Здійснення функцій щодо розроблення проектів правових актів, їх погодження та несення витрат на проведення останніх належить до виключної компетенції органів влади. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №2а-9849/09/2670.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
26 вересня 2017 року м.Київ №2а-9849/09/2670
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — ПРОКОПЕНКА О.Б.,
суддів: ГРИЦІВА М.І., КРИВЕНДИ О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство) «Укртранснафта» до спеціалізованої державної податкової інспекції в м.Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління ДФС — Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2009 року товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення податкового органу від 3.08.2009 №0000944120/0 у частині донарахувань податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 12090218,90 грн., у тому числі 6104906,35 грн. — основний платіж, 5985312,55 грн. — штрафні (фінансові) санкції.
На обґрунтування позову товариство послалося на те, що викладені в акті перевірки висновки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є частково необґрунтованими та не відповідають нормам чинного законодавства.
Суди встановили, що з 1.06 до 14.07.2009 орган контролю провів планову документальну виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2008 до 31.03.2009, за результатами якої складено акт перевірки від 28.07.2009 №282/41-20/31570412.
З акта перевірки вбачається, що однією з підстав для зазначеного висновку податкового органу є те, що позивач порушив вимоги ст.5 закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), оскільки до складу валових витрат віднесено витрати в розмірі 54600 грн., які пов’язані з послугами щодо розроблення законодавчого та нормативного забезпечення, які були надані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудінформатика» за темою «Розробка законодавчого та нормативного забезпечення створення в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів», які, на думку податкового органу, не пов’язані з господарською діяльністю позивача.
На підставі акта перевірки МГУ ДФС прийняла спірне рішення.
Не погоджуючись зі спірним рішеннями, товариство звернулося до суду з відповідним позовом по захист своїх порушених прав та інтересів.
Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 27.02.2012 позов задовольнив частково і скасував податкове повідомлення-рішення від 3.08.2009 №0000944120/0 в частині донарахування суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 11649302,61 грн. В іншій частині донарахування суми грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств податкове повідомлення-рішення від 3.08.2009 №0000944120/0 залишив без змін.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.05.2012 рішення суду першої інстанції скасував у частині відмови у задоволенні позову, позов задовольнив повністю і скасував податкове повідомлення-рішення від 3.08.2009 №0000944120/0 повністю.
Вищий адміністративний суд ухвалою від 14.12.2015 залишив у силі рішення суду апеляційної інстанції.
При цьому касаційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що розробка проекту закону з робочою назвою «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів в Україні», проектів підзаконних нормативних актів та програм створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів в Україні з боку позивача пов’язана з існуванням законодавчо неврегульованого питання проведення господарської діяльності при створенні, зберіганні нафти та нафтопродуктів стабілізаційного фонду, а тому пов’язана з господарською діяльністю позивача.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду касаційної інстанції, МГУ ДФС звернулося до ВСУ із заявою про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, та просило скасувати ухвалу касаційного суду від 14.12.2015 в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 3.08.2009 №0000944120/0 щодо віднесення товариством до складу валових витрат суми 54600 грн., пов’язаної з оплатою роботи ТОВ за темою «Розробка законодавчого та нормативного забезпечення створення в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів».
На підтвердження різного застосування норм матеріального права МГУ ДФС посилається на ухвалу ВАС від 11.04.2012 [№22-а 42772/08 (К-57795/09)], яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування положень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.1, 5.3.2, 5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 закону №334/94-ВР у частині питань допустимості віднесення до складу валових витрат вартості послуг щодо розроблення проектів нормативно-правових актів, що призвело до прийняття різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У зазначеній ухвалі від 11.04.2012 касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову товариства, зазначив, що згідно зі статутом останнього не передбачено здійснення позивачем діяльності, пов’язаної з розробкою проектів законів, тому оплата таких послуг не належить до валових витрат, оскільки вони не пов’язані з господарською діяльністю позивача, а отже, неправомірно включені до складу валових витрат.
