У разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням із застосуванням додаткових покарань суд повинен чітко вказати, що додаткове покарання має обов’язково виконуватися.
На цьому наголосив Апеляційний суд Івано-Франківської області (вирок від 5.02.2018).
Будучи напідпитку, водій сів за кермо автомобіля разом із пасажиром. Унаслідок перевищення швидкості та неуважності кермувальника авто вилетіло в кювет. Пасажир дістав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді переломів обох гомілок. За порушення Правил дорожнього руху водій був засуджений за ст.286 Кримінального кодексу до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права керувати авто строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК обвинувачений звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном в 1 рік.
Однак, звільняючи водія від відбування покарання, суд не уточнив, що йдеться тільки про основне покарання. Це після вступу вироку в законну силу могло потягнути за собою звільнення винуватця й від додаткового покарання. На це звернув увагу прокурор, який оскаржив вирок до апеляційної інстанції.
У постанові №346/4258/17 апеляційний суд указав на таке. Положення ст.75 КК про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням не поширюються на додаткові покарання, у тому числі на позбавлення права займатися певною діяльністю.
Відповідно до вимог ч.4 ст.374 Кримінального процесуального кодексу в резолютивній частині обвинувального вироку має зазначатися покарання, призначене за кожним з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.
Апеляційна скарга прокурора задоволена.
_03_03.png)
