Публічна розмова з використанням нецензурної лайки, погроз, із приниженням людської гідності підриває авторитет державної влади. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №п/800/160/16.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
14 березня 2017 року м.Київ №п/800/160/16
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Кривенди О.В.,
суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 2 до Президента П.Порошенка про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на посаді,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2015 року Особа 2 звернувся до Вищого адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати розпорядження Президента від 12.08.2015 №654/2015-рп, яким його звільнено з посади голови Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області, поновити його на цій посаді та стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.08.2015.
На обґрунтування позову зазначив, що під час інциденту 5.08.2015 він не вчиняв дій, які свідчили б про порушення ним присяги державного службовця, а при прийнятті спірного розпорядження відповідач не дотримався вимог законодавства щодо обов’язкового проведення службового розслідування.
В уточненому позові Особа 2 заявив вимоги й до Первомайської РДА, вважаючи її належним відповідачем у справі.
Суд установив, що розпорядженням Президента від 10.02.2015 №156/2015-рп Особу 2 призначено головою Первомайської РДА.
Оскарженим розпорядженням Особу 2 звільнено з посади голови Первомайської РДА відповідно до п.6 ч.1 ст.30 закону «Про державну службу» від 16.12.93 №3723-XII (який був чинним на час виникнення спірних відносин) за порушення присяги.
Підставою для висновку про порушення позивачем присяги стали події 5.08.2015 під час зупинки нарядом Державної патрульної служби спеціалізованого відділення ДПС із забезпечення супроводження спеціального загону ДПС особливого призначення при МВС приватного автомобіля, в якому Особа 2 перебував як пасажир. Під час проведення працівниками міліції профілактичної бесіди з водіємОсоба 2 втрутився в розмову, спілкувався з працівниками правоохоронних органів грубо, з використанням ненормативної лексики, образ та погроз, що в подальшому було оприлюднено у випусках новин загальнонаціональних каналів та розміщено на новинних ресурсах у мережі Інтернет.
У зв’язку із цим інцидентом голова Миколаївської ОДА Особа 5 7.08.2015 звернувся до Кабінету Міністрів з пропозицією щодо притягнення Особи 2 до дисциплінарної відповідальності шляхом його звільнення із займаної посади за порушення етики поведінки державного службовця, а саме — спілкування з працівниками спецпідрозділу з використанням ненормативної лексики, що дискредитує орган, в якому той працює.
КМ 11.08.2015 звернувся до Президента про звільнення Особи 2 з посади голови Первомайської РДА за порушення присяги у зв’язку з порушенням етики поведінки державного службовця. Зазначене подання було задоволене.
ВАС ухвалою від 15.09.2015 відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог щодо скасування оскарженого розпорядження, а позовну заяву в частині поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу повернув позивачу.
ВСУ постановою від 19.01.2016 скасував цю ухвалу, а справу направив до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття позовної заяви.
ВАС ухвалою від 4.04.2016 повернув позовну заяву в частині позовних вимог до Первомайської РДА про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відкрив провадження в адміністративній справі за позовом Особи 2 до Президента П.Порошенка про визнання протиправним і скасування спірного розпорядження, поновлення на посаді, а постановою від 14.11.2016 в задоволенні позову відмовив.
У заяві про перегляд цього рішення ВСУ з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, Особа 2 наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви щодо недотримання процедури його звільнення, стверджує, що звільненню за порушення присяги обов’язково має передувати проведення службового розслідування. Вважає, що вчинення дій, які не пов’язані з проходженням державної служби, не може бути підставою для звільнення з посади за порушення присяги. Просить скасувати постанову ВАС від 14.11.2016 та ухвалити нове рішення — про задоволення позову.
Заслухавши пояснення представника відповідача про законність оскарженого розпорядження, перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ вважає, що заява Особи 2 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Повноваження Президента визначені ст.106 Конституції, відповідно до якої Президент на основі та на виконання Конституції та законів видає укази й розпорядження, що є обов’язковими до виконання на території України.
