Суд зобов’язаний дослідити суть заявлених позовних вимог, за розгляд яких справляється збір, а не лише порахувати їх кількість. Такий висновок зробив ВС в постанові №756/7370/16-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
18 січня 2018 року м.Київ №756/7370/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палатиКасаційного цивільного суду:
головуючого — Висоцької В. С.,
суддів: МАРТЄВА С.Ю. (суддя-доповідач), ПРОРОКА В.В., ФАЛОВСЬКОЇ І.М., ШТЕЛИК С.П. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 4, Особи 5, в інтересах яких діє Особа 6, на ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 2.07.2016 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 22.08.2016,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до п.4 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК в редакції закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до КЦС та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
У червні 2016 року Особа 4, Особа 5 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Омега Банк», ПАТ «Альфа-Банк» про захист майнових прав та інтересів шляхом припинення правовідносин за договорами поруки.
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 2.07.2016 позовну заяву Особи 4, Особи 5 визнано неподаною та повернуто позивачам.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачами при поданні позовної заяви не додано доказів сплати судового збору в розмірі, встановленому законом. У наданий судом строк, позивачі не усунули недоліків позовної заяви, а саме — не доплатили визначений судом судовий збір за подання позовної заяви.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 22.08.2016 ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 2.07.2016 залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд обґрунтовано визнав позовну заяву неподаною та повернув позивачам, оскільки останні не виконали вимог ухвали суду першої інстанції щодо доплати судового збору з урахуванням кількості заявлених немайнових вимог.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Особа 4 та Особа 5, в інтересах яких діє Особа 6, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просять постановлені в справі ухвали скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом неправильно визначено розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи подано не було.
27.12.2017 наведена вище цивільна справа надійшла до ВС.
За змістом ч.3 ст.3 ЦПК, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.
Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог чч.1 і 2 ст.400 ЦПК під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права й не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із ч.1 ст.402 ЦПК в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод усі судові процедури повинні бути справедливими.
За змістом чч.1 та 2 ст.121 ЦПК (у редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваних ухвал), суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у стст.119 і 120 цього кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача й надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені стст.119 і 120 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Згідно з ч.3 ст.6 закону «Про судовий збір» від 8.07.2011 № 3674-VI у разі, коли в позовній заяві об’єднано дві й більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну з них.
Установлено, що ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 8.06.2016 позовну заяву Особи 4, Особи 5 залишено без руху та надано останнім строк для усунення недоліків, оскільки ними сплачено судовий збір у розмірі, меншому, ніж передбачено законом №3674-VI.
29.06.2016 на адресу суду від Особи 4
та Особи 5 надійшла заява, до якої додано докази сплати судового збору по 57,58 грн. кожним.
Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 2.07.2016 позовну заяву Особи 4, Особи 5 визнано неподаною та повернуто позивачам.
Мотивуючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції зазначив, що позивачами вказані в ухвалі недоліки усунуто частково. Судовий збір сплачено на загальну суму 57,58 грн. кожним у той час, як необхідно було сплатити 1102,40 грн. кожним, оскільки пред’явлено по дві позовні вимоги.
Апеляційний суд погодився з наведеним висновком місцевого суду та вказав, що подана позовна заява об’єднує 4 вимоги немайнового характеру, кожним позивачем пред’явлено по дві вимоги немайнового характеру, а саме: припинення правовідносин за договором поруки від 23.04.2008 та визнання припиненими правовідносин за даним договором поруки, укладеним між Особою 4 і ПАТ «Сведбанк», припинення правовідносин за договором поруки від 23.04.2008 та визнання припиненими правовідносин за даним договором поруки, укладеним між Особою 5 та ПАТ «Сведбанк». При поданні позову сплачено по 551,20 грн., тоді як відповідно до ч.3 ст.6 закону «Про судовий збір» та роз’яснень, викладених у п.10 постанови пленуму ВСС «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, слід було сплатити по 1102,40 грн. кожному з них.
Системний аналіз чч.1 та 2 ст.121 ЦПК (у редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваних ухвал) та ч.3 ст.6 закону №3674-VI дає підстави для висновку, що суд зобов’язаний дослідити суть заявлених позовних вимог, за розгляд яких справляється судовий збір, а не лише порахувати їх кількість.
Зі змісту позовних вимог убачається, що кожний з позивачів просив припинити правовідносини за договорами поруки, укладеними з кожним окремо, шляхом визнання таких правовідносин припиненими, що свідчить про пред’явлення кожним із позивачів по одній немайновій вимозі.
Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що місцевим судом неповно досліджено позовні вимоги, неправильно визначено кількість позовних вимог, розмір судового збору, який підлягає сплаті, що свідчить про передчасний висновок про повернення позовної заяви.
За викладених обставин ухвала Оболонського районного суду м.Києва від 2.07.2016 та ухвала Апеляційного суду м.Києва від 22.08.2016 не можуть вважатися законними й обґрунтованими, тому підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись стст.406, 411, 416 ЦПК, ВС у складі колегії суддів другої судової палати КЦС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 4, Особи 5, в інтересах яких діє Особа 6, задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 2.07.2016 та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 22.08.2016 скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
_03_03.png)
