Повторний розгляд справи не відновить порушених прав особи, причиною чого стало тривале провадження в цивільній справі, та не усуне такого недоліку, як відсутність ефективних засобів юридичного захисту. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №2-573/2008.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
11 вересня 2017 року м.Київ №2-573/2008
Верховний Суд України в складі:
головуючого — ОХРІМЧУК Л.І.,
суддів: БЕРДНІК І.С., ВОЛКОВА О.Ф., ВУС С.М., ГРИЦІВА М.І., ГУМЕНЮКА В.І., ЄМЦЯ А.А., ЖАЙВОРОНОК Т.Є., КОВТЮК Є.І., КОРОТКЕВИЧА М.Є., КРИВЕНДИ О.В., ПОШВИ Б.М., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОМАНЮКА Я.М., СІМОНЕНКО В.М., ШКОЛЯРОВА В.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до держави Україна в особі Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, Міністерства юстиції, Головного управління юстиції в Кіровоградській області, головного управління Державного казначейства про відшкодування збитків та моральної шкоди, за заявою Особи 1 про перегляд Верховним Судом України ухвали ВСУ від 20.11.2009 та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.04.2009,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2003 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, Мін’юсту, Головного управління юстиції у Кіровоградській області, Головного управління державного казначейства про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позивач зазначав, що до 2.12.97 перебував у трудових відносинах із Кіровоградським військторгом №72. Роботодавець не провів належні позивачу виплати при звільненні.
Ленінський районний суд м.Кіровограда рішенням від 11.09.98 стягнув з роботодавця на користь позивача 1834,92 грн. Однак рішення суду не виконане у зв’язку з недостатністю майна в боржника та мораторієм на примусове стягнення, який накладено згідно з наказом Міністерства юстиції на виконання указу Президента від 23.05.2001 №1-14/616 та закону «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 №2864-ІІІ.
Посилаючись на те, що: органи ДВС не вжили заходів щодо своєчасного виконання зазначеного рішення суду, чим порушили норми закону «Про виконавче провадження»; обласне управління юстиції та Міністерство юстиції не здійснили контролю за діяльністю органів ДВС, а відповідні фінансові органи — за дотриманням законодавства про оплату праці; тривале невиконання судового рішення зумовило вторгнення в психічну сферу особистості та завдало позивачу моральної шкоди, яка виразилась у переживаннях, витрачанні часу, розладі сну, стані апатії, уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, позивач просив стягнути з держави Україна в особі державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Кіровограда, Мін’юсту, обласного управління юстиції шляхом списання з рахунку головного управління Державного казначейства на свою користь 1754,18 грн. збитків, пов’язаних зі знеціненням від інфляції суми, що підлягає стягненню за рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11.09.98; 22000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, 500 грн. витрат на правову допомогу.
Ленінський районний суд м.Кіровограда рішенням від 2.12.2008 позовні вимогиОсоби 1 задовольнив частково: ухвалив відшкодувати позивачу за рахунок держави моральну шкоду, завдану бездіяльністю Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ, шляхом стягнення з ГУ ДКС на користь позивача 1000 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Апеляційний суд Кіровоградської області 21.04.2009 рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 2.12.2008 змінив, виклавши його резолютивну частину щодо вимог про стягнення моральної шкоди в такій редакції: «Відшкодувати Особі 1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн., завдану йому бездіяльністю Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ, за рахунок коштів державного бюджету через управління по обслуговуванню кошторисів бюджетних установ ДКС з єдиного казначейського рахунку». В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.
ВСУ ухвалою від 20.11.2009 касаційну скаргу Особи 1 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 2.12.2008 та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.04.2009 повернув Особі 1 з підстави, передбаченої ч.3 ст.325 Цивільного процесуального кодексу (у редакції закону №3570-IV від 16.03.2006).
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали ВСУ від 20.11.2009 та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.04.2009 Особа 1 просить скасувати зазначену ухвалу ВСУ та частково рішення апеляційного суду й направити справу на новий розгляд до апеляційного суду з передбаченої п.3 ч.1 ст.355 ЦПК підстави — встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом, а саме: §1 ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 №475/97-ВР.
Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявник уважає рішення ЄСПЛ від 23.03.2017 у справі «Саєнко та інші проти України», у тому числі й за заявоюОсоби 1, яким установлено порушення п.1 ст.6 та ст.13 конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень, про наявність якого йому стало відомо 29.04.2017.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Особи 1 доводи, ВСУ дійшов висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом.
За змістом ч.1 ст.3605 ЦПК, ВСУ відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 конвенції, кожен має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно зі ст.46 конвенції держави, які ратифікували вказану конвенцію, взяли на себе зобов’язання виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-яких справах, в яких вони є сторонами.
Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається законом «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.1 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання такого рішення передбачає:
а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;
б) вжиття заходів загального характеру.
Згідно зі ст.10 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру:
а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення конвенції (restitutio inintegrum);
б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.
Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:
а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;
б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
У справі, яка переглядається, встановлено, що у вересні 2003 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ, Міністерства юстиції, Головного управління юстиції в Кіровоградській області, головного управління Державного казначейства про відшкодування збитків та моральної шкоди.
Ленінський районний суд м.Кіровограда рішенням від 2.12.2008 позовні вимогиОсоби 1 задовольнив частково: ухвалив відшкодувати позивачу за рахунок держави моральну шкоду, завдану бездіяльністю Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ, шляхом стягнення з головного управління Державного казначейства на користь позивача 1000 грн.; у задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Апеляційний суд Кіровоградської області 21.04.2009 рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 2.12.2008 змінив, виклавши його резолютивну частину щодо вимог про стягнення моральної шкоди в такій редакції: «Відшкодувати Особі 1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн., завдану йому бездіяльністю Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ, за рахунок коштів державного бюджету через Управління по обслуговуванню кошторисів бюджетних установ державного казначейства з єдиного казначейського рахунку». В іншій частині рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін.
ВСУ ухвалою від 20.11.2009 касаційну скаргу Особи 1 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 2.12.2008 та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.04.2009 повернув Особі 1 з підстави, передбаченої ч.3 ст.325 ЦПК (у редакції закону від 16.03.2006 №3570-IV).
Таким чином, загальна тривалість цивільного провадження у цій справі була надмірною — 5 років 7 місяців та 7 днів.
Згідно з рішенням четвертої секції ЄСПЛ від 23.03.2017 у справі «Саєнко та інші проти України» та додатками до нього Особа 1 подав до ЄСПЛ заяву про надмірну тривалість цивільного провадження та відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту.
Цим рішенням оголошено прийнятними скарги заявників, у тому числі Особи 1, щодо надмірної тривалості цивільних проваджень та відсутності в національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту та постановлено, що заяви свідчать про порушення п.1 ст.6 та ст.13 конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень. Крім того, постановлено, що:
a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в додатку (зокрема Особі 1 — €500); ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано 3 відсоткові пункти.
З огляду на зміст рішення ЄСПЛ від 23.03.2017 «Саєнко та інші проти України», в якому констатовано надмірну тривалість цивільних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту, ВСУ вважає, що підстави для скасування судових рішень, про перегляд яких подано заяву, відсутні, оскільки можливість перегляду зумовлюється самим порушенням, установленим у рішенні ЄСПЛ; повторний розгляд справи не відновить порушених прав Особи 1, викликаних тривалістю цивільного провадження у справі за його позовом та не усуне такого недоліку, як відсутність у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту.
Відповідно до ч.1 ст.13 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» такі заходи вживаються з метою забезпечення додержання державою положень конвенції, удосконалення механізмів захисту прав людини на національному рівні. Обов’язок держави виплатити Особі 1 компенсацію в розмірі €500 є справедливою сатисфакцією за встановлені зазначеним рішенням ЄСПЛ порушення конвенції.
Керуючись стст.355, 3603, 3605 ЦПК, ВСУ
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Особи 1 про перегляд Верховним Судом України ухвали ВСУ від 20.11.2009 та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 21.04.2009 відмовити.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.
_03_03.png)