Згідно з ст.43 Конституції громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;
безсторонньо (неупереджено);
добросовісно;
розсудливо;
з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС публічна служба — це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба в органах місцевого самоврядування.
З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами права на державну службу, є закон №3723-XII.
Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає закон «Про місцеві державні адміністрації» від 9.04.99 №586-XIV.
Частиною 4 ст.118 Конституції встановлено, що голови місцевих держадміністрацій призначаються на посади і звільняються з посад Президентом за поданням КМ.
Це правило закріплено також у стст.8, 9 закону №586-ХІV та пп.4 п.2 порядку розгляду питань, пов’язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою, Президентом або Кабінетом Міністрів чи погоджується з Кабінетом Міністрів, затвердженого постановою КМ від 11.04.2012 №298.
Так, ст.9 закону №586-ХІV установлено, що повноваження голів місцевих держадміністрацій припиняються Президентом, зокрема в разі порушення ними Конституції та законів.
Повноваження голів місцевих держадміністрацій, крім іншого, можуть бути припинені Президентом у разі: подання Прем’єр-міністра з підстав, передбачених законодавством про державну службу; з інших підстав, передбачених цим та іншими законами; з ініціативи Президента.
Підпунктом 5 п.1 порядку встановлено, що він визначає процедуру розгляду подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади голів місцевих держадміністрацій.
Відповідно до пп.4 п.7 Порядку подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади або погодження призначення на посаду (звільнення з посади) стосовно голови місцевої держадміністрації вноситься Президентові КМ.
Пропозиції КМ щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади голів районних держадміністрацій вносять голови обласних держадміністрацій.
Згідно з п.10 цього порядку в передбачених законодавством випадках посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у п.1 цього порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб.
У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби та скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби — матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.
Пунктом 6 ч.1 ст.30 закону №3723-XII передбачено, що державна служба припиняється в разі відмови державного службовця від прийняття або порушення присяги, текст якої викладено в ст.17 цього закону.
Зокрема, у ч.2 ст.17 закону №3723-XII наведено текст присяги: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов’язки».
Аналізуючи текст присяги, можемо дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов’язання, а й моральну відповідальність за їх виконання.
У зв’язку із цим як порушення присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов’язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов’язків.
Тобто порушення присяги може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що під час конфліктної ситуації за участю Особи 2 інспектором ДАІ капітаном міліції Особою 6велася відеозйомка. Відеозапис зазначеного інциденту в подальшому був оприлюднений у випусках новин загальнонаціональних каналів та розміщений на новинних ресурсах у мережі Інтернет. Запис подій на електронному носії інформації направлено управлінням МВС у Миколаївській області голові Миколаївської ОДАОсобі 5 разом із повідомленням про події 5.08.2015, що підтверджується листом від 7.08.2015 №1/1289. У подальшому зазначений лист та електронний носій інформації з відеозаписом Миколаївською ОДА направлено до Адміністрації Президента.
Суд визнав, що публічна розмова з використанням нецензурної лайки, із застосуванням погроз та приниження людської гідності, з підкресленням своєї посади та «особливого статусу» підриває авторитет державної влади, довіру суспільства до органів виконавчої влади, поширює думку щодо вседозволеності чиновників високого рангу та не відповідає званню державного службовця, що правильно було розцінено Президентом як порушення Особою 2 присяги.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд належним чином перевірив доводи позивача про незаконність спірного розпорядження та встановив, що передбачені законодавством вимоги щодо процедури та порядку розгляду питання про звільнення з посади голови місцевої держадміністрації відповідач дотримав.
Посилання заявника на незаконність спірного розпорядження через непроведення службового розслідування є безпідставними.
Згідно з п.1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМ від 13.06.2000 №950, відносно зазначених осіб може бути проведено службове розслідування, проте вимог щодо обов’язковості його проведення цей порядок не містить.
За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ вважає, що ВАС розглянув справу з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку із чим підстав для скасування постановленого у справі рішення, про що йдеться в заяві Особи 2, немає.
Керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.1711, 241, 242, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Особи 2 відмовити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1ст.237 КАС.
_03_03.png)
