Верховний Суд висловився щодо ставок судового збору

Постанова

головуючого — Кривенди О.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 1 до Державної фіскальної служби про визнання незаконною та скасування податкової консультації та зобов’язання вчинити дії,

25.08.2015 Особа 1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконною і скасувати індивідуальну податкову консультацію ДФС. До позовної заяви була долучена квитанція від 25.08.2015 про сплату судового збору в розмірі 73 грн. 8 коп.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 6.10.2015, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015, відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Особа 1 2.12.2015 подав до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору в розмірі 87 грн. 70 коп.

ВАС ухвалою від 8.12.2015 касаційну скаргу Особи 1 залишив без руху і надав строк на усунення її недоліків до 11.01.2016, оскільки позивач не доплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі, передбаченому законом «Про судовий збір» від 8.07.2011 №3674-VI (у редакції закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VIII, який набрав чинності з 1.09.2015).

Ухвалою від 18.01.2016 ВАС продовжив Особі 1 строк на усунення недоліків до 15.02.2016.

У заяві про перегляд судового рішення ВС з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, Особа 1 зазначає, що в доданих до заяви ухвалах ВАС від 22 вересня, 7 і 30 жовтня, 11, 16, 18, 19, 20 і 26.11.2015 по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення ч.2 ст.4 закону №3674-VI щодо визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги. Просить скасувати зазначену вище ухвалу ВАС і направити справу до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів уважає, що заява Особи 1 підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом оскарженої ухвали ВАС виходив із того, що ставка судового збору за подання касаційної скарги у справі за позовною заявою немайнового характеру встановлена у розмірі 120% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, визначеної відповідно до закону №3674-VI у редакції закону №484-VIII. У зв’язку з цим суд зазначив, що позивач не доплатив судовий збір у розмірі 496 грн. 94 коп.

Водночас у наданих для порівняння ухвалах ВАС виходив із того, що при визначенні розміру судового збору за подання касаційної скарги слід виходити з відсотку, встановленого законом №3674-VI, а базою для обчислення ставки є розмір ставки, яку було сплачено при зверненні з позовом до суду, і в разі, якщо позов було подано до суду до набрання чинності новою редакцією закону №3674-VI, цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нових ставок цього закону.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував положення закону №3674-VI.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до ч.5 ст.213 КАС до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з ч.1 ст.4 закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, — у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 2 цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору.

Так, на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у серпні 2015 року ставка судового збору становила 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

З 1.09.2015 набрав чинності закон №484-VIII, яким ч.2 ст.4 закону №3674-VI викладено у новій редакції, зокрема, встановлено нові розміри ставок судового збору за подання до адміністративного суду: адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, — 0,4 розміру мінімальної заробітної плати; касаційної скарги на рішення суду — 120% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 8 закону «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 №80-VIII у 2015 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня — 1218 грн.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції.

Таким чином, за подання касаційної скарги в адміністративній справі, позов у якій було подано до суду до 1.09.2015, базою для обчислення судового збору є розмір ставки, яку було сплачено при зверненні до суду з позовом, і цей розмір не підлягає перерахунку відповідно до нової редакції закону №3674-VI.

На час звернення Особи 1 до суду з адміністративним позовом в серпні 2015 року розмір судового збору за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру становив 0,06 розміру мінімальної заробітної плати і складав 73 грн. 8 коп. Виходячи із цієї ставки позивач розрахував і сплатив судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 120%.

За таких обставин ухвала ВАС від 8.12.2015 була прийнята з порушенням норм процесуального права, а відтак підлягає скасуванню з передачею справи до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги у відповідності зі ст.214 КАС.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

Заяву Особи 1 задовольнити.

Ухвалу ВАС від 8.12.2015 скасувати, а справу передати цьому ж суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.

© Закон і Бізнес