Якщо суддя не мав стосунку до рішень, які виносилися щодо учасників майдану чи «автомайдану», йому можна не боятися кваліфікаційного оцінювання чи притягнення до «вищої міри» дисциплінарної відповідальності. На такий висновок наштовхують пояснення Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Скарги не того калібру
Власне приключка приключилася на цьому тижні у зв’язку з повідомленням у Фейсбуку адвоката Романа Маселка. За його словами, за два дні до старту судової реформи ВККС надала рекомендацію для обрання безстроково судді Голосіївського районного суду м.Києва Олександрові Білику. «Про нього мало знають, але це такий собі «Царевич у штанях». Під час майдану він за поїздку до Межигір’я позбавив посвідчень 9 осіб, серед яких були як активісти, так і випадкові люди», — стверджує адвокат. У комісії на такі закиди відреагували миттєво. Того ж дня на сайті ВККС з’явилося офіційне роз’яснення, яке зводилося до того, що «у період з 11 грудня 2013 року по 1 вересня 2015 року до комісії надійшло 6 скарг на дії судді О.Білика, жодна з яких не стосувалася подій, пов’язаних з учасниками «автомайдану» та «євромайдану». Відповідно, висновують у ВККС, «обставин, що перешкоджали б його рекомендуванню, комісією не встановлено».
Здавалося б, на цьому можна було б поставити крапку. Адже у ВККС заперечили наявність самих скарг від певної категорії осіб. Мовляв, якби хтось офіційно звернув увагу на такий «кричущий факт», то судді довіку не бачити рекомендації. А рішення, приклади яких наводив той самий Р.Маселко, до уваги не беруться.
«Підвішене» правосуддя
Утім, такий підхід може породити дві тенденції. І в обох випадках вони матимуть негативний вплив на незалежність судової системи.
Одну з них озвучив сам адвокат: «Звільнили Царевич та ще 30 суддів і подумали: все, громадськосте, досить з тебе. Більше не можна, бо ж ніхто не зацікавлений звільнити геть усіх «підвішених» суддів, вони ж можуть бути корисними. І починають включатися стандартні механізми».
Можна припустити, що правникам відомі й прізвища інших суддів, яких за допомогою скарг чи інших механізмів нова влада перетягувала на свій бік. Для появи таких підозр достатньо проаналізувати деякі повороти у судовій практиці останніх часів.
З появою Громадської ради доброчесності при ВККС процедура стане ще простішою, оскільки відпаде потреба у направленні скарг від учасників майдану. Щойно буде озвучене те чи інше прізвище кандидата, як у ЗМІ з’являтимуться викривальні матеріали стосовно нього. І ГРД докладе всіх зусиль, аби покарати людину в мантії. Спочатку — за винесене рішення, потім — за те, що сидів в одному кабінеті із «суддею майдану» і промовчав…
А перелік з 30 суддів, з якими в авральному порядку поквитався парламент, навряд чи є вичерпним. Адже словосполучення «суддя майдану» вже давно стало своєрідним заклинанням, що допомагає позбутися будь-якого законника. Звісно, якщо знайдеться той, хто його промовить в потрібний момент. Або, навпаки, промовчить, якщо матиме від цього якусь користь.
Доброчесність понад усе?
Втім, за словами очільника профільного комітету Руслана Князевича, очищення суддівських лав йде семимильними кроками і без прямої участі нардепів: майже 2000 законників або залишилися без повноважень, або самі вирішили повісити мантії в шафу. Тому не менш важливим завданням для ВККС буде якомога швидше заповнити вакансії. Та коли в комісії візьмуться за це завдання, проявиться друга тенденція.
Ту ж суддю Печерського районного суду м.Києва Оксану Царевич, яку в останній день глава держави звільнив за порушення присяги (причому одним документом разом із призначеннями, що взагалі не відомо нормотворчій практиці, — див. стор.4), у Вищій раді юстиції покарали фактично за сам факт скарги. Адже потерпіла від нібито незаконного рішення взагалі заявляла про відсутність будь-яких претензій до судді.
Проте ВККС хоч і визнала, що О.Царевич показала дуже високі результати під час кваліфікаційного оцінювання, але не наважилася навіть для проформи рекомендувати її для обрання безстроково. Парламент, звісно, не проголосував би за таке рішення, як не обрав жодного іншого суддю, чиї повноваження закінчилися. Однак комісія могла б упевнено говорити, що критерії в неї одні для всіх і вона не розподіляє суддів по «чорних» і «білих» списках.
Але перебороти синдром необхідного покарання буде вкрай важко. Особливо якщо членам комісії доведеться щоразу виправдовуватися за ухвалену рекомендацію. Тож за таких владно-суспільних настроїв у конкурсах перемагатимуть не стільки професійні, скільки високоморальні правники.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
