Законодавством визначено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину. Водночас, згідно КПК, поняття «суспільної необхідності» не є підставою для тримання під вартою.
Про це ідеться у поясненні Апеляційного суду міста Києва щодо скасування запобіжного заходу для колишнього «беркутівця» Віталія Гончаренко.
Розглянувши апеляційну скаргу, суд скасував ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2017 року, якою змінено запобіжний захід відносно Гончаренка В.А. з домашнього арешту на тримання під вартою строком на 60 діб.
Слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу мотивував це тим, що ризики визначені ст. 177 КПК, не підтвердилися. Однак, у зв’язку «із суспільною необхідністю» та факту підозри Гончаренка В.А. у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за можливе покарання, що може спонукати останнього до вчинення неправомірних дій, є підстави для заключення його під варту.
В АСК наголошують, що відповідно до частини 2 статті 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачуваний, засуджений може здійснювати дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Відсутність навіть однієї з цих підстав виключає можливість обрання відносно особи запобіжного заходу. В свою чергу, слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених Кодексом.
«Щодо поняття «суспільної необхідності», на яку в постановленому рішенні послався слідчий суддя, то воно взагалі не визначено кримінальним процесуальним законодавством, як підстава для обрання запобіжного заходу», — говориться у повідомленні АСК.
Апеляційний суд також зауважив, що слідчий суддя не дотримався вимог кримінального процесуального законодавства і при визначенні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, згідно положень статті 197 КПК, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів, при цьому строк дії будь-якого запобіжного заходу не може виходити за межі досудового розслідування. А строк дії даного кримінального провадження, відповідно до постанови заступника Генпрокурора, продовжено до 23 квітня 2017 року.
Разом з тим, відповідно до постановленої судом першої інстанції ухвали від 10 березня 2017 року, обраний Гончаренку В.А. запобіжний захід діє до 7 травня 2017 року, а тому він виходить за межі строку досудового розслідування.
6 квітня 2017 року ГПУ повідомила суд, що досудове розслідування даного кримінального провадження вже завершилося та 24 березня 2017 року обвинувальний акт направлено до Печерського районного суду міста Києва.
«За таких обставин, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора, колегія суддів виходила з положень КПК України, враховуючи, що досудове розслідування даного кримінального провадження вже закінчено, у зв’язку з чим апеляційна інстанція обмежена у своїх діях щодо вирішення питання про застосування до Гончаренка В.А. запобіжного заходу, який з 24 березня має статус обвинуваченого. Тобто, питання про обрання запобіжного заходу мусить вирішувати суд, де справа буде розглядатися по суті», — зазначено в ухвалі АСК.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