У судовому засіданні представник позивача просить відмовити у задоволенні заяви, а представник відповідача підтримав подану заяву про перегляд судових рішень, крім того, просить суд скасувати всі судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог товариства.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що заява МГУ ДФС підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Так, за правилами п.5.1 ст.5 закону №334/94-ВР, як валові витрати виробництва та обігу законодавець розуміє суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У пп.5.2.1 п.5.2 цієї статті закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп.5.3—5.7 цієї статті.
Згідно з положеннями п.1.32 ст.1 закону №334/94-ВР як «господарську діяльність» у цьому законі розуміють будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як безпосередню участь слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов’язковою умовою допустимості визнання валових витрат такими, на суму яких може бути зменшений валовий дохід звітного періоду при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток (п.3.1 ст.3 закону №334/94-ВР), за наведеними приписами є їх здійснення виключно у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці, тобто для цілей ведення регулярної, постійної господарської діяльності, безпосереднього та суттєвого отримання відповідним підприємством доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
За положеннями статуту товариства, основним видом його господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, є транспортування сирої нафти магістральними нафтопроводами. Так, у пп.3.1 п.3 статуту метою діяльності позивача визначено здійснення транспортування, закупівлі, зберігання, переробки, перевалки та реалізації нафти і нафтопродуктів, надання супутніх послуг резидентам та нерезидентам України, провадження іншої підприємницької діяльності на території України та за її межами з метою отримання прибутку.
Ураховуючи наведене, сума оплачених товариством послуг щодо розроблення проектів нормативно-правових актів за темою «Розробка законодавчого та нормативного забезпечення створення в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів» відповідно до акта здавання-приймання робіт від 29.05.2008 за договором №16-07 від 22.03.2007 у розмірі 54600 грн., у тому числі податок на додану вартість — 9100 грн., не може вважатися валовими витратами позивача в розумінні положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 закону №334/94-ВР, оскільки сплата зазначених коштів не пов’язана з веденням товариством основної господарської діяльності щодо транспортування нафти магістральними нафтопроводами, безпосередньо з отриманням доходу (прибутку).
При цьому хоча сама тематика замовлених та оплачених проектних робіт частково й відповідає профілю діяльності товариства, однак, за чинним законодавством, здійснення функцій з розроблення проектів правових актів, їх погодження та несення витрат на їх проведення належить до виключної компетенції відповідних профільних органів влади. Це не може перекладатися на суб’єктів господарювання й становити їх правомірні (легальні) витрати, які можуть враховуватися при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток за положеннями ст.5 закону №334/94-ВР.
Отже, рішення судів про задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 3.08.2009 №0000944120/0 щодо віднесення товариством до складу валових витрат суми 54600 грн., пов’язаної з оплатою роботи ТОВ за темою «Розробка законодавчого та нормативного забезпечення створення в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів», не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в цій частині підлягають скасуванню із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в решті — залишенню без змін.
Відповідно до ст.8 закону «Про судовий збір» від 8.07.2011 №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
За клопотанням МГУ ДФС ухвалою ВСУ від 10.05.2016 заявнику відстрочено сплату судового збору за подання заяви про перегляд ВСУ ухвали ВАС від 14.12.2015 — до розгляду справи ВСУ по суті (ухвалення судового рішення у справі).
За правилами ч.1 ст.98 КАС, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові або ухвалою.
Відповідно до ч.6 ст.94 КАС, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або ВСУ, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він, відповідно, змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що заява МГУ ДФС підлягає частковому задоволенню, витрати на сплату судового збору за подання заяви про перегляд ВСУ судових рішень слід покласти на позивача.
Керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.94, 98, 241, 242, 243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву Міжрегіонального головного управління ДФС — Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.
Скасувати ухвалу ВАС від 14.12.2015, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012, Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.02.2012 в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 3.08.2009 №0000944120/0 щодо віднесення позивачем до складу валових витрат суми 54600 грн. та постановити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Укртранснафта» у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 3.08.2009 №0000944120/0 в частині віднесення до складу валових витрат суми 54600 грн., пов’язаної з оплатою розроблення проектів нормативно-правових актів. В іншій частині судові рішення залишити без змін.
Стягнути з ПАТ «Укртранснафта» (код 31570412) судовий збір за подання заяви про перегляд рішення ВСУ у справі №2а-9849/09/2670 у розмірі 4,42 грн.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
_03_03.png)
