Вказівка в обвинувальному акті на достатність доказів для підозри, а не обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, суті обвинувального акта не змінює.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові № 5-253кс(15)17.
Перебуваючи за кермом мотоцикла «Yamaha» без реєстраційних номерів, водій порушив вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху та не вжив заходів для зменшення швидкості мотоцикла з метою безпечного проїзду зони пішохідного переходу. Внаслідок цього він здійснив наїзд на особу, яка переходила проїзну частину по пішохідному переходу. В результаті наїзду, потерпіла була відкинута в бік і потрапила під колеса автобуса. Вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.
Суд першої інстанції визнав водія винним та засудив за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Апеляційний суд залишив вирок без змін. Із цією позицією погодився і Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ.
До ВСУ звернувся захисник водія, вказавши, що суди попередніх інстанцій не з’ясували характер дій інших учасників дорожньо-транспортної події, черговість допущених ними порушень, а також не дослідили причинно-наслідковий зв’язок між їхніми діями та настанням злочинного наслідку. Крім того захисник відмітив невідповідність обвинувального акту щодо водія вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу, оскільки він не містив формулювання обвинувачення.
У постанові від 12.10.2017 ВСУ зазначив, що відсутність в обвинувальному акті вказівки на те, що особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, не є істотним порушенням вимог закону, яке перешкодило ухвалити обґрунтовані рішення, й не є підставою для їх скасування.
Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого правопорушення в суді.