Верховний Суд України висловився щодо пропуску строків оскарження

Постанова

головуючого — Терлецького О.О.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 8 до Сарненської міської ради Рівненської області, товариства з обмеженою відповідальністю «РІФ», ТОВ «Бернд Бруггеман Україна», управління Держземагентства в Сарненському районі Рівненської області, третя особа — публічне акціонерне товариство «Перший інвестиційний банк», про визнання незаконним договору купівлі-продажу, визнання незаконним та скасування державного акта про право власності на земельну ділянку,

У січні 2013 року Особа 8 звернулася до суду з позовом до міськради, ТОВ «РІФ», ТОВ «Бернд Бруггеман Україна» та управління Держземагентства, в якому просила: визнати незаконним та скасувати рішення міськради «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «РІФ» від 22.07.2005 №1238; визнати незаконним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1,2254 га від 17.05.2005, укладений між міськрадою та ТОВ «РІФ» і посвідчений приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Овдіюк Д.І.; визнати незаконним та скасувати рішення міськради «Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку ТОВ «Бернд Бруггеман Україна» від 26.02.2008 №808; визнати незаконним та скасувати державний акт на земельну ділянку від 27.03.2008 серії №1, виданий відділом земельних ресурсів у Сарненському районі Рівненської області.

Сарненський районний суд Рівненської області постановою від 25.12.2014 в задоволенні позовних вимог Особи 8 відмовив за безпідставністю позовних вимог.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.04.2015 рішення суду першої інстанції змінив у частині зазначення підстав для відмови у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішень міськради від 22.07.2005 та 26.02.2008 (№№1238, 808 відповідно).

Суддя Вищого адміністративного суду, розглянувши матеріали касаційної скарги Особи 8 на рішення судів попередніх інстанцій, ухвалою від 2.06.2015 залишив її без руху з підстави пропуску позивачем строку касаційного оскарження рішення апеляційного суду, ухваленого у відкритому судовому засіданні 22.04.2015 за участю представника позивача.

Ухвалою від 10.07.2015 суддя ВАС на підставі ч.4 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Особи 8 на рішення судів попередніх інстанцій відмовив, оскільки причини пропуску скаржником строку визнані судом неповажними.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Особа 8 з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.237 КАС, звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом, у якій просить скасувати ухвалу ВАС від 10.07.2015, а справу передати на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обгрунтування заяви додала копії ухвал ВАС від 3.03, 29.05, 9.06 та 16.06.2015 (№№К/800/2784/15, К/800/15858/15, К/800/25528/15, К/800/26738/15 відповідно), які підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм процесуального права, а саме ч.4 ст.214 КАС.

Виконуючи обов’язок щодо усунення неоднакового застосування норм процесуального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст.214 КАС якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження.

При цьому колегія суддів зазначає, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження, особливо з огляду на те, що вона перешкоджає подальшому руху справи, має відповідати вимогам ст.165 КАС як субсидіарної норми процесуального права, яка визначає обов’язок судді (суду) мотивувати свій висновок щодо неповажності причин пропуску строку касаційного оскарження (п.3 ч.11 ст.165 КАС).

На відміну від такого — правильного застосування згаданої норми процесуального права в інших справах, у цій справі зі змісту ухвали від 10.07.2015 вбачається лише констатація висновку про неповажність причин пропуску строку за відсутності відповідного мотивування такого висновку.

Таким чином, ч.4 ст.214 КАС у цій справі застосована неправильно, у зв’язку з чим оскаржувана ухвала ВАС від 10.07.2015 підлягає скасуванню з направленням справи до суду касаційної інстанції для повторного вирішення питання прийняття касаційної скарги.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадку допуску справи до касаційного перегляду належить звернути увагу на те, чи підлягає дана справа розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

Заяву Особи 8 задовольнити.

Ухвалу ВАС від 10.07.2015 скасувати, а справу передати до суду касаційної інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.

© Закон і Бізнес