ВСУ висловився щодо юрисдикції обов’язкових платежів

Постанова

головуючого — Потильчака О.І.,

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 30.07.2015 у справі №910/25212/14 за позовом першого заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державної авіаційної служби до ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» про стягнення державного збору,

Суб’єкт права на звернення до ВС порушує питання про перегляд постанови ВГС від 30.07.2015 у справі №910/25212/14 із підстав, передбачених пп.1, 2, 3 ч.1 ст.111-16 Господарського процесуального кодексу, і просить скасувати усі постановлені у справі судові рішення та припинити провадження у справі.

У заяві про перегляд постанови ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень стст.3, 193 Господарського кодексу, стст.4, 12 ГПК, стст.509, 526 Цивільного кодексу.

На обгрунтування заяви ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» надало копії постанов ВГС від 22.02.2016 у справі №921/466/15-г/3, від 3.02.2016 у справі №910/23512/15, від 25.04.2013 у справі №5011-22/7568-2012, від 21.09.2010 у справі №17/041-10, від 22.12.2014 у справі №907/640/14, від 19.05.2009 у справі №6/359, від 19.04.2012 у справі №5015/3733/11(26/249(5/222), від 2.04.2008 у справі №15/590, від 4.03.2015 у справі №914/3819/13, копії постанов ВС від 12.02.2016 у справі №21-633а15, від 29.09.2009 у справі №6/63, від 4.02.2014 у справі №903/610/13, від 5.12.2011 у справі №16/164(2010), від 29.09.2009 у справі №37/405, від 30.03.2004 у справі №4/603, від 5.10.2004 у справі №5/43/03, від 17.02.2016 у справі №908/4911/14.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені суб’єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах ВС уважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову у справі №910/25212/14 є вимога першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державіаслужби про стягнення з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях заборгованості зі сплати державного збору за послуги з перевезення пасажирів і вантажів у сумі 5375609,13 грн. за липень 2014 року.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем передбачених чинним законодавством зобов’язань щодо сплати державного збору.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 3.02.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015, позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» до фонду 5375 609,13 грн. державного збору за послуги з перевезення пасажирів та вантажів. Стягнуто з ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» в дохід державного бюджету судовий збір у сумі 73080,00 грн.

Суди виходили із того, що державні збори, які надходять до фонду, є складовою частиною держбюджету і ці платежі є обов’язковими для всіх суб’єктів авіаційної діяльності.

Однак ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» як суб’єкт авіаційної діяльності, отримавши кошти за перевезення пасажирів і вантажів, до вартості яких включено збір за кожного пасажира, котрий відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, у розмірі, що дорівнює ставці збору, який справляється зі споживача стосовно українських експлуатантів під час виконання аналогічних польотів, не виконало обов’язку зі сплати державного збору за липень 2014 року в сумі 5375609,13 грн., що суперечить положенням чч.5, 7, 9 ст.12 Повітряного кодексу та постанові КМ від 28.09.93 №819.

Постановою ВГС від 30.07.2015 постанову суду апеляційної інстанції і, відповідно, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення стст.11, 509, 526 ЦК, ст.193 ГК, ст.6 Податкового кодексу, ст.10 закону «Про Державний бюджет України на 2014 рік», ст.29 Бюджетного кодексу, ст.12 Повітряного кодексу, постанови КМ «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року №819» від 16.06.98 №889, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, затверджених наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства транспорту від 26.11.2001 №139/821, п.5 розд.ІІ додатку «Розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо» до Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою КМ від 28.09.93 №819, виходив із того, що відповідач як суб’єкт авіаційної діяльності, надавши в липні 2014 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів, отримавши від пасажирів і відправників вантажу кошти за надані послуги, не сплатив до фонду передбачений чинним законодавством державний збір, що є підставою для стягнення сум заборгованості з відповідача.

