Стаж кандидата до ВС є сукупністю самостійних проміжків часу роботи суддею, наукової роботи чи адвокатської діяльності та не може бути меншим від періоду, який тривав 10 років. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №800/651/16.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
30 травня 2017 року м.Київ №800/651/16
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — ПРОКОПЕНКА О.Б.,
суддів: ВОЛКОВА О.Ф., ГРИЦІВА М.І., КРИВЕНДИ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів про визнання незаконним і скасування рішення,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2016 року Особа 1 у порядку ст.1711 Кодексу адміністративного судочинства звернувся до Вищого адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконним і скасувати рішення комісії від 5.12.2016 №41/вс-16, яким йому відмовлено у допуску до участі в конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду.
Обґрунтовуючи позов, Особа 1 вказав на те, що законодавством не встановлено спеціального визначення вжитого в ст.38 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) терміна «сукупний стаж (досвід)» та правил його обчислення, при цьому буквальне тлумачення слова «сукупний» і терміна «сукупність» дає підстави вважати, що науковий стаж та професійний досвід адвоката підлягають обчисленню за п.4 ч.1 згаданої статті закону незалежно від того, набуті вони одночасно (паралельно) чи поступово. Визначальною є сама наявність наукового стажу та професійного досвіду адвоката, які у своїй сумі (сукупно) складають 10 років. Оскаржуване ж рішення комісії не обґрунтоване нормами закону, які закріплювали б необхідність урахування тільки того сукупного стажу, який набутий поступово.
ВАС постановою від 20.03.2017 в задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив із того, що наведене позивачем тлумачення про можливість одночасного набуття стажу наукової роботи та досвіду професійної діяльності адвоката як підстави для обрахування їх у сукупності надає необґрунтовану перевагу при застосуванні п.4 ч.1 та не відповідає змісту ст.38 закону №1402-VIII, якою вимагається відповідна професійна діяльність протягом визначеного законом строку.
Таким чином, оскільки в Особи 1 відсутній стаж наукової роботи та досвід професійної діяльності адвоката протягом 10 років, він не є особою, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді ВС, а тому оскаржуване рішення комісії прийняте в межах закону.
Не погодившись із таким рішенням суду, Особа 1 подав заяву про його перегляд ВСУ з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.237 КАС, в якій просив постанову ВАС від 20.03.2017 скасувати та ухвалити нову — про задоволення позову.
Перевіривши наведені в заяві та запереченнях на неї доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За ч.2 ст.19 Конституції, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Пунктом 4 розд.ХІІ закону №1402-VIII передбачено утворення ВС, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього закону.
Згідно з ст.79 зазначеного закону конкурс на зайняття вакантної посади судді ВС проводиться комісією відповідно до закону.
7.11.2016 комісія прийняла рішення №145/зп-16 про оголошення конкурсу на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі ВС, затвердила умови проведення конкурсу.
30.11.2016 Особа 1 подав до комісії заяву про проведення кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного господарського суду у складі ВС за спеціальною процедурою призначення.
5.12.2016 комісія прийняла рішення №41/вс-16, яким відмовила позивачу в допуску до участі в конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі ВС.
Таке рішення комісії мотивовано тим, що Особа 1 не відповідає вимогам до судді цього суду, встановленим ч.1 ст.38 закону №1402-VIII, оскільки досвід професійної діяльності адвоката (7 років 1 місяць) та науковий стаж (близько 7 років 10 місяців), які здобуті кандидатом одночасно, не можуть обраховуватись у їх сукупності на підставі п.4 ч.1 згаданої статті закону.
Частиною 1 ст.36 закону №1402-VIII ВС визначено найвищим судом у системі судоустрою, який забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За правилами ч.1 ст.38 закону №1402-VIII, суддею ВС може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у ВС, а також відповідає одній з таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менш як 10 років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше 10 років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше 10 років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пп.1—3 цієї частини, щонайменше 10 років.
Наведена норма можливість бути суддею ВС пов’язує зі здійсненням кандидатом конкретної діяльності протягом певного періоду у часі, який тривав 10 років та зі спливом якого така особа набуває необхідної кваліфікації.
Аналіз п.4 ч.1 ст.38 закону №1402-VIII з огляду на встановлення в пп.1—3 обов’язкового 10-річного стажу за кожним окремим видом діяльності та визначений ст.36 статус ВС, що обумовлює високі вимоги до кандидатів у його судді, дають підстави вважати, що передбачений цим пунктом стаж є сукупністю самостійних проміжків часу роботи суддею, наукової роботи чи адвокатської діяльності та не може бути меншим від періоду, який тривав 10 років.
Таким чином, Особа 1, котрий, як установлено судом, виконував наукову роботу у сфері права та професійну адвокатську діяльність з 1 лютого та жовтня 2009 року відповідно до 30.11.2016, тобто протягом періоду тривалістю, меншою, ніж 10 років, має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пп.1—3 ч.1 ст.38 закону №1402-VIII, менший від зазначеного періоду, а отже, не відповідає вимогам до кандидата на посаду судді ВС, установленим ч.1 ст.38 закону №1402-VIII, зокрема п.4 зазначеної частини ст.38 цього закону.
Отже, висновок ВАС про законність оскаржуваного рішення комісії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.1711, 241, 242, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Особи 1 відмовити.
Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
_03_03.png)
