Грошові кошти, набуті за договорами, які між сторонами не укладались, не можуть прирівнюватись до коштів, які не підлягають поверненню. Про це зазначається в постанові Верховного Суду України від 29.11.2017.
Товариство звернулось до суду першої інстанції із позовом про повернення коштів, набутих без достатньої правової підстави. У позові йшлося про те, що відповідачка отримала від товариства більше 2 млн грн за договорами про поворотну фінансову допомогу. Проте ніяких договорів між сторонами фактично не укладалось. Тож документи, пред’явленні відповідачкою, на думку товариства, є нікчемними.
Суд першої інстанції задовольнив позов заочним рішенням. Апеляційний суд це рішення скасував і в задоволенні позову відмовив. Касаційний суд з цією позицією не погодився, вердикт апеляційного суду відмінив і залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Отримувачка коштів спробувала добитися скасування ухвали касаційного суду, звернувшись до ВСУ та надавши для порівняння інші постанови ВСУ.
Відмовляючи у задоволенні її заяви, ВСУ у постанові № 6-2904цс16 вказав на таке.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки грошові кошти набуті відповідачкою за договорами, які між сторонами не укладались, то такі кошти вважаються набутими без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню. З таким висновком погодився й суд касаційної інстанції, вказавши при цьому, що відповідачка не довела, що ці кошти були перераховані їй як засіб для існування, а тому не можуть вважатися такими, що не підлягають поверненню.
Надані заявницею судові рішення не можуть слугувати належними прикладами для порівняння, оскільки у них йдеться про кошти, які відносяться до виплат, визначених ст. 1215 Цивільного кодексу, зокрема пенсії. Такі виплати за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх провела, та факту недобросовісності відповідача, дійсно не підлягають поверненню.
_03_03.png)
