Відмова експерта в наданні інформації, що стала йому відома в процесі виконання делегованих повноважень органом досудового розслідування, може бути оскаржена в порядку, визначеному КПК. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №815/6959/14.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
31 жовтня 2017 року м.Київ №815/6959/14
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — ВОЛКОВА О.Ф.,
суддів: ГРИЦІВА М.І., КРИВЕНДИ О.В., ПРОКОПЕНКА О.Б.,
юрисдикція
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 5, Особи 6 до комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», треті особи: Головне слідче управління Міністерства внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, про забезпечення інформації,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2014 року Особа 5 та Особа 6 звернулися до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просили зобов’язати експертну установу забезпечити їм доступ до інформації шляхом надання за їхніми індивідуальними чи колективними запитами публічної інформації, що знаходиться у володінні відповідача, а саме: завірених належним чином копій висновків судово-медичних експертиз щодо встановлення причин смерті 48 громадян, серед яких 5 невпізнаних, у тому числі 4 чоловіків та 1 жінки, що загинули насильницькою смертю від ушкоджень, які отримали під час масових заворушень у м.Одесі 2.05.2014, у повному обсязі, включаючи описову частину цих висновків і відповідних їм актів лабораторних досліджень (без зазначення прізвищ, імен, по батькові та інших персональних даних постраждалих, експертів і будь-яких інших осіб).
На обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказали на те, що відповідно до ст.34 Конституції кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.
Позивачі зазначили, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для обмеження права на інформацію. Однак, на думку позивачів, інформація, що стосується причин смерті людей, які загинули під час масових заворушень у м.Одесі 2.05.2014, не підпадає під ці обмеження, оскільки така інформація є суспільно необхідною, викликає підвищений суспільний інтерес, а право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Суди встановили, що позивачі в цій справі є журналістами.
ГСУ МВС здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні №12014160500003700 за фактом масових заворушень, що мали місце 2.05.2014 в Приморському районі м.Одеси, із застосуванням зброї, предметів, які використовувалися як зброя, що супроводжувалися насильством над особами, знищенням майна та призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.294 Кримінального кодексу.
У ході досудового розслідування з метою встановлення причин смерті 43 осіб та 5 невпізнаних осіб ГСУ МВС призначило судово-медичні експертизи, проведення яких доручено експертній установі.
За результатами проведення судово-медичних експертиз щодо встановлення причин смерті вказаних осіб, експертною установою складено експертні висновки, які були надіслані до ГСУ МВС, згідно з наявними у справі копіями супровідних листів.
12.06.2014 експертна установа надіслала відповідь на запит Особи 6 від 10.06.2014 про надання інформації щодо порядку проведення судово-медичних експертиз трупів людей, загиблих під час масових заворушень у м.Одесі 2.05.2014, та їх результатів.
У листі повідомлено, що інформація, отримана при проведенні судово-медичних експертиз трупів, є конфіденційною та службовою, доступ до якої регулюється чинним законодавством. Експерт не має права розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, про хід проведення експертизи та її результати, оскільки за це передбачена кримінальна відповідальність. Позивачу роз’яснено можливість отримання запитуваної інформації в слідчих, у провадженні яких перебуває ця справа.
Слідче управління Головного управління МВС в Одеській області листом від 23.05.2014 №Ш-633 відповіло Особі 6 на його звернення щодо надання відомостей про хід проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом масових заворушень, які відбулись у м.Одесі 2.05.2014, що запитувана інформація щодо проведення судово-медичних експертиз трупів, судово-токсикологічних експертиз та їх результати згідно зі ст.9 закону «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI є службовою інформацією, яка належить до інформації з обмеженим доступом. Позивачу роз’яснено, що право отримувати інформацію про стан досудового розслідування та прийняті у кримінальному провадженні рішення мають особи, процесуальний статус яких визначений Кримінальним процесуальним кодексом.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 27.10.2016 рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірна інформація (висновки судово-медичних експертиз) є публічною, оскільки підставою її створення є виконання ГСУ МВС як суб’єктом владних повноважень своїх обов’язків, визначених КПК, під час досудового розслідування. Експертна установа не є суб’єктом владних повноважень, проте створила спірну інформацію і тому є її розпорядником в силу ч.1 ст.13 закону №2939-VI.
