі, що розглядається, суди встановили, що наказ про перевірку від 3.07.2014 №366 та повідомлення від 3.07.2014 про дату її початку та місце проведення направлено органом контролю на адресу позивача засобами поштового зв’язку 3.07.2014 та отримано підприємством 8.07.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком підприємства поштового зв’язку та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Тобто позивач був об’єктивно поз-бавлений можливості ознайомитись у встановлений законом спосіб із зазначеними документами до початку здійснення контрольного заходу. Це зумовлює протиправність дій відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки підприємства.
У випадку ж незаконності перевірки, як у спірному випадку, прийнятий за результатами такої перевірки акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Відповідно до чч.1, 3 ст.351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (витлумачили) норму матеріального права — п.79.2 ст.79 ПК (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового — про задоволення адміністративного позову.
Керуючись стст.341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС, Верховний Суд у складі колегії суддів КАС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП «Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» задовольнити.
Постанову ДнОАС від 17.09.2014 та ухвалу ДнААС від 26.02.2015 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську МГУ Міндоходів щодо проведення документальної невиїзної перевірки ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за квітень 2014 року, результати якої оформлено актом від 14.07.2014.
Визнати протиправним і скасувати рішення від 30.07.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Стягнути на користь ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» витрати на сплату судового збору в розмірі 6576,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань СДПІ з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську МГУ Міндоходів.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
