Відсутність посадових осіб платника податків за юридичною адресою не є доказом його відмови від проведення перевірки або недопуску податківців до її проведення.
До такого висновку дійшов Вищий адміністративний суд в ухвалі від 22 травня 2017 р по справі № 813/5013/13-а.
Обставини справи, яка переглядалася, такі: податківці, що за наказом управління Міндоходів вийшли на перевірку за юридичною адресою, виявили, що директор та головний бухгалтер платника відсутні. Після чого склали акти про неможливість вручення направлення на проведення перевірки та про відмову від підпису в отриманні такого направлення, а згодом прийняли рішення про застосування адмінарешту майна платника.
В свою чергу, суд погодився з висновками попередніх інстанцій в частині відсутності правових підстав для задоволення подання про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
В ухвалі ВАСУ зазначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків. Окрім того, ПК України визнає виключний перелік обставин, за умови настання яких до платника може бути застосовано арешт майна. Обґрунтованість застосування такої підстави, як відмова платника від перевірки, потребує встановлення факту відмови від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску податківців та наявності законних підстав для проведення документальної перевірки.
«Державною податковою інспекцією в судах попередніх інстанцій не надано доказів наявності факту відмови платника податків від проведення документальної перевірки та/або факту недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки. Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку актам про відсутність посадових осіб платника податків за юридичною адресою та поясненням допитаних у судовому засіданні свідків — ревізорів інспекторів, які здійснювали вихід за юридичною адресою платника податків з метою проведення документальної перевірки, в результаті якої суди дійшли правильних висновків, що такі акти та пояснення не є доказами фактів відмови платника податків від проведення документальної перевірки та/або недопуску посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки», — відзначається в ухвалі ВАСУ.
_03_03.png)