Інформація з обмеженим доступом, оприлюднення якої є предметом цього позову, стосується масових заворушень, що відбулися 2.05.2014 в м.Одесі, супроводжувалися вбивствами людей, заподіянням тілесних ушкоджень, підпалами, знищенням майна та масовими порушеннями громадського спокою. Вказані масові заворушення є надзвичайною подією, тому інформація, оприлюднення якої є предметом спору в цій справі, не може бути обмежена в доступі та підлягає наданню, оскільки існує лише гіпотетична ймовірність завдання істотної шкоди внаслідок її розголошення, а суспільний інтерес у доступі до цієї інформації переважає потенційну шкоду від її поширення.
Не погоджуючись із рішенням ВАС, ГПУ звернулась із заявою про його перегляд ВСУ з підстави, встановленої п.2 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, посилаючись на неоднакове застосування ч.3 ст.17 КАС.
У заяві просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.05.2015, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015, ВАС від 27.10.2016 та прийняти нове рішення, яким провадження в адміністративній справі закрити.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж норми права заявник надав рішення ВАС від 5.11.2015 №К/800/57921/14, в якому цей суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та закриваючи провадження в адміністративній справі, виходив із того, що спір щодо визнання протиправною бездіяльності прокурора стосовно несвоєчасного надання відповідей на звернення про долучення до кримінального провадження доказів та притягнення винних працівників міліції до кримінальної відповідальності не належить розглядати за правилами КАС, оскільки компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб’єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.50 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.78 у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у §1 ст.6 конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом», орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, наведено в ч.3 ст.17 КАС. Це, зокрема, справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Розглядаючи справу та вирішуючи питання про підсудність цього спору, касаційний суд виходив із того, що оскільки відповідачем у справі є Експертна установа, а за правилами ст.303 КПК можна оскаржити лише дії слідчого та прокурора, то цей спір є адміністративним. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права з огляду на нижченаведене.
У справі, що розглядається, спір стосується правомірності дій Експертної установи щодо відмови у наданні інформації, розпорядником якої відповідно до закону №2939-VI вона є та яка була створена нею в процесі виконання делегованих повноважень суб’єкта владних повноважень, а саме ГСУ МВС, у рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні №12014160500003700, що підтверджується наявними у справі матеріалами.
Разом із цим суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов та зобов’язуючи експертну установу забезпечити позивачам доступ до запитуваної інформації, залишили поза увагою вимоги п.4 ч.5 ст.69 КПК, відповідно до якої експерт зобов’язаний не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 12.06.2014 Експертна установа надіслала відповідь на запит Особи 6, у якому вказала, що експерт не має права розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, про хід проведення експертизи та її результати, оскільки за це передбачена кримінальна відповідальність. А слідче управління Головного управління МВС в Одеській області листом від 23.05.2014 №Ш-633 роз’яснило Особі 6, що право отримувати інформацію про стан досудового розслідування та прийняті в кримінальному провадженні рішення мають особи, процесуальний статус яких визначений КПК.
Таким чином, за суб’єктним складом сторін та характером спірних відносин ця справа підлягає розгляду у порядку, визначеному КПК, а отже, компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо відмови експерта в наданні інформації, що стала йому відома в процесі виконання делегованих повноважень органом досудового розслідування, та за наявності відмови органу досудового розслідування в доступі до такої інформації є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
З урахуванням того, що суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, відповідно до п.«б» п.1 ч.2 ст.243 КАС всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі — закриттю.
Керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ГПУ задовольнити.
Постанову ООАС від 20.05.2015, ухвали ОААС від 15.09.2015 та ВАС від 27.10.2016 скасувати.
Провадження в адміністративній справі за позовом Особи 5, Особи 6 до комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», треті особи: Головне слідче управління МВС, ГПУ, про забезпечення інформації закрити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
_03_03.png)