Разом з тим суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо підвідомчості цієї справи господарським судам з огляду на те, що суб’єктний склад сторін і предмет спору стосовно стягнення сум заборгованості, яка виникла в процесі господарської діяльності відповідача, не віднесені до категорії спорів, що виникають із публічно-правових відносин.

У рішеннях, наданих ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» на підтвердження підстав для перегляду Верховним Судом постанови ВГС від 30.07.2015, суд касаційної інстанції, на думку заявника, по-іншому застосував одні й ті самі норми матеріального та процесуального права при вирішенні спорів за участі суб’єкта владних повноважень, а також при вирішенні питання підвідомчості спору господарському суду.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм права, про які йдеться у заяві, ВС виходить із такого.

Відповідно до положень ст.67 Конституції кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, за змістом ст.92 Конституції, виключно законами України встановлюються зокрема система оподаткування, податки і збори.

Згідно з ч.1 ст.12 Повітряного кодексу загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях здійснюються відповідно до БК та закону про держбюджет.

Відповідно до положень чч.2—4 ст.12 Повітряного кодексу загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність — витрати, пов’язані із забезпеченням виконання основних завдань внутрішньої та зовнішньої державної політики в галузі цивільної авіації, у тому числі державного регулювання науково-технічної, економічної, фінансової, кадрової та соціальної політики щодо використання повітряного простору України, нормативно-правового забезпечення авіаційної діяльності, забезпечення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації.

Порядок використання коштів на авіаційну діяльність та участь України в міжнародних авіаційних організаціях визначається Кабінетом Міністрів.

Для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє фонд.

За змістом ч.5 ст.12 цього кодексу, надходженнями фонду є державні збори із суб’єктів авіаційної діяльності, зокрема за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України (пп.3 і 4).

Забезпечення надходження та використання коштів фонду здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації. Платежі, що підлягають сплаті до фонду, є обов’язковими для всіх суб’єктів авіаційної діяльності. Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів фонду визначаються КМ (чч.7—9 ст.12 Повітряного кодексу).

Відповідно до п.1 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою КМ від 28.09.93 №819 (у редакції постанови КМ від 16.06.98 №889), фонд створюється при Державному департаменті авіаційного транспорту (Укравітранс) з метою фінансування заходів щодо забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні відповідно до вимог Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та участі України у міжнародних авіаційних організаціях.

За змістом пп.2, 4 цього положення, фонд створюється за рахунок державних зборів, розмір яких затверджується КМ та які сплачуються юридичними і фізичними особами у розмірах згідно з додатком.

Пунктом 5 розд.ІІ «Експлуатація авіаційної техніки» додатку до положення, яким визначено розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо, передбачено, що у разі видачі дозволів на експлуатацію повітряних ліній в межах України та/чи міжнародних повітряних ліній державний збір збільшується з розрахунку за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, у визначених розмірах, що стягуються зі споживача.

Частиною 2 ст.29 БК передбачено, що до доходів загального фонду держбюджету належать надходження до фонду (п.43).

Положеннями ст.10 закону «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено, що у загальному фонді держбюджету на 2014 рік до доходів належать надходження, визначені ч.2 ст.29 БК, а згідно з додатком №1 до цього закону в розділі «Інші надходження» значаться надходження до фонду.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державний збір, який надходить до фонду, формує загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність, здійснення яких проводиться відповідно до БК та закону про держбюджет, та є обов’язковим для всіх суб’єктів авіаційної діяльності платежем за надання певних видів державних послуг, який перераховується до держбюджету та є його складовою частиною.

Водночас згідно з наведеними нормами контроль за забезпеченням надходження та використання таких коштів фонду покладено на уповноважений орган із питань цивільної авіації.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, органом державної влади, який організовує і є відповідальним за надходження державного збору до фонду та його цільове використання, є Державіаслужба — позивач у справі.

Відповідно до п.1 Положення про Державну авіаційну службу, затвердженого указом Президента від 6.04.2011 №398/2011, Державіаслужба — центральний орган виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивільної авіації.

Положеннями ст.3 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1).

Отже, за ознаками, наведеними у зазначеній нормі, Державіаслужба охоплюється визначенням суб’єкта владних повноважень, здійснення яким владних управлінських функцій в межах наданих повноважень приводить до виникнення правовідносин, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Разом із тим слід зазначити, що, за змістом положень ст.12 ГПК, господарським судам підвідомчі справи у наведених у цій нормі спорах за таких умов:

• участь у спорі суб’єкта господарювання;

• наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК, ГК, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин;

• відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При цьому згідно із зазначеною нормою господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів.

Натомість відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється саме на правовідносини, що виникають у зв’язку зі здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також на публічно-правові спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, установлених Конституцією та законами.

Оскільки предметом спору у справі, яка розглядається, є стягнення суми державного збору, що є обов’язковим платежем до держбюджету, позивач у правовідносинах, які склалися між сторонами у справі, виконує владну управлінську функцію з організації надходження цього платежу до відповідного бюджету, правові підстави вважати цей спір таким, що виник із господарських відносин, відсутні, суди всіх інстанцій дійшли помилкового висновку про підвідомчість зазначеного спору господарському суду.

Також не можна визнати правомірним застосування судами всіх інстанцій до спірних правовідносин положень ст.526 ЦК та ст.193 ГК, якими урегульовано загальні умови виконання цивільних та, відповідно, господарських зобов’язань.

Так, згідно з ч.2 ст.1 ЦК до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо іншого не встановлено законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.4 ГК не є предметом регулювання цього кодексу, зокрема, фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Оскільки державний збір, стосовно якого заявлено вимогу про стягнення з відповідача у справі, що розглядається, є платежем до держбюджету, а отже, доходом державного бюджету, відносини між сторонами спору є такими, що виникли із бюджетного законодавства, тому вони не можуть регулюватися нормами ЦК і ГК.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Згідно з пп.«б» п.1 ч.2 ст.111²⁵ ГПК Верховний Суд за наявності підстав, передбачених пп.1—3 ч.1 ст.111¹⁶ цього кодексу, має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі повністю або в певній частині.

Таким чином, неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права призвело до того, що господарський суд помилково розглянув спір, який не підлягав вирішенню в порядку господарського судочинства, а тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з припиненням провадження у справі на підставі стст.80, 111²⁵ГПК.

Відповідно до ч.3 ст.80 ГПК про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету. У разі припинення провадження у справі з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.80 ГПК, сума судового збору, сплачена в усіх інстанціях, повертається в повному обсязі.

За таких обставин судовий збір, стягнутий з відповідача за рішенням суду першої інстанції, а також сплачений ПрАТ «Авіакомпанія «МАУ» за подання апеляційної, касаційної скарг та заяви про перегляд судового рішення ВС, підлягає поверненню заявникові із держбюджету.

Керуючись стст.80, 111¹⁴, 111²³, 111²⁴, 111²⁵ ГПК, Судова палата у господарських справах ВС

Заяву ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» задовольнити.

Постанову ВГС від 30.07.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 та рішення Господарського суду м.Києва від 3.02.2015 у справі №910/25212/14 скасувати.

Провадження у справі №910/25212/14 за позовом першого заступника прокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державіаслужби до ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про стягнення державного збору припинити.

Повернути ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (код 14348681) з держбюджету судовий збір: стягнутий за рішенням Господарського суду м.Києва від 3.02.2015 у сумі 73080,00 грн.; сплачений за платіжними дорученнями від 11.11.2015 №233 у сумі 36540,00 грн. за подання апеляційної скарги, від 28.05.2015 №932 у сумі 36540,00 грн. за подання касаційної скарги, від 31.03.2016 №1898 у сумі 95004,00 грн. за подання заяви про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 30.07.2015 у справі №910/25212/14.

Видачу наказу доручити Господарському суду м.Києва.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.

© Закон і Бізнес